Музеї України
Музеї — науково-дослідний та культурноосвітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини. Історично музеї створювалися як меморіальні культурні установи.
Перші збірки унікальних та рідкісних речей почали колекціонувати у добу Давньої Русі. Приватними зібраннями пізнішого часу володіли гетьмани і козацька старшина, заможні верстви населення. Серед перших музеїв в Україні — кабінети рідкостей при Чорноморському гідрографічному депо в м. Миколаєві (1803) та при Харківському університеті (1807). У 19 — на початку 20 ст. поширеними були приватні музеї та зібрання музейного значення, володіли ними О. Бобринський, К. Скаржинська, В. Тарновський, Б. Ханенко, Андрей Шептицький, родини Шодуарів, Терещенків, Оссолінських, князів Любомирських та інші.
В 19 ст. музеї створюються при закладах освіти, серед них університети — Київський, Харківський, Львівський тощо. Відомі музеї наукових та культурно-освітніх товариств, губернських учених архівних комісій — Музей Одеського товариства історії та старожитностей (1843), Музей Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1895), Музей Товариства дослідників Волині в Житомирі (початок 1900-х), Музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії (1896), Музей українських старожитностей імені В. В. Тарнавського Чернігівського губернського земства (1902) та інші. Окремо діяли церковні музеї: Волинське (м. Житомир, 1893), Полтавське (1906), Чернігівське (1900–1906) єпархіальні давньосховища тощо.
У лютому 1918 проведено першу музейну нараду, при Народному комісаріаті освіти створено спеціальну комісію для розроблення найважливіших питань музейництва. Започатковано профільну спеціалізацію музейних закладів. На початку 20 ст. в Україні діяли понад 140 музеїв і закладів музейного типу. Найбагатшим приватним музейним закладом до приходу радянської влади був Музей мистецтв Ханенків (з 1919 — Другий державний). У 1920–1930-ті відбувся помітний підйом краєзнавчого руху, що вплинуло на заснування громадських музеїв. Від 1930-х музейна справа була підпорядкована державному регулюванню.
Після Другої світової війни відбудовувалися зруйновані музеї, частково повернуто вивезені колекції, зібрано нові експонати. Від 1960-х розбудовувалася мереж етнографічних музеїв: Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (м. Переяслав-Хмельницький, 1964), Закарпатський музей народної архітектури та побуту (м. Ужгород, 1965). Одними з найвідвідуваніших скансенів України є Музей народної архітектури та побуту України (м. Київ, 1969) і Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» (м. Львів, 1971).
Новий етап розвитку музейної справи розпочався із здобуттям Україною незалежності. Законодавство України про музеї та музейну справу складається з «Основ законодавства України про культуру», законів України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995, «Про внесення змін до Закону України “Про музеї та музейну справу”» від 05.11.2009 тощо. На початку 1990-х Україна приєдналась до Міжнародної ради з питань охорони пам’яток і визначних місць (ІКОМОС; від англ. International Council of Monuments and Sites, ICOMOS), Міжнародної Ради музеїв (ІКО; від англ. International Concil of Museums, ICOM).
Музеї сучасної України поділяються за профілем на природничі (антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні, палеонтологічні), історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні), літературні, художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва), мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно), науково-технічні, комплексні (краєзнавчі, екомузеї), галузеві тощо. За юридичним статусом: державні, громадські, приватні.
Основними напрямами діяльності музеїв є науково-дослідна, культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам’яткоохоронна робота, а також діяльність, пов’язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України. Культурні цінності, що зберігаються в музеях, включені до Музейного фонду України, є національним багатством, невід’ємним складником культурної спадщини України, що охороняється законом (понад 11 млн рухомих пам’яток усіх видів і типів).
Станом на 2017 статус національних отримали 48 провідних музеїв та заповідників: Національний музей історії України (1991), Національний художній музей України (1994), Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. (1996, сучасна назва — Меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні»), Національний музей літератури України (1999), Національний музей медицини України (1999), Національний музей Т. Шевченка (2001) й інші. 12.04.2016 державний заклад «Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції гідності» отримав статус національного.
