Об'єднавчий собор Православних церков України
Об’єднавчий собор Православних церков України 15 грудня 2018 — Помісний собор Православних церков різних юрисдикцій, що відбувся у м. Києві (в храмі Святої Софії Премудрості Божої, див. Софійський собор у Києві), конституював Православну церкву України та обрав її предстоятеля. В соборі взяли участь єпископи, клірики й миряни Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української православної церкви в юрисдикції Московського патріархату (УПЦ).
Зміст
Канонічне тлумачення
З канонічного погляду Об’єднавчий собор постав як Помісний собор відновленої Київської митрополії Константинопольського патріархату (відроджена постановою Синоду Константинопольського патріархату 11.10.2018). Зокрема, п. 4. постанови проголошував скасування зобов’язання Синодального листа 1686, виданого за обставин того часу, який у порядку ікономії надавав Московському патріарху право висвячувати Київського митрополита. При цьому митрополит мав обиратися собором духовенства та вірян його єпархії, згадувати Вселенського Патріарха як свого першоієрарха за будь-яким богослужінням, підтверджуючи «канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя». Жодна з цих умов не була дотримана. Наявність такого листа була хибно потрактована Російською православною церквою (РПЦ) як акт передачі Київської митрополії під повну юрисдикцію Московського патріархату.
Підготовка та перебіг собору
У жовтні-листопаді 2018 правлячі та вікарні православні єпископи трьох найбільших православних юрисдикцій, діючих в Україні, отримали від Константинопольського патріарха запрошення прибути на собор у Софію Київську, разом із обраними самостійно кліриком та мирянином. Запрошення було прийняте всіма ієрархами УПЦ КП та УАПЦ і двома митрополитами УПЦ (МП). До початку роботи Об’єднавчого собору Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Київського патріархату на проведених попередньо Архієрейському (УАПЦ) та Помісному (УПЦ КП) соборах схвалили рішення про саморозпуск цих церковних структур.
На Об’єднавчому Соборі були присутні сукупно 200 делегатів із правом голосу. Головував — екзарх Константинопольського патріархату митрополит Галльський Еммануїл (Адамакіс). Серед почесних гостей запрошені: Президент України П. Порошенко, екс-президент В. Ющенко, Голова Верховної Ради А. Парубій, інші державні чиновники та громадські діячі.
До складу Президії Собору увійшли: екзархи Константинопольського патріарха — митрополит Еммануїл (Адамакіс), митрополит Амфілохій (Стергіу), архієпископ Даниїл (Зелінський) та єпископ Іларіон (Рудник); українські митрополити, колишні очільники або представники православних церков-суб’єктів об’єднання: Філарет (Денисенко), Макарій (Мелетич), Симеон (Шостацький). У Президію собору був запрошений також Президент України П. Порошенко (виголосив вітальну промову).
Після обрання мандатної та лічильної комісій, за пропозицією головуючого на Соборі було порушено питання про прийняття Статуту конституйованої Помісної церкви України. Статут, попередньо узгоджений з усіма «церковними групами» об’єднавчого процесу, ухвалений одностайним голосуванням. Процедурою прийняття Статуту було обумовлено, що останній набирає сили після отримання об'єднаною Православною церквою України Томосу про автокефалію.
Обрання предстоятеля нової Церкви стало другим головним питанням порядку денного Собору. Дискусії виникли вже на стадії внесення імен кандидатів у бюлетень для голосування. Були висунуті дві пропозиції: 1) від митрополита Філарета (Денисенка), який наполягав на внесенні до бюлетеня лише однієї кандидатури — митрополита Епіфанія; 2) від головуючого митрополита Еммануїла, який пропонував внести до бюлетеня всіх наявних архієреїв, окрім колишніх предстоятелів УПЦ КП (Філарета) та УАПЦ (Макарія) (останні попередньо надіслали листа Константинопольському патріархові зі згодою не претендувати на очільництво новоутверджуваної церкви). Першою була висунута на голосування пропозиція митрополита Еммануїла. Оскільки її підтримала більшість делегатів (121 — «за», «41» — «проти», 38 — «утрималися»), іншу пропозицію не голосували.
Голосування за кандидатуру предстоятеля Церкви було таємним і відбувалось у два тури. Після першого туру голоси розподілилися так:
- 81 голос був відданий за митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського (УПЦ КП) Епіфанія (Думенко);
- 56 — за митрополита Вінницького і Барського (УПЦ (МП)) Симеона (Шостацького);
- 38 — за митрополита Волинського і Луцького (УПЦ КП) Михайла (Зінкевича);
- 9 — за митрополита Львівського і Сокальського (УПЦ КП) Димитрія (Рудюка);
- 5 — за єпископа Володимир-Волинського (УПЦ КП) Матвія (Шевчука);
- 3 — за єпископа Херсонського і Миколаївського (УАПЦ) Бориса (Харко);
- 2 — за єпископа Дніпровського і Криворізького (УПЦ КП) Симеона (Зінкевича);
- 2 — за єпископа Вишгородського і Подільського (УАПЦ) Володимира (Черпака);
- 2 — за єпископа Слов’янського (УПЦ КП) Всеволода (Матвієвського);
- 1 — за митрополита Білгородського і Обоянського (УПЦ КП) Іоасафа (Шибаєва).
Разом — 199 голосів. Один делегат відмовився голосувати.
У другому турі в голосуванні взяли участь винятково архієреї (64 особи). Перед голосуванням послідовно зняли свої кандидатури владики Михаїл (Зінкевич), Димитрій (Рудюк), Матвій (Шевчук), Борис (Харко), Симеон (Зінкевич). На прохання Філарета, наступний у списку – єпископ Володимир (Черпак) — погодився залишити свою кандидатуру. Як наслідок, у бюлетень було внесено три кандидатури; після таємного голосування розподіл голосів виглядав так: за митрополита Епіфанія віддано 36 голосів; митрополита Симеона — 28 голосів; єпископа Володимира — жодного. За підсумками голосування, предстоятелем Православної церкви України було обрано митрополита Епіфанія.
Значення
Конституювання помісної Православної церкви України (ПЦУ) із подальшим отриманням автокефального статусу означало повернення до вітчизняних церковних традицій, української мови й культури, мало важливе духовне й державотворче значення. Розбудова національної церкви, протидія ідеологічному тиску проросійських церковних структур — вагомі складники захисту національної безпеки країни. Станом на травень 2019 понад 550 релігійних громад УПЦ МП перейшли під юрисдикцію ПЦУ. Після Об’єднавчого собору предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій, який зігнорував запрошення на Собор і можливість бути обраним главою нової Церкви, втратив право на титул «Митрополит Київський і всієї України». Цей титул у диптиху православних Церков з часу отримання Томосу закріплений за предстоятелем Православної церкви України.
Джерела
- The Ecumenical Patriarchate of Constantinople (офіційний сайт). URL: https://www.patriarchate.org/home
- Announcement 11/10/2018 // The Ecumenical Patriarchate of Constantinople. 2018. URL: https://www.patriarchate.org/-/communiq-1
- Православна Церква України (офіційний сайт). URL: https://www.pomisna.info/uk/
Література
Саган О. Православна Церква України: конституювання та перспективи розвитку. Київ : ТОВ «Софія-А» ЛТД, 2019. 103 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Саган О. Н. Об'єднавчий собор Православних церков України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Об'єднавчий собор Православних церков України (дата звернення: 28.04.2024).
Оприлюднено: 05.06.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
