Епідот

Епідот
Клас мінералу	силікати
Колір	переважно зелений
Форма кристалів	зернисті агрегати, товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали
Сингонія	моноклінна
Твердість	6, 5–7, 0
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, непрозорий
Густина	3, 35–3, 38 г/см³

Епідо́т (фр. epidote, від грец. επιδοσις — додавання, посилення) — мінерал, діортосилікат кальцію, алюмінію і заліза острівної будови.

Група епідотів.

Історична довідка

Уперше епідот виявлено 1782 у Франції в муніципалітеті Ле-Бур-д’Уазан (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи). Проте знайдені там зразки помилково ототожнювали з турмаліном. 1801 Р.-Ж. Гаюї виокремив мінерал як самостійний і назвав епідотом. Назва пов’язана з особливістю будови кристалів: одна зі сторін на нижній частині призми довша за іншу.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Ca₂Al₂(Fe³⁺; Al)(SiO₄)(Si₂O₇)O(OH).

Хімічний склад, %: СаО — 23,71; Al₂O₃ — 20,36; Fe₂O₃ — 16,35; SiO₂ — 38,76; H₂O — 2.

Утворює безперервний ізоморфний ряд із беззалізистим кліноцоїзитом; за складом і структурою близький до цоїзиту і ортиту.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Густина — 3,35–3,38 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,5–7,0. Колір переважно зелений; окремі відміни — чорні або червонувато-фіолетові. Блиск скляний. Злам раковистий. Прозорий і непрозорий.

Форми виділення: стовпчасті, сплощено-призматичні або голчаті кристали з різкою подовжньою штриховкою; друзи, віялоподібні, снопоподібні, радіально-променисті або паралельно-жердинисті зростки, моховидні кірочки, рідше — тонкозернисті або зливні агрегати (епідозити).

Асоціації: актиноліт, амфіболи, воластоніт, глаукофан, гранати, кварц, кальцит, лавсоніт, омфацит, піроксени, плагіоклазові шпати польові, пумпеліїт, рибекіт, скаполіти, тальк, цеоліти.

Різновиди

За кольором і складниками виокремлюють:

тавмавіт трав’яно-зелений (з домішками Cr);
п’ємонтит вишнево-червоний (з домішками Mn);
різновид кліноцоїзиту — мухініт чорний (з домішками V).

Класифікація за Є. Лазаренком:

алюмініїстий (кліноцоїзит);
залізистий (містить до 11 % FeO);
кальціїстий (цоїзит);
марганцевистий (п’ємонтит);
натріїсто-літіїстий (пушкініт);
норвезький темно-зелений;
фосфорноземельний (нагателіт);
хромистий (містить до 7 % Cr);
церіїстий (ортит).

Походження. Розташування родовищ

Типовий продукт гідротермального метаморфізму вапнистих і багатих на кальцій вивержених гірських порід. Характерний для зон контакту магматичних і вапнистих осадових відкладень гірських порід. Найчастіше утворюється внаслідок гідротермальної зміни польових шпатів та від зміни плагіоклазів (сосюритизація).

Придатний для огранювання епідот трапляється в Австрії (гори Високий Тауерн), Мексиці (штат Нижня Каліфорнія), Мозамбіку, Норвегії (поблизу м. Арендала, губернія Південна Норвегія), США (штат Каліфорнія).

Інші знахідки: Австрія (земля Зальцбург), Італія (регіон П'ємонт), Словаччина (Кошицький край), Франція (муніципалітет Ле-Бур-д’Уазан), Чехія (Моравія), США (штати Айдахо, Аляска, Колорадо, Невада), Канада (острів Принца Вельського), Намібія (поблизу м. Рехобот), Пакистан (долина Тормік у горах Каракорум).

епідот в Україні

Трапляється в межах Українського кристалічного щита та на Закарпатті.

Значення

Придатний для ограновування. Використовують у будівельних роботах як оздоблювальний матеріал.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Епідот // Лазаренко Є., Винар О. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart’sche, 2001. 870 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Епідот // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Епідот // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Епідот (дата звернення: 29.04.2024).

Оприлюднено: 04.01.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Епідот

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Хімічний склад

Фізичні властивості

Різновиди

Походження. Розташування родовищ

епідот в Україні

Значення

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України