Музеї України переймають світовий досвід та долучаються до інноваційних процесів. 1999 Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького одним з перших в Україні презентував свій сайт (museum.dp.ua). Перші аудіогіди було впроваджено на оглядовому майданчику Севастопольської панорами 2006. Натепер аудіогіди та аудіотури запроваджено в Національному заповідникові «Софія Київська», Національному науково-природничому музеї НАН України, Національному музеї Тараса Шевченка тощо. Одну з перших спроб розміщення 3D-панорам було здійснено Національним заповідником «Херсонес Таврійський».
2008 українські музеї вперше приєдналися до міжнародної акції «Ніч музеїв» (18 травня — Міжнародний день музеїв).
2011 Національною спілкою краєзнавців України було започатковано проект «Музейні скарби України». Автори ставили за мету створити цикл документальних фільмів про колекції українських музеїв. У 2012 було презентовано перші 8 фільмів про краєзнавчі музеї.
З’явились інтерактивні музеї: 2012 відкрито інтерактивний музей науки і техніки «Експериментаніум» у м. Києві та в 2014 — Музей цікавої науки в м. Одесі та інші. У музейній практиці поширюються QR-коди, які дають можливість швидкого отримання суттєвого обсягу інформації. Перші QR-коди було встановлено в Україні 2013 на території Музею історії Києва, Музею російського мистецтва, Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, на пам’ятках архітектури Києво-Печерського заповідника.
Станом на квітень 2016 в Україні за актуалізованим переліком нараховувалося 2675 музейних закладів усіх форм власності. За даними Державної служби статистики України, у 2017 на обліку Міністерства культури України перебували 574 державні музеї.
Централізоване управління державними музеями здійснює Управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України. Серед державних музеїв за кількістю в Україні перше місце займають комплексні музеї, друге — історичні, третє — літературні, четверте — художні, п’яте — мистецькі. Переважна кількість музеїв розташована в містах; кількість будівель музеїв є найбільшою в столиці України. За загальною площею будівель музеїв України переважають м. Київ, Львівська та Хмельницька області.
2017 Національний художній музей України (НХМУ, м. Київ) виступив з ініціативою заснування державного Музею сучасного мистецтва. В 2013 у музеї створено нову категорію «mixed media», куди надходять об’єкти інсталяції, фото, відео тощо, ці та інші експонати мають ввійти до нового музею. Станом на 2021 питання створення сучасного музею є актуальним і віднесено до відома Міністерства культури та інформаційної політики України. У 2020 уряд виділив 54 млн грн для реалізації цього проекту. Одним із проблемних питань залишається вибір приміщення. Запровадження карантинних обмежень у 2020–2021 спонукало музейних співробітників до пошуку нових форм комунікації з відвідувачами. Серед таких — використання соціальних мереж, організація віртуальних екскурсій, лекцій.
Так, в Україні функціонує низка значних музейних комплексів.
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник — найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких — пам’ятки історії та культури. Серед них — 2 унікальних підземних комплекси, храми, пам’ятки архітектури 11–21 ст., виставкові приміщення. В 1990 архітектурний ансамбль Лаври у стилі українського бароко ввійшов до Списку об’єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО; в 1996 заповідник отримав статус національного.
Меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні» за розмірами та значенням колекцій музей є одним з найбільших в Україні. Його зібрання нараховує понад 400 тис. музейних експонатів.
Національний заповідник «Софія Київська» (заснований — 1934, статус національного — з 1994) є одним з найбільших музейних комплексів України, який об’єднує пам’ятки світового рівня. Заповідник разом з ансамблем монастирських споруд 18 cт. занесено до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Львівський історичний музей — один з найстаріших і найбагатших музеїв України (1893). В 1940 до нього приєднані — Історичний музей м. Львова та Національний музей імені короля Яна ІІІ.
Національний художній музей України (1899) володіє фондами в 40 тис. музейних предметів — це найбільш репрезентативне зібрання вітчизняного образотворчого мистецтва в Україні. «Будівля із левами» в м. Києві є архітектурною пам’яткою національного значення (архітектор В. Городецький, скульптор Е. Саль).
