Кульчицький, Сергій Петрович
Кульчи́цький, Сергі́й Петро́вич (17.12.1963, м. Веймар, тепер округ Ерфурт, Німеччина — 29.05.2014, м. Слов’янськ Донецької області, Україна; 31.05.2014 похований у м. Львові, Україна) — військовослужбовець, генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України (НГУ), учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України), Герой України (2014, посмертно).
|
Кульчицький, Сергій Петрович | |
|---|---|
| Народження | 17.12.1963 |
| Місце народження | Веймар |
| Смерть | 29.05.2014 |
| Місце смерті | Слов'янськ |
| Місце поховання | Львів |
| Alma mater | Національний університет оборони України імені Івана Черняховського |
| Напрями діяльності | військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | За мужність III ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї військовослужбовця. Батько — офіцер Збройних сил СРСР — служив на той час у Групі радянських військ у Німеччині. 1967 батька перевели до Далекосхідного військового округу. Дитинство Сергія та його молодшого брата Ігоря пройшло у військових містечках гарнізонів. Мріяв стати офіцером.
Після закінчення 8-го класу без відома батьків подав документи в Уссурійське суворовське військове училище (тепер РФ), де навчався 1979–1981. Продовжив навчання в Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі (підрозділ із підготовки офіцерів морської піхоти) в м. Благовіщенську (Амурської області; тепер РФ). Упродовж навчання був старшиною курсу. Мав І розряд із бігу та лижних гонок, І розряд із подоланням смуги перешкод і спорту гирьового. У рукопашному бою переважав одночасно двох–трьох супротивників.
Після закінчення навчання (з відзнакою) у званні лейтенанта 1985 направлений за Полярне коло в селище Спутнік (Печенга-І Мурманської області; тепер РФ) для подальшого проходження служби. 1985–1989 — командир десантно-штурмового взводу 876-го окремого десантно-штурмового батальйону 61-ї окремої бригади морської піхоти Північного флоту Військово-морського флоту СРСР. 1989–1991 обіймав посаду заступника командира з тилу — начальника тилу, 1991–1992 — начальника штабу — заступника командира 876-го окремого десантно-штурмового батальйону 61-ї бригади морської піхоти.
Після розпаду СРСР капітан Кульчицький 1992 переїхав до України в м. Тернопіль, де розпочав службу у НГУ. Від січня 2000 — у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ (МВС) України.
1992–1993 — заступник із бойової та спеціальної підготовки командира військової частини 1441 НГУ (м. Тернопіль).
1993–1994 — заступник командира зі служби — начальник штабу військової частини 1441 НГУ (м. Тернопіль).
1994–1995 — командир 14-го окремого батальйону НГУ, військова частина 1441 (м. Тернопіль).
1995 призначений командиром мотострілецького батальйону 23-ї окремої бригади НГУ (військова частина 2209; м. Сімферополь Автономної Республіки Крим).
1995–1997 — командир 41-го окремого батальйону морської піхоти 4-ї окремої бригади морської піхоти 7-ї дивізії НГУ (військова частина 2223; м. Феодосія АР Крим).
1997–1998 — заступник командира з бойової та спеціальної підготовки 24-го полку НГУ (військова частина 1241; м. Івано-Франківськ).
1998–2003 — заступник командира і командир (від 2001) 24-го окремого батальйону 5-ї дивізії НГУ (з грудня 1999 — 24-й окремий батальйон Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України; військова частина 1241, м. Івано-Франківськ).
2003 полковник Кульчицький переведений до органів внутрішніх справ: до 2005 обіймав посаду заступника начальника штабу — начальника оперативного відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області.
2005–2010 — командир 2-ї окремої Галицької бригади Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України (військова частина 3002; м. Львів).
2010 закінчив Національний університет оборони України (м. Київ).
2010–2012 — заступник начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України.
Від серпня 2012 — начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України (з березня 2014 — Головного управління НГУ).
24.08.2013 присвоєно військове звання генерал-майора.
Від початку російської збройної агресії проти України 2014 генерал-майор Кульчицький став на захист незалежності України, брав особисту участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого з активістів Самооборони Євромайдану, — 1-го резервного батальйону НГУ. Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення антитерористичної операції на Схід України (АТО). Від першого дня був на передовій, разом зі своїми солдатами. Генерал-майору загрожувала реальна небезпека: терористи оголосили за нього (живого чи мертвого) нагороду в 4 млн доларів США(жодного разу більше за жодного з політиків і військових України бойовики не призначали такої винагороди). Однак Кульчицький зону АТО і своїх солдатів не полишив.
Загинув 29.05.2014 під час виконання бойового завдання.
31.05.2014 похований у м. Львові на Личаківському цвинтарі (Поле почесних поховань, № 67).
Залишилися мати, дружина, син (офіцер Служби безпеки України), невістка, онук.
