Демаркація кордону
Демарка́ція кордо́ну (фр. démarcation — розмежування, від ісп. demarcar — позначати межі, з лат. de… — префікс на позначення відокремлення, відстані, поділу та франк. marka — кордон, прикордонна область) — проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням його спеціальними прикордонними знаками, згідно з договорами про делімітацію кордонів і доданими до них картами та описами. На практиці демаркацію здійснюють спільні комісії суміжних держав, створювані на паритетних засадах.
Зміст
Загальна характеристика
Демаркація кордонів — другий (інструментально-технологічний) етап встановлення та визначення державного кордону після його делімітації. Здійснюється безпосередньо на території держави з метою точного визначення місця пролягання її кордону. Відтак демаркація кордонів — не тільки один із визначальних чинників державотворення після проголошення незалежності, ознака правосуб’єктності держави, але й практичний засіб позначення територіальної граничності держави. Демаркація кордонів на місцевості здійснюється на основі матеріалів делімітації (відповідних делімітаційних карт).
Комплекс демаркаційних заходів охоплює:
- підготовчі картографо-геодезичні та землевпорядні роботи;
- розробку техніко-економічного обґрунтування;
- винесення проєкту лінії державного кордону на місцевість відповідно до матеріалів делімітації;
- закріплення лінії кордону;
- встановлення прикордонних знаків та визначення їх планових координат і висот;
- оновлення топографічних карт масштабу 1:10 000 державного кордону та прикордонної території, які є основою для проведення топографо-геодезичного та картографічного моніторингу прикордонних територій;
- укладання корпусу демаркаційних документів: проєкту протоколу про демаркацію кордону, протоколу опису пролягання лінії кордону, альбому топографічних карт, протоколів прикордонних знаків, каталогу координат прикордонних знаків тощо;
- підготовка договору про режим державного кордону.
Проведення робіт з делімітації, демаркації та перевірки пролягання лінії державного кордону — важливий чинник оптимізації географічного, геополітичного положення держави.
Перевірка раніше демаркованого кордону і відновлення або заміна зруйнованих прикордонних знаків називається редемаркацією.
В Україні
Із проголошенням незалежності України однією з найскладніших проблем, яка постала й лишається на часі, є розбудова державного кордону, особливо процес його делімітації та демаркації. Законом України «Про державний кордон України» (1991) визначено: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору» (ст. 1). Державні кордони «є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України» (преамбула).
Демаркація кордонів Української держави є іманентною частиною договірно-правового оформлення державного кордону; базована на комплексі нормативних актів: Конституція України, відповідні закони України, укази та розпорядження Президента України, постанови Уряду України, двосторонні та багатосторонні міжнародні договори. На основі цих документів і готуються міжнародні договори про спільний державний кордон, його режим, пункти пропуску, передавання і приймання осіб через кордон, спрощений порядок перетину лінії кордону, співробітництво з прикордонних (митних) питань, делімітацію та демаркацію державного кордону тощо.
Режим державного кордону регламентують Закони України «Про державний кордон України», «Про виключну (морську) економічну зону України» (1995), Митний кодекс України, а також двосторонні та багатосторонні міжнародні договори. Основна мета режиму державного кордону в частині його демаркації — регулювання всіх питань, пов’язаних із взаємовідносинами сусідніх держав на кордоні, особливо в галузі превенції та нівелювання конкретних територіальних суперечок.
Сучасний стан проведення робіт з делімітації та демаркації державного кордону України характеризує використання різноманітних даних щодо об’єктів кордону, їх просторової локалізації та способів фіксації даних співвідносно певного місця і простору (зокрема, топографічних карт і планів, морських навігаційних карт, аеро- та космознімків, ортофотопланів, протоколів-описів пролягання лінії кордону, протоколів та каталогів координат прикордонних знаків, таблиць із інформацією про острови та їх належність, переліків географічних назв, що трапляються в протоколі-описі договірних документів).
Отже, під час дій з демаркації кордону проводиться топографічна зйомка або аерофотозйомка місцевості, на підставі чого укладають великомасштабну топографічну карту прикордонної смуги, встановлюють прикордонні знаки (стовпи, дротяні загороди тощо) і визначають їхні топографічні координати. Про всі дії з демаркації кордонів складають протоколи з описом пролягання межової лінії та розміщення прикордонних знаків (до протоколів додають схеми і фотознімки цих знаків). Прикордонні знаки не підлягають довільному переміщенню, і сторони зобов'язані стежити за їхнім належним станом.
Питання делімітації та демаркації державного кордону України лишалося з-поміж пріоритетних у міждержавних відносинах із країнами-сусідами упродовж усіх років незалежності України. Проте не розв’язане й дотепер. У контексті сучасного стану українсько-російських міждержавних відносин, тяглої російсько-української війни висновують не тільки про цілковиту ілюзорність, а й практичну неможливість його вирішення з державою-агресором у найближчій перспективі.
Ця проблема визрівала упродовж усього минулого століття, її корені сягають вглиб історії. На процес формування державних кордонів України в 20 ст. вплинула шерега важливих чинників, які визначили їхні сучасні обриси. Як і в більшості новостворюваних національних держав, особливу роль відіграв чинник етнічної території — для України він став чи не найголовнішим. До нього додався ще й геополітичний фактор, коли українські етнічні землі були розмінною монетою у міжнародній політиці провідних країн світу. Крім того, на формування лінії кордону, включно з демаркацією, вплинув і адміністративно-територіальний поділ країн, до складу яких входили на поч. 20 ст. українські землі. Помітну роль відігравали також економічні, географічні та ідеологічні важелі.
Значення
Демаркація кордонів є невід’ємною частиною процесу договірно-правового оформлення державного кордону; належить до пріоритетних завдань зовнішньої політики України, виконання якого має забезпечувати суверенність і правосуб’єктність України на міжнародній арені, гарантувати її недоторканність і територіальну цілісність. Юридично оформлений державний кордон є однією з основних передумов стабільності у політичних, економічних та військово-оборонних відносинах сусідніх держав.
У пострадянських країнах нові міждержавні кордони ще не легітимізовані (див. Легітимація) належним чином — незавершеність процесів делімітації та демаркації спричинює невизначеність у напрямах і змісті прикордонних відносин. Тоді як із Польщею, Словаччиною та Угорщиною вдалося досить швидко досягти домовленостей щодо визнання та договірно-правового оформлення кордонів, то розв’язання цих стратегічно важливих питань з Румунією, Молдовою, Білоруссю та Російською Федерацією супроводжувалося багатьма проблемами і фактично не завершене.
Джерела
- Про державний кордон України: Закон України № 1777-XII від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 2. Ст. 5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-12#Text
- Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України № 162/95-ВР від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 21. Ст. 152. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/162/95-%D0%B2%D1%80#Tex t
- Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність: Закон України № 353-XIV від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 5–6. Ст. 46. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text
- Митний кодекс України: станом на 24 січня 2019 р. Харків : Право, 2019. 429 с.
Література
- Задорожній О. Демаркація кордону // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. ред. Л. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. С. 288.
- Задорожній О. Демаркація кордонів // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 190.
- Дмитрук В. Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети // Регіональна історія України. 2014. Вип. 8. С. 109–116.
- Сосса Р. Делімітація та демаркація державного кордону України: картографо-геодезичні аспекти // Регіональна історія України. 2018. Вип. 12. С. 107–130.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Демаркація кордону // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Демаркація кордону (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
