Кондорсе, Марі Жан Антуан Ніколя де Каріта
Кондорсе́, Марі́ Жан Антуа́н Нікола́ де [ фр. Condorcet, Marie Jean Antoine Nicolas de; повне прізвище — Каріта де Кондорсе (фр. Caritat de Condorcet); 17.09.1743, м. Рібмон, тепер регіон О-де-Франс, Франція — 29.03.1794, м. Бурж-Егаліте, тепер м. Бур-ла-Рен, регіон Іль-де-Франс, Франція; 12.12.1989 перепохований у Пантеоні, м. Париж] — філософ-просвітитель, енциклопедист, математик і соціолог, політичний діяч, член Французької академії (з 1782), іноземний почесний член Петербурзької АН (1776–1792), інших зарубіжних академій, маркіз. Був чоловіком С. де Кондорсе.
|
Кондорсе, Марі Жан Антуан Ніколя де Каріта (Condorcet, Marie Jean Antoine Nicolas de) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Каріта де Кондорсе |
| Народження | 17.09.1743 |
| Місце народження | Рібмон |
| Смерть | 29.03.1794 |
| Місце смерті | Бур-ла-Рен |
| Місце поховання | Пантеон |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | політика, наука, філософія, право |
| Традиція/школа | Просвітництво |
Зміст
Життєпис
Походив з дворянської родини, що одержала 980 графський титул. Батько, військовий, загинув у жовтні 1743. Кондорсе навчався 1754–1757 в єзуїтському колежі (м. Реймс), 1758–1760 — у Колежі Наварри (м. Париж).
Займався дослідженнями з математики, був учнем Ж. д’Аламбера. Завдяки працям з математики 1769 був обраний до Академії наук (м. Париж). З 1773 працював у ній асистентом секретаря, з 1776 — неодмінним секретарем. Написав 61 біографічний нарис про членів Академії наук (1773–1790) — справжню історію науки.
У серпні 1774 — травні 1776 виконував адміністративні функції в міністерстві А. Р. Тюрго, який був генеральним секретарем фінансів. Працював над проектом наукової діяльності, займався проблемами внутрішньої навігації, важливими для розвитку комерції.
У 1775–1777, 1784–1790 був інспектором монетного двору. У 1776–1777 співробітничав з Ж. д’Аламбером у математичній частині «Додатку» до «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», з 1781 брав участь у підготовці «Методичної енциклопедії».
З квітня 1788 був керівником «Товариства друзів чорношкірих», склав регламент цього товариства.
Від 18.09.1789 Кондорсе — член муніципалітету Парижа, у листопаді 1789 обраний до президії муніципальних зборів.
12.04.1790 заснував «Товариство 1789 року» — клуб інтелектуальної еліти. Тут бували Е. Ж. Сьєйєс, Ж. Лафайєт, О. Г. Мірабо,
Ш. М. Талейран-Перігор, А. Шеньє.
З 08.04.1791 Кондорсе — адміністратор державної скарбниці, 26.09.1791 обраний до Законодавчих зборів (з 07.02.1792 — їх голова; як депутат примикав до групи жирондистів), а 10.09.1792 — до Національного конвенту (з 21.09 — його віце-президент).
У жовтні 1791 в газеті «Журналь де Парі» («Journal de Paris»), а 16.11.1791–10.03.1793 у газеті «Кронік де Парі» («Chronique de Paris») щоденно вів парламентську хроніку, публікував редакційні політичні статті. У липні 1791 заснував газету «Республіканець» («Le Républicain»).
15.02.1793 виступив перед Конвентом з проектом конституції, найдемократичнішої для свого часу і найбільшої обсягом з усіх французьких конституцій (370 статей). Крім прав людини, зафіксованих у Декларації прав людини і громадянина 1789, проект включав положення про рівність, право на освіту та соціальну допомогу. У ньому декларувалися: надання виборчого права всім громадянам від 21-річного віку та іноземцям, що проживали понад рік у Франції; прогресивний податок, свобода комерції та індустрії. За проектом конституції Кондорсе усі органи влади повинні обиратися: керівництво муніципалітетів, судді, міністри. Смертна кара передбачалася лише за злочини проти держави (після страти короля запропонувати повне її скасування було неможливо). Проект Кондорсе був відхилений якобінцями, а 08.07.1793 Конвент прийняв декрет про арешт Кондорсе. Будучи заочно засудженим до смертної кари і переховуючись, він написав свій головний твір — «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму» (1794), а також підручник для початкової школи «Засоби навчитися рахувати впевнено та з легкістю». Після декрету Конвенту від 23 вантоза ІІ року (13.03.1794) переховування засуджених до смертної кари загрожувало життю тих, хто їх переховував. Тому Кондорсе залишив свій притулок, щоб не наражати на небезпеку своїх близьких. 27.03.1794 був арештований, помер у в’язниці. Обставини смерті точно не з’ясовані.
Науковий доробок
Кондорсе — останній з французьких енциклопедистів; високоосвічений гуманіст, який захищав республіканські ідеї та права людини. Праці Кондорсе охоплювали різні сфери знань.
Математика
У жовтні 1761 Кондорсе подав до Академії наук свою першу роботу «Дослідження загального методу інтегрування диференціальних рівнянь з двома змінними». Як математик опублікував дослідження «Нарис інтегрального числення» (1765), «Про проблему трьох речовин» (1767), «Спроба аналізу» (1768) та інші.
