Набризк-бетон
На́бризк-бето́н, торкрет-бетон — штучний кам’яний будівельний матеріал.
Зміст
Загальні відомості
Складається з цементу, піску, гравію або подрібненого щебеню та (за необхідності) прискорювачів тужавіння. Отримують накиданням бетонної суміші на поверхню породних відслонень, гірничих виробок, будівельних конструкцій за допомогою спрямованого потоку повітря.
Історична довідка
Метод набризку бетону безопалубним способом винайшов 1907 музеолог К. Еклі (1864–1926; США) для ремонту фасаду Музею природної історії імені Філда в м. Чикаго. 1911 він отримав патенти на спосіб формування набризк-бетону та машину для набризку (так звану цементну гармату). 1914 набризк-бетон уперше використали для кріплення гірничих виробок (Д. Прентісс, США).
З 1916 застосовують в Україні.
1942 у Швейцарії створені потужні цементні гармати (з використанням розміру наповнювача до 30 мм) та способи прискорення тужавіння набризк-бетону, що сприяло поширенню його застосування для кріплення підземних споруд. У 1950-х розроблено й упроваджено технологію набризку вологої (пластичної) суміші. В Україні розроблено технологію нанесення набризку на поверхню гірничих виробок за допомогою енергії вибуху (див. Вибухові роботи).
Характеристика
Особливості набризк-бетону:
- розмір зерен наповнювача до 25 мм (у торкрет-бетоні до 8 мм);
- введення прискорювачів тужавіння (хлористий кальцій, рідке скло та інше);
- підвищений уміст цементу марки не нижче М400.
Швидкість виходу суміші із сопла цементної гармати становить 60–80 м/с. Пористість набризк-бетону у 3–4 рази менша пористості бетону монолітних конструкцій. Для підвищення міцності матеріалу на розтягання до бетонної суміші вводять армуючі елементи (див. Армування) — сталеві або капронові волокна довжиною 15–30 мм, діаметром 0,4–0,8 мм.
Різновиди
Застосовують сухий (більш поширений) та мокрий способи формування набризк-бетонного покриття.
У першому випадку суху суміш завантажують у машину для набризку, доправляють гнучкими рукавами за допомогою стисненого повітря до місця робіт і видувають через сопло. Перед вильотом суміш змішується з водою, яку подають в сопло окремим шлангом. Розчин замішується безпосередньо в ємності сопла та під час польоту суміші (близько 0,1 сек.). Водо-цементне співвідношення складає 0,4–0,5. Відскок матеріалу від поверхні виробки сягає до 20 %; у разі використання прискорювачів твердіння — до 10–15 %. Товщина одного шару набризку — до 50 мм.
При мокрому способі компоненти бетону разом із водою завантажують у змішувач, в якому готують бетонну суміш. За допомогою насоса її подають гнучкими рукавами у сопло. Туди ж надходить прискорювач твердіння та стиснене повітря. Водо-цементне співвідношення — 0,7–0,8; відскок матеріалу — до 10 %.
Література
- Стрельцов Е. В., Казакевич Э. В., Пономаренко Д. И. Крепление горных выработок угольных шахт набрызгбетоном. Москва : Недра, 1978. 237 с.
- Гайко Г. І. Будівельні матеріали та конструкції підземних споруд. Конструкції кріплення. Київ : Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2019. 134 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Набризк-бетон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Набризк-бетон (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
