Літіофіліт
Літіофілі́т (від літій і грец. φιλία — дружба) — мінерал, фосфат літію, мангану і заліза острівної будови; літієва руда.
|
Літіофіліт | |
|---|---|
| Клас мінералу | фосфати |
| Колір | блідо-рожевий, жовтий, червоно-бурий |
| Форма кристалів | ромбо-дипірамідальна |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 5, 5 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 3, 5 г/см3 |
Зміст
Історична довідка
Уперше виявлено у багатих літієм гранітних пегматитах у кар’єрі Бранчвілл (штат Коннектикут, США). Уперше описали 1878 геолог Дж. Дж. Браш (1831–1912) та мінералог Е. С. Дана (1849–1935; обидва — США), які дали назву мінералу. Типовий матеріал мінералу знаходиться в мінералогічній колекції Єльського університету.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: Li (Mn2+, Fe2+) [PO4].
Хімічний склад, % (з родовища Вожина, Південна Австралія): Li2O — 5,51; MnO — 30,53; FeO — 7,45; P2O5 — 43,43.
Домішки, %: CaO (9,70); Na2O (1,48); H2O (1,81); інші (0,50).
Фізичні властивості
Утворює ізоморфний ряд із трифіліном.
Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний. Форми виділення: суцільні маси, інколи кристали. Густина 3,5 г/см3. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 5,5. Спайність досконала. Колір блідо-рожевий, жовтий, червоно-бурий. Блиск скляний. Риса біла або світлозабарвлена.
Походження. Розташування родовищ
Первинний мінерал гранітних пегматитів. Трапляється спільно з іншими літієвими і фосфатними мінералами.
Виявлено в Німеччині (земля Баварія, родовища Хюнеркобель, Хагендорф, Плейштейн), США (штати Південна Дакота, Каліфорнія, Нью-Гемпшир, Массачусетс), Швеції (родовище Норрьо), Марокко (біля м. Тазенахта), Намібії (біля м. Карібіба).
Літіофіліт в Україні
Трапляється у Приазов’ї.
Література
- Brush G. J., Dana E. S. On a New and Remarkable Mineral Locality in Fairfield County, Connecticut; with a Description of Several new Species Occurring there. First Paper // American Journal of Science and Arts. 1878. Bd. 116. P. 33–46; 114–123
- Palache C. The Minerals of Franklin and Sterling Hill, Sussex County, New Jersey. Washington : U. S. Government Publishing Office, 1935. P. 665–669.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Літіофіліт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Літіофіліт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Літіофіліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Літіофіліт (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
