День Соборності України
День Собо́рності Украї́ни — офіційне свято держави, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР; див. Акти Злуки УНР і ЗУНР). Встановлене Указом Президента України від 21.01.1999. День Соборності України — символ національного єднання українського народу.
Зміст
Історична довідка
Тяглість ідеї соборності
Соборництво є наріжним каменем української національної ідеї, важливим складником становлення української нації.
Соборність державна — національний ідеал об’єднання всіх територій, заселених одним народом, в одній національній державі. Ідея соборності територіальної поєднується з ідеями соборності духовної. Етнонаціональна консолідація спирається на такі засадничі підвалини, як-от: спільне минуле, історія, спорідненість етнокультурних процесів, розвій національно-визвольного руху, ідеали свободи й незалежності тощо.
Ідея соборності українських земель глибоко закорінена в історії. Вона зародилась за княжих часів, а згодом відродилась в козацькій добі (стала провідною в гетьманстві П. Сагайдачного, а потім Б.-З. Хмельницького та П. Дорошенка). Наріжна ідея єдності всіх українських теренів «від Сяну до Дону» набуває популярності в українському інтелектуальному середовищі, що від середини 19 ст. увиразнюється в програмних документах різних політичних груп. Зокрема, вперше твердження про єдність багатомільйонного українського народу, поділеного між Російською та Австрійською імперіями, прозвучало 10.05.1848 в маніфесті Головної Руської Ради (першої політичної організації Галичини). Від другої половини 19 ст. українська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від р. Збруча. Наприкінці 19 ст. «соборність» зафіксовано в ідеологічних деклараціях, програмах і маніфестах українських політичних партій.
Потужна регенерація соборницької ідеї та утвердження української державності увиразнюється в умовах розпаду Російської та Австро-Угорської імперій.
22.01.1919 на Софійському майдані в м. Києві відбулася велелюдна маніфестація, на якій було проголошено об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину самостійну соборну Українську державу. Ця історична подія стала інтегральним результатом складного й довготривалого процесу формування держави. Акт Злуки залишився тією знаменною подією, що мала історичне значення для українського суспільства. Він задекларував перед усім світом неподільність українських земель, єдність і солідарність народу, став прологом до постання сучасної соборної суверенної України. Проголошення Акту Злуки було політичною маніфестацією соборницьких устремлінь українців і водночас відображало потреби конкретної військово-політичної ситуації. Цього ж дня відзначалася річниця прийняття ІV Універсалу Центральної Ради (22.01.1918), яким вперше в 20 ст. Україну проголошено незалежною суверенною державою. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і кульмінацією об’єднавчого руху, що тривав від середини 19 ст. на українських землях, які перебували в складі різних держав.
Впровадження свята
В роки радянського тоталітарного режиму (див. СРСР) про подію 22.01.1919 публічно не згадувалося (вона була табуйована як «контрреволюційна»). Радянська історіографія цю подію відкинула на маргінес з негативними політичними ярликами.
Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.
Перші масштабні відзначення свята Соборності відбулися в Карпатській Україні 22.01.1939 (на той час — автономна республіка в складі Чехо-Словаччини). Влаштована маніфестація була найбільшою демонстрацією українців за 20 років перебування краю в складі Чехо-Словаччини (понад 30 тис. учасників, які з’їхались до столиці Карпатської України). У такий спосіб закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Народних Зборів у м. Хусті 21.01.1919, про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки.
Символічно й прикметно, що на підставі Указу Президії Верховної Ради саме 22.01.1946 територія Закарпаття увійшла до складу УРСР як Закарпатська область з центром у м. Ужгороді.
Актуалізовано свято соборності в 71-у річницю дня Злуки: в переддень дати, у неділю 21.01.1990 в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій — «живий ланцюг».
Ідея соборності знайшла правове закріплення в Акті проголошення незалежності України (1991) і Конституції України (1996).
Офіційного статусу свято набуло відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми від 21.01.1999 «Про День соборності України». У 2012–2014 було змінено формат і зміст свята: 22 січня оголошувалося Днем Соборності та Свободи України відповідно до Указу Президента України Віктора Януковича від 30.11.2011. Останній скасував Указ Президента Віктора Ющенка (2005) про встановлення Дня Свободи 22 листопада (присвяченого подіям Помаранчевої революції) та Указ Президента Леоніда Кучми (1999) про встановлення Дня соборності України 22 січня. Указом Президента України Петра Порошенка від 13.11.2014 «Про День Соборності України» відзначення свята офіційно відновлено, а День Соборності та Свободи України скасовано.
Символ єднання
Символом єдності східних і західних земель став «живий ланцюг», уперше організований 21.01.1990. Цю акцію єднання під назвою «Українська хвиля» організував Народний Рух України за перебудову (від жовтня 1990 — Народний Рух України), його очолював Іван Драч, а головою виконавчого органу (Секретаріату) був колишній політв'язень Михайло Горинь. Підготовка «живого ланцюга» почалася ще у вересні 1989, організатори від різних областей збиралися на наради щомісяця чи й раз на два тижні.
Ланцюг починався в м. Івано-Франківську (тодішній Станіславів, який у 1919 був столицею ЗУНР) від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), пролягав через міста Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Понад мільйон осіб узялися за руки, створивши безперервний ланцюг від Києва до Львова (простягся майже на 700 км). У «ланцюзі» взяли участь, за офіційними даними радянського режиму, близько 450 тис. осіб, за неофіційними оцінками — від 1 до 5 мільйонів. Після проведення акції в містах Києві, Житомирі, Львові та Івано-Франківську відбулися мітинги-молебні.