Негативні наслідки для музейної справи в Україні має окупація Криму та військові дії на території східних областей. Влітку 2013 з експонатів Музею історичних цінностей (м. Київ) та чотирьох музеїв, розташованих у Криму, сформували колекцію з 584 експонатів (понад 2 тис. предметів) для виставки «Крим — золото і таємниці Чорного моря». З початком 2014 експонати були перевезені в Музей Алларда Пірсона (м. Амстердам, Нідерланди). Після закінчення виставки, на момент якого Крим уже був окупований, питання про повернення старожитностей вирішується в судовому порядку. Цей процес триває дотепер, останні судові дебати відбулись 22.04.2021 у м. Амстердамі.
Упродовж останніх років з кримських музеїв регулярно вивозилися в Росію експонати для виставкової діяльності. В 2016 у Третьяковській галереї (м. Москва) експонувалися 38 картин художника І. Айвазовського з Феодосійської національної картинної галереї; у 2016–2017 відбулася виставка «Подорож до Криму» (м. Санкт-Петербург), для якої були надіслані експонати з Центрального музею Тавриди у м. Сімферополі; у 2019 з фондів Центрального музею Тавриди, Феодосійського музею старожитностей, Ялтинського історико-літературного музею вивезено до м. Казані експонати татаро-монгольської кочової культури для виставки «Золота Орда і Причорномор’я. Уроки Чінгізидської імперії».
На території Донецької та Луганської областей залишилося 52 музеї, фонди яких є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.
Джерела
- Про музеї та музейну справу: Закон України № 249/95-ВР від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 25. Ст. 191. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/249/95-вр#Text
- Про надання державному закладу «Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції гідності» статусу національного: Указ Президента України № 138/2016 12 квітня 2016 р. // Верховна Рада України. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138/ 2016# Text
- Сінайко О. О., Тищенко Ю. А., Каплан Ю. Б. Гуманітарна політика в Україні: виклики та перспективи (Біла книга). Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2020. 126 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/ files/2021-03/gpniss.pdf
Література
- Бабенко Л., Бабенко О., Баженов Л. та ін. Літопис Національної спілки краєзнавців України: 2008–2018 рр. До 10-річчя надання Спілці краєзнавців статусу національної. Київ : Національна спілка краєзнавців України, 2018. 500 с.
- Бєлікова М. В., Зайцева В. М. Основи музеєзнавства. Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2015. 180 с.
- Дубровіна Л. А., Киридон А. М., Матяш І. Б. Архіви, бібліотеки, музеї — джерельна основа національної пам’яті, культурної спадщини України // Бібліотечний вісник. 2017. № 1. С. 3–10. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/bv_2017_1_3
- Маньковська Р. Музеї України у суспільно-історичних викликах XX — початку XXI століть. Львів : Простір-М, 2016. 406 с.
- Маньковська Р. Сучасні музейні комунікації та перспективи їх розвитку // Краєзнавство. 2013. № 3. С. 75–84. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kraeznavstvo_2013_3_13
- Машталір В. В. Від колекцій до експозицій. Як формувалося українське військове музейництво. Ніжин : Лисенко М. М., 2018. 353 с.
- Муравська С. В. Музейні заклади у системі вищої освіти Західної України на тлі світових тенденцій. Львів : Центр пам’яткознавства НАН України ; УТОПІК, 2018. 243 с.
- Піскова Е., Федорова Л. Музейна справа в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. Смолій. Київ : Наукова думка, 2010. Т. 7. 728 с.
- Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. С. 409-412.
- Хоменко С. «Скіфське золото» за крок від повернення. Питання тільки — куди // BBC Україна. 2021. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-56858534
- Шикіна О. В., Нєчева Н. В. Аналіз сучасного стану музейної справи України // Інфраструктура ринку. 2019. Вип. 38. С. 116–125.
Див. також
Україна: культура, мистецтво, архітектура
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гаврилишина Н. А. Музеї України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Музеї України (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
