Життєвий світ (О. С. Зубарєв)
Життє́вий світ (нім. Lebenswelt) — одне з головних понять пізнього періоду феноменології Е. Гуссерля.
Е. Гуссерль не дав чіткої дефініції «життєвого світу», тому дослідники його творчості переважно наводять конотації цього поняття з текстів мислителя або пропонують деяке узагальнене чи описове визначення терміну (зокрема через перелік його основних характеристик).
Описові дефініції «життєвого світу» у Е. Гуссерля: «єдиний дійсний світ»; «дійсний конкретний навколишній світ (Umwelt), в якому ми живемо, ґрунт і горизонт теоретичної й позатеоретичної практики»; «постійно наперед даний, що постійно має значення завідомо сущого», «універсум сущого». Цей «дійсний конкретний навколишній світ» розуміється як «духовне утворення в нас і в нашому історичному житті», комплекс уявлень про світ, які є предметом феноменології, а не природознавства. У цьому розумінні йдеться про життєвий світ греків, китайців, австралійських аборигенів тощо.
Із соціологічного погляду життєвий світ — соціокультурний світ феноменального досвіду людини, тобто горизонт її дій, проектів, можливостей, сприйняття, бажань тощо. Включає в себе як інтерсуб’єктивний світ повсякдення, який є визначальним та характеризується найінтенсивнішою увагою до життя та комунікацією з іншими людьми, так і царини неповсякденного, суб’єктивного, інтерсуб’єктивного. Життєвий світ може бути представлено в аспекті культурних відмінностей, релевантностей, історичності, структурованості у просторовому, темпоральному, соціальному та семіотичному вимірах.
Зміст
Історична довідка
Термін «життєвий світ» був запроваджений у філософію в 19 ст.; спорадично вживався у філософії прагматизму В. Джеймса, філософії й соціології Г. Зіммеля, Е. Трельча, філософії «пізнього ідеалізму» Р. К. Ойкена (1846–1926; Німеччина). Широкого використання набув у роботах Е. Гуссерля з 1916 у зв’язку з констатацією кризи європейської науки. У працях «Картезіанські роздуми» та «Криза європейських наук та трансцендентальна феноменологія» (1936) поняття життєвого світу стало центральним.
Характеристика
Для життєвого світу характерні фундаментальні особливості.
По-перше, безпосередня очевидність, інтуїтивна достовірність його феноменів, що розуміються та сприймаються індивідом як такі (суб’єктивно достовірні).
По-друге, суб’єктивність «життєвого світу» є «анонімною». Її зміст визначений не активністю суб’єкта, а феноменами світу, що наявні у свідомості суб’єкта.
По-третє, «життєвий світ» є цілим й саме в цілісності виступає як дещо самоочевидне, хоча й не має чіткої архітектоніки.
У сукупності характеристик «життєвий світ» є:
1) основою для всіх наукових ідеалізацій;
2) культурно-історичним світом, яким він постає в уявленнях спільнот на різних етапах історичного розвитку;
3) проблемним полем, яке не тематизується ні природною людською дослідницькою настановою, ні настановою об’єктивістської науки;
4) таким, якому властиві апріорні структурні інваріанти (просторовість, часовість, каузальність, інтерсуб’єктивність тощо);
5) релятивним.
Інтерпретації поняття
У. Клесгес (нар. 1937; Німеччина) пропонує розрізняти «життєвий світ у широкому значенні» чи «в повній конкретності», що включає в себе всі науки й спеціальні «професійні практики», та «життєвий світ у вузькому значенні» — той шар життєвого світу, який є підґрунтям наук та інших «професійних практик», що утворюють «особливі світи» (вони опосередковані специфічними цілями й недоступні прямому осягненню).
На думку О. Савіна (нар. 1971; Росія), у широкому розумінні «життєвий світ» є гранично загальною філософською категорією, у вузькому — протиставлений не тільки світу об’єктивних наук, а й усім професійним практикам, «закритим світам» (Sonderwelten). Найвідоміша соціологічна рецепція концепту життєвого світу належить А. Шюцу, який продовжив розвивати інтерпретацію спільнот і суспільств як інтерсуб’єктивностей вищого порядку та загалом проблематику життєвого світу (вважав її основним внеском Е. Гуссерля в соціальні науки, див. ст. «Значення Е. Гуссерля для соціальних наук»; 1962).