Організована акція стала одним із кроків до відновлення незалежної України.
Відтоді щороку 22 січня «живі ланцюги» як символи єднання української нації відбуваються до Дня Соборності у багатьох містах України. У 2021 з нагоди Дня Соборності України вперше міста Київ і Сімферополь з’єднав віртуальний ланцюг Соборності. Онлайн-ланцюг утворили аватарки учасників, які одна за одною вишикувалися на карті за маршрутом протяжністю 1 058 км — від Софійської площі у Києві до парку Тараса Шевченка у Сімферополі. Віртуальний ланцюжок п’ять разів перетнув р. Дніпро: на мосту Патона (де традиційно створювали живий ланцюг єдності кияни), біля Черкас, Кременчука, у Дніпрі та Запоріжжі.
Значення
22.01.1919 український народ об’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. Свято Дня Соборності засвідчує спадкоємність української державницької традиції. Соборність української державності означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну. Проблема єднання українців Сходу і Заходу залишається актуальною і набуває особливої гостроти в сучасних політичних умовах. Ідея соборності українських земель в умовах російської агресії залишається інтегральним чинником єдності України. Національна єдність є обов’язковою передумовою успішного спротиву агресору. В умовах російсько-української війни явище «соборності» та День Соборності набувають особливих сенсів і смислів та особливого символізму. Соборність залишається на порядку денному національних завдань, а День Соборності є приводом нагадати про єдність і неподільність українських земель, що окуповані Крим, Донеччина та Луганщина — це Україна.
Комеморації
На честь Дня Соборності України названо вулиці в ряді міст: Бродах, Дрогобичі, Жмеринці, Івано-Франківську (вулиця 22 Січня), Києві (проспект Соборності), Кривому Розі (вулиця Соборності), Луцьку (проспект Соборності), Тернополі (проспект Злуки), Ріпках (вулиця Соборності) та інших.
2015 введено в обіг поштову марку «День Соборності України».
Додатково
- В умовах сучасних викликів і загроз соборності України нової актуальності набуває ідея всеукраїнства, висловлена М. Грушевським на початку 20 ст.: «Всеукраїнство, або український унiверсалiзм — тiсне єднаннє всiх частин української землi i пiдпорядкуваннє всiх рiжниць, якi їх дiлять, спiльнiй i єдинiй цiлi — нацiональному розвоєви, являється кiнець кiнцем не тiльки бажаним само для себе — iдеально, так би сказати, але й для потреб місцевого життя її частин, для її близчих цiлей i завдань».(Грушевський М. На українські теми. З новорічних думок // Літературно-науковий вістник. 1910. Т. 41. Кн. 1. С. 56).
- Відповідно до запису в щоденнику Івана Драча, ідею проведення «живого ланцюга» подав дисидент-правозахисник Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар, найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор — голова Секретаріату Руху Михайло Горинь.
Бібліографічний покажчик
Українська соборність: ідея, практика, проблеми (до 85-ї річниці проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР). Запоріжжя : Запорізкий державний університет, 2004. 25 с.
Джерела
- Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят: Указ Президента України № 1209/2011 від 30 грудня 2011 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209/2011#Text
- Про День соборності України: Указ Президента України № 42/99 від 21 січня 1999 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/42/99#Text
- Про День Соборності України: Указ Президента України № 871/2014 від 13 листопада 2014 р // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/871/2014#Text
Література
- Сергієнко П. П. Соборна Україна: від ідеї до життя. Київ : Знання, 1993. 64 с.
- Проблеми соборності України в ХХ столітті / Редкол.: І. Ф. Курас, М. О. Шульга, В. Ф. Солдатенко та ін. Київ : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1994. 230 с.
- Сеньків М. В. З історії соборності українських земель, 1917–1945. Дрогобич : Відродження, 1999. 164 с.
- Сергійчук В. І. Українська соборність: відродження українства в 1917–1920 роках. Київ : Українська Видавнича Спілка, 1999. 412 с.
- Левенець Ю. Соборність як метафізична модель української геополітичної думки // Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ — початок ХХ століття). Київ : Стилос, 2001. С. 416–439
- Возняк С. Соборність як базова цінність українського народу : історико філос. аспект // Україна соборна. 2005. Вип. 2. Ч. 2. С. 42–49.
- Реєнт О. П. Україна соборна // Наукові розвідки і рецензії (до 15-річчя незалежності України). Київ : Генеза, 2006. 156 с.
- Адамович С. В. Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України. Івано Франківськ : Місто НВ, 2009. 884 с.
- Гошуляк І. Тернистий шлях до соборності: (від ідеї до Акту Злуки). Київ : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2009. 466 с.
- Музичко О. Південна вісь Соборності: націєтворчі процеси в Українському Причорномор’ї (кінець ХІХ — перша половина ХХ ст.). Одеса : ВМВ, 2015. 360 с.
- Бевз Т. Соборність України: виклики і загрози // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2018. Вип. 1 (93). С. 269–281.
- Андрусів Б. Провісник Незалежності України // Вголос. 2020. URL. https://vgolos.ua/news/provisnyk-nezalezhnosti-ukrayiny_1151958.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Киридон А. М. День Соборності України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/День Соборності України (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
