Керигма

Кери́гма (грец. κήρυγμα — сповіщення, оголошення) — у християнстві сповіщення про Ісуса Христа як Месію і Спасителя, передане через посланців (апостолів); зміст місіонерської проповіді оповісників-носіїв харизми.

Походження терміна

Термін походить від дієслова «κηρύσσω», яке буквально означає — оголошувати, бути глашатаєм. У давньогрецькому світі мало широкий спектр значень — публічно проголошувати, оповіщати через глашатая важливі звістки, скликати люд або передавати накази через вісника, оприлюднювати царську волю.

Керигма, отже, є звісткою виняткової важливості, що мала певні особливості змісту: вона завжди була оголошенням деякого факту й закликом до послуху в зв’язку з ним. Для керигми принципово не властиве філософування, моралізаторство, обговорення. Це — слово, сказане владою й забезпечене силою (військовою, релігійною або іншою). Саме в результаті або в процесі сповіщення керигма набувала чинності закону, наказу тощо й ставала дієвим фактом, що мав повну юридичну силу.

Одним із видів керигми (за іншою версією — її найближчим синонімом) вважалось євангеліє (грец. εὐαγγέλιον — проповідь, проголошення благої звістки) — особливий тип сповіщення про виняткові події: народження спадкоємця, інтронізацію нового імператора чи перемогу імператора у війні. Населення мусило виявити послух і вірність проголошеному володарю, царю і принести йому хвалу.

У Новому Завіті

Керигма як «слово Боже для людини» не передбачає заперечень, сумнівів чи дискусій. Вважається такою, що існує об’єктивно, незалежно від людини, яка є її провісником, «глашатаєм Бога». У Новому Завіті керигма не тільки доручається апостолу для проповіді: «Він же свого часу об'явив Своє Слово проповіддю, яка була доручена мені за наказом нашого Спасителя Бога...» (Тит. 1:3), а ніби «здійснюється», «виконується» через нього: «А Господь став при мені й підкріпив мене, аби через мене сповнилася проповідь: щоб усі язичники почули...» (2 Тим. 4:17).

Керигмою вважаються звістки про прихід Царства Божого і Месії, заклики до внутрішніх змін, свідчення про особу і рятівну місію Сина Божого, переповідання муки, смерті та воскресіння Ісуса, сповнення старозавітних пророцтв через Ісуса Христа. Керигма-проповідь вважалася такою, що мала особливу силу вплинути на людську душу, відкрити їй таємницю спасіння, поставити перед вибором життєвого шляху. Смисл керигми вважається не виразом людського знання, а богонатхненним, відкритим Святим Духом: «говоримо не вченими словами людської мудрості, але навченими [Святим] Духом» (1 Кор. 2:13).

Євангеліє від Марка відносить поняття керигми до всього змісту євангельської проповіді: «І Він сказав їм: Ідіть по цілому світі й цсьому творінню проповідуйте Євангелію» (Мк. 16:15).

Оповісник мав право сповіщати керигму навіть від першої особи. У Святому Письмі такий підхід зустрічається в пророчих текстах, коли пророк може спочатку сказати або сповістити «Так говорить Господь ...», а далі вже мовити від першої особи. Передбачалося, що керигма як «священна і нетлінна звістка про вічне спасіння» оголошувалася зрозумілою людям мовою. Промова будується по-різному залежно від аудиторії, припускає доповнення або скорочення.

У ліберальній теології

У другій половині 18 — 19 ст. ліберальна теологія піддала сумніву історичну достовірність Євангелій: усна проповідь вважалася чинником, що «затемнював» справжні події життя Ісуса Христа, і якого варто уникати задля віднайдення достовірних відомостей про засновника християнства. Ранньохристиянська проповідь про Ісуса Христа як Месію і Спасителя висвітлена в працях діячів 20 ст. К. Шмідта, Д. Штрауса, Х. Яннараса та Р. Бультмана з огляду на ціннісне переосмислення й вироблення відповідного понятійного апарату колишньої теології. Концепт «керигма» став підставовим для системи Р. Бультмана, що вплинуло на назву його теології (іноді її називають «керигматичною»).

Джерела

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Література

  1. Бультман Р. Избранное: Вера и понимание : в 2 т. / Пер. с нем. Москва : Российская политическая энциклопедия, 2004. 752 с.
  2. Данн Дж. Д. Единство и многообразие в Новом Завете. Исследование природы первоначального христианства / Пер. с англ. Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2006. 523 с.
  3. Яннарас Х. Православие и Запад // Герменейя. 2009. Т. 1. № 1. С. 118–140.
  4. Данканіч А. «Ісус історії» та «Христос віри» в теології Пауля Тілліха // Гілея. 2013. № 77. С. 222–225.
  5. Горбенко В. И. Интертекстуальность как инструмент категоризации современных методологических подходов в области изучения использования ветхозаветных текстов в Новом Завете // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. Вип. 19. С. 23–26.
  6. Zizioulas John D. Being as Communion: Studies in Personhood and the Church. London : Darton Longman & Todd, 2017. 270 p.

Автор ВУЕ

Т. Г. Купрій

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Купрій Т. Г. Керигма // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Керигма (дата звернення: 3.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
16.05.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