Подвиг
Гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ, на борту якого був генерал-майор Кульчицький, після розвантаження продуктів харчування на 4-й блокпост та проведення ротації особового складу на 5-му блокпосту, повертаючись із району гори Карачун біля м. Слов’янська, зазнав обстрілу з лісосмуги, був підбитий терористами з переносного зенітного ракетного комплексу (ПЗРК). Під час падіння вибухнули паливні баки. Загинули 12 осіб: 6 військовослужбовців НГУ (включаючи двох членів екіпажу) та 6 представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»). Вижив лише штурман Олександр Макеєнко (у тяжкому стані доправлений до лікарні в м. Харків).
Нагороди та відзнаки
За виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20.06.2014, посмертно).
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28.05.1999) — за особисту мужність, виявлену під час ліквідації наслідків повені в Закарпатській області, зразкове виконання службового обов’язку.
Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (20.08.2008).
Відомчі відзнаки МВС України: «За відзнаку в службі» I та II ступенів, медалі «За сумлінну службу» I ступеня, «15 років МВС України».
Медаль «10 років Збройним силам України».
Заохочувальна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «15 років воєнної розвідки України».
Медалі СРСР «За відзнаку у військовій службі», «70 років Збройних сил СРСР», «За бездоганну службу» III ступеня.
Меморіалізація
Кульчицького навічно зараховано до списків військової частини 3002.
Батальйону оперативного призначення НГУ, який генерал Кульчицький почав формувати з бійців Самооборони Майдану, присвоєно почесне найменування — «Батальйон імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького».
На місці загибелі екіпажу МІ-8 15.11.2014 встановили пам’ятний хрест, відслужили панахиду і вшанували Героїв хвилиною мовчання представники місцевої влади, військовослужбовці та місцеві мешканці.
2014 до Дня ЗСУ Укрпошта випустила художній маркований конверт серії «Героям Слава!», присвячений генерал-майору Кульчицькому.
29.05.2015 у м. Львові на площі перед в/ч 3002 йому відкрито пам’ятник-погруддя.
16.03.2016 у м. Києві в Головному управлінні НГУ встановлено погруддя генерала-майора Кульчицького.
Указом Президента України 30.11.2016 його ім’я присвоєно батальйону оперативного призначення (резервному батальйону) — імені Героя України генерал-майора Кульчицького 27-ї бригади Північного оперативно-територіального об’єднання НГУ. 01.12.2016 Президент України П. Порошенко вручив відзнаку батальйону командиру підрозділу полковнику Віктору Толочку.
На честь Кульчицького перейменовано вулиці у містах Дніпро (2015), Кропивницькому, Вишгороді Київської області, Коростені Житомирської області, Мукачевому Закарпатської області (усі — 2016), Кременчуці Полтавської області, Києві (обидві — 2022).
Портрет Кульчицького розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у м. Києві (секція 1, ряд 7, місце 2).
Додатково
Батько Кульчицький Петро Іванович — вихідець із с. Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області; пішов у відставку у званні майора, помер 2003 у 79-річному віці).
10.08.1985 Сергій Кульчицький одружився з Надією Богданівною Дребіт, з якою познайомився трьома роками раніше в Чорнокінцях на Тернопільщині. 1986 у подружжя народився син Валерій.
В авіатрощі загинули військовослужбовці НГУ: генерал-майор Сергій Кульчицький, полковник Сергій Бульдович, майор Віталій Курилович, капітан Сергій Кравченко, прапорщики Валентин Білошкурський і Віктор Ліпський та працівники спеціальної роти міліції Управління МВС України в Івано-Франківській області: старші лейтенанти міліції Петро Безпалько і Василь Семанюк, старший прапорщик міліції Володимир Шарабуряк, прапорщик міліції Володимир Лисенчук, старшина міліції Петро Остап’юк, старший сержант міліції Віктор Яков’як. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу — другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.
Кульчицький став першим українським генералом, який загинув під час війни на Донбасі.
Джерела
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 745/2008 від 20 серпня 2008 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/7452008-7859
- Про присвоєння С. Кульчицькому звання Герой України: Указ Президента України № 544/2014 від 20 червня 2014 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/5442014-17387
Література
- Бесперстова О. Вдова генерала Кульчицкого: «На третий день после знакомства Сережа сделал мне предложение» // Факти. 2015. URL: https://fakty.ua/207010-vdova-generala-kulchickogo-na-tretij-den-posle-znakomstva-serezha-sdelal-mne-predlozhenie
- «Батя ― найвища похвала, яка могла для мене бути». Пам’яті генерала Кульчицького // Українське радіо. 2023. URL: https://ukr.radio/news.html?newsID=101534
- Кульчицький Сергій Петрович // Герої України. URL: http://heroes.profi-forex.org/ua/kulchickij-sergej-petrovich
- Кульчицький Сергій Петрович // Книга пам’яті полеглих за Україну. URL: https://memorybook.org.ua/14/kulchicky.htm
- Кульчицький Сергій Петрович // Український меморіал. URL: https://ukraine-memorial.org/ua/biography/kulchickiy-sergiy-petrovich/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кульчицький, Сергій Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кульчицький, Сергій Петрович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