Е. Левінас, учень Е. Гуссерля, запропонував етичну інтерпретацію життєвого світу, онтологія якого розуміється як етична онтологія, де світ стосунків людей «віч-на-віч», «існуючого та існуючого» пронизаний повнотою відповідальності за іншого. Етичний акцент в інтерпретації концепту життєвого світу характерний і для М. Бахтіна, який пропонує поняття «дійсний світ життя».
За особливостями теоретико-методологічної бази можна виокремити такі підходи до інтерпретації поняття:
- феноменологічний підхід до концептуалізації життєвого світу, що представлений у працях класиків соціологічної феноменології А. Шюца, П. Бергера та Т. Лукмана;
- етнометодологічний — праці Г. Гарфінкеля, А. Сікурела (нар.1928; США) — що генетично та змістовно близький до першого, але з акцентом на експерименті як методі оприявлення структур повсякдення;
- драматургічний — передусім І. Гофман та його послідовники — сконцентрований на метафоричному тлумаченні повсякденного життя як сценічної постановки;
- критичний, зміст якого визначений роботами Ю. Габермаса з проблем колонізації життєвого світу структурами;
- етичний, що з необхідністю включає соціально-філософську проблематику та представлений у працях М. Бахтіна, Е. Левінаса;
- екзистенціальний, уґрунтований на аналітиці повсякденного життя М. Гайдеґґера, працях Х. Ортеги-і-Гассета;
- прагматичний, запропонований Л. Болтанські (нар. 1940; Франція) та Л. Тевено (нар. 1949; Франція);
- лінгвістичний, що має безпосереднє відношення до праць Л. Вітгенштайна та передбачає тлумачення повсякдення як мовного дискурсу або дискурсів;
- соціально-психологічний, що демонструють приміром Л. Сохань (нар. 1924; Україна), О. Злобіна (нар. 1951; Україна);
- культурно-антропологічний, сфокусований на дослідженні культури повсякдення, наприклад, праці В. Ворнера (1898–1970; США);
- ціннісний підхід.
Значення
Концепт життєвого світу набув популярності як один із методологічних інструментів феноменологічної соціології, соціології культури, соціології повсякдення, соціокультурного аналізу нетиповості.
Джерела
- Husserl E., Biemel W. Die Krisis der Europäischen Wissenschaften und die Transzendentale Phänomenologie. The Hague : Martinus Nijhoff, 1976. 559 p.
- Ионин Л. Г. Понимающая социология: историко-критический анализ. Москва : Наука, 1979. 208 с.
- Румянцева Т. Жизненный мир // Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. Минск : В. М. Скакун, 1998. 896 с.
- Шюц А. Избранное: Мир, светящийся смыслом / Пер. с нем. и англ. Москва : Российская политическая энциклопедия, 2004. 1056 с.
- Савин А. Жизненный мир и измерения его историчности в трансцендентальной феноменологии // Вестник Самарского государственного университета. 2006. № 10/1 (50). С. 15–22.
- Касавин И. Т. Энциклопедия эпистемологии и философии науки. Москва : Канон+ ; РООИ «Реабилитация», 2009. 1248 с.
- Мотрошилова Н. Жизненный мир // Новая философская энциклопедия : в 4 т. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Мысль, 2010.
Література
- Berger P., Luckmann T. The Social Construction of Reality. A Treatise on Sociology of Knowledge. New York; London : Doubleday, 1989. 219 p.
- Бергер П. Религиозный опыт и традиция / Пер. с англ. // Религия и общество. Хрестоматия по социологии религии / Сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич. Москва : Аспект Пресс, 1996. С. 212–228.
- Ионин Л. Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : Логос, 2000. 431 с.
- Бахтин М. М. Собрание сочинений : в 7 т. Москва : Русское слово, 2003. Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. 958 с.
- Волков В. Н. Человек и его жизненные миры // Контекст и рефлексия: философия о мире и человеке. 2012. № 1. С. 7–27.
- Сорока Ю. Г. Свої, чужі, різні: соціокультурна перспектива сприйняття Іншого. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2012. 332 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зубарєв О. С. Життєвий світ (О. С. Зубарєв) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Життєвий світ (О. С. Зубарєв) (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