Соціологія, право
У праці «Спроба використання аналізу імовірностей прийнятих рішень до більшості голосів» (1785) Кондорсе вперше запропонував використання методів обчислення до юридичних, політичних і соціальних питань. Його ідеї полягали в тому, щоб зробити соціальні факти об’єктом дослідження, застосовуючи методи точних наук, створити науку про людину як прикладну галузь знань.
Виступав проти рабства, насилля, за права людини (праці «Про вплив американської революції на Європу», 1786; «Думки про деспотизм», 1788; «Декларація прав», 1789, та ін.), за найширший доступ до освіти (запропонував першу систему народної освіти у Франції — «Звіт і проект декрету про загальну організацію народної освіти», 1792; його основні положення — універсальність, рівність, безплатність освіти, нейтралітет, світськість та об’єктивність школи). Першим висловився на захист гендерної рівності, за надання жінкам виборчого права («Листи буржуа з Нью-Гейвена до громадянина Вірджинії», 1787; «Про допущення жінок до виборчого права», 1790). Кондорсе писав про необхідність створення республіканської конституції («Життя пана Тюрго», 1786; «Роздуми про революцію 1688 та 10 серпня 1792», 1792; «Про необхідність запровадити у Франції нову конституцію», 1793, та ін.).
Був прихильником теорії природного права, використовував її для заперечення правомірності феодального устрою. Висловлювався за реформу кримінальної юстиції — скасування смертної кари, тортур, публічність процесу і захист обвинуваченого. Засуджував колоніальну експансію європейських держав, війну вважав «найбільшим лихом і злочином».
Філософія
У філософії був прихильником деїзму і сенсуалізму.
Головним філософським твором Кондорсе є «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму». У цій праці проголосив основну ідею філософії енциклопедистів — прогрес людського розуму торує шлях прогресу людського існування. А оскільки перший нескінченний, людство відкриватиме перед собою все нові обрії щастя, «настане час, коли Сонце осяватиме лише вільних людей».
Кондорсе намагався з’ясувати закономірності та основні етапи історії, її рушійні сили. Виступив речником ідеї історичного прогресу, поступальний рух історії пояснював безмежними можливостями розвитку людського розуму. Поділяв цей розвиток на етапи, десятий з яких («картина наших надій») є своєрідним політичним заповітом віку Просвітництва: «Наших надій на прийдешній стан людства — три: знищення нерівності між націями; прогрес рівності в самому народі; нарешті, дійсне удосконалення людини».
Визнання
У рік 200-річчя Великої французької революції у присутності президента Ф. Міттерана Кондорсе було умовно перепоховано у Пантеоні (тюремне кладовище, де він був похований, зникло і поховання не знайдено).
Низка освітніх закладів Франції різних рівнів носять ім’я Кондорсе, зокрема з 1883 ліцей Кондорсе у м. Парижі (заснований 1804 Наполеоном). У м. Парижі встановлено пам’ятники Кондорсе 1853 (скульптор П. Луазон) і 1894 (скульптор Ж. Перрен; зруйновано 1942 режимом Віші, відбудовано 1989).
У будинку, де народився Кондорсе, у м. Рібмоні, 1994 відкрито музей.
Кратер на Місяці названо на честь Кондорсе (1935).
Додатково
Кондорсе був противником смертної кари, тому 16.01.1793 він голосував проти страти Людовика ХVI.
Цитата
«Дуже рано Кондорсе побажав стати захисником пригноблених та докласти всіх своїх зусиль, щоб допомогти людству, яке зазнає страждань. Він невтомно захищає право і справедливість для всіх. У той час коли допускалася найгірша нерівність, рабство чорношкірих з одного боку, великі багатства — з іншого, Кондорсе один боровся водночас за рівність між людьми, рівність між жінками і чоловіками, права обвинувачених перед юстицією, повагу до дітей і навіть тварин».
Бадентер Е., Бадентер Р. Кондорсе (1743–1794). Інтелектуал у політиці / Пер. з фр. С. Глухова. Київ : Юніверс, 2008. С. 50
Праці
- Œuvres : en 2 t. Paris : Firmin Didot frères, 1847–1849.
- Р о с. п е р е к л. — Жизнь Вольтера. Санкт-Петербург : В. В. Чуйко, 1882. 167 с.
- Эскиз исторической картины Прогресса человеческого разума. 3-е изд. Москва : Государественная публичная историческая библиотека России, 2010. 230 с.
- У к р. п е р е к л. — Про вибори. Львів : Літопис, 2004. 144 с.
Література
- Sergescu P. La contribution de Condorcet à l’Encyclopédie // Revue d’histoire de sciences. 1951. T. 4. № 3–4. P. 233–237. URL: https://www.persee.fr/doc/rhs_0048-7996_1951_num_4_3_4334
- Williams D. Condorcet and Modernity. Cambridge : Cambridge University Press, 2007. 320 р.
- Бадентер Е., Бадентер Р. Кондорсе (1743–1794). Інтелектуал у політиці / Пер. з фр. С. Глухова. Київ : Юніверс, 2008. 568 с.
- Kintzel C., Milner J.-C. Condorcet, l’instruction publique et la naissance du cytoyen. 3e ed. Paris : Minerve, 2015. 264 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Кондорсе, Марі Жан Антуан Ніколя де Каріта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кондорсе, Марі Жан Антуан Ніколя де Каріта (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
