Експресіонізм (архітектура)
Експресіоні́зм (фр. expressionisme, від expression — вираз, прояв, виразність) — напрям в архітектурі першої чверті 20 ст., пов’язаний зі створенням яскравих пластичних образів архітектурних споруд.
На початку 20 ст. усвідомлення архітекторами значних пластичних можливостей, які дають архітектурні конструкції з залізобетону, зумовило пошуки нової яскравої образності в архітектурі, наслідком яких став експресіонізм у Німеччині та Нідерландах. Одночасно з цим у Німеччині розвинувся так званий цегляний експресіонізм, представлений масивними багатоповерховими цегляними будинками різного призначення.
Архітектори, творчість яких належить до цього напряму, працювали переважно у Німеччині. П. Беренс (1868–1940; Німеччина) тяжів до монументальних форм у новаторських конструкціях: турбінний цех фірми АЕГ 1909, завод високовольтної апаратури 1910 (обидва — у м. Берліні), німецьке посольство у м. Санкт-Петербурзі 1911 (не збережено). Г. Пьольціґ (1869–1936; Німеччина) — автор адміністративного будинку фірми «ІГ-Фарбеніндустрі» у м. Франкфурті-на-Майні 1928–1931 та реконструкції залу Великого драматичного театру (Шаушпільхаузу) в м. Берліні 1919 із перетворенням його на фантастичний грот зі сталактитами (не збережено). Ф. Хьоґер (1877–1949; Німеччина) збудував 1923 у стилістиці цегляного експресіонізму великий офісний будинок Чилі-хауз у м. Гамбурзі; використав зображальний пластичний мотив: наріжна частина будинку, який займає цілий квартал, нагадує ніс корабля. Яскравим представником експресіонізму (у своїй ранній творчості) був Е. Мендельсон (1887, тепер Польща — 1953, США): Вежа Айнштайна в Потсдамі (вирішена в пластичних формах монолітного залізобетону), універсальні магазини Шокен у м. Штутгарті тощо — динамічні композиції з горизонтальною структурою об’ємів.
Близькими до цього напряму є споруди: Зала сторіччя у Вроцлаві М. Берга (1870–1947; Польща — Німеччина); антропософський (див. Антропософія) храм Гетеанум 1923–1927 у м. Дорнаху (Швейцарія) Р. Штайнера.
Наприкінці 1920-х експресіонізм був притлумлений архітектурою сучасною (функціоналізмом), а з середини 1930-х – нацистською архітектурою.
Стиль відродився у 1960-х у творчості архітекторів Г. Шаруна, Г. Бема, Й. Утзона.
Література
- Ёдике Ю. Стремление к монументальности и экспрессионизм // История современной архитектуры / Пер. с нем. Москва : Искусство, 1972. С. 62–67.
- Воробйова Л. Експресіонізм // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 313–314.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 236–239.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 206–207.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Експресіонізм (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Експресіонізм (архітектура) (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
