Огієвський, Анатолій Володимирович

Огієвський, Анатолій Вол.png
Ohiievskyi-Anatolii-Volodymyrovych-vue.png

Огіє́вський, Анато́лій Володи́мирович (31.08.1894, м. Стародуб, тепер Брянської області, Росія — 03.04.1952, м. Київ, тепер Україна) — вчений у галузі гідрології, доктор технічних наук (з 1936), професор (з 1937), один з основоположників гідрологічної школи в Україні. Небіж вченого-лісівника В. Д. Огієвського, двоюрідний брат вченого-радіотехніка В. В. Огієвського.

Огієвський, Анатолій Володимирович

Народження 31.08.1894
Місце народження Стародуб
Смерть 03.04.1952
Місце смерті Київ
Місце поховання Лук'янівське кладовище
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Традиція/школа гідрологія

Життєпис

Народився у сім’ї судді (дворянського походження).

1913 закінчив із золотою медаллю гімназію у м. Мінську і був зарахований на загальноосвітній факультет Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту (тепер Національний медичний дослідницький центр психіатрії та неврології ім. В. М. Бехтерєва).

1914 перевівся на інженерно-будівельний факультет Петроградського політехнічного інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний інститут імені Петра Великого).

Учасник Першої світової війни, 1916–1918 служив в інженерних військах.

1918 вступив до Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).

1919–1920 служив у Білій армії А. Денікіна, 1920–1921 — у Червоній армії. З 1921 поновив навчання на інженерно-будівельному факультеті, який закінчив 1922.

1923 вступив до аспірантури при кафедрі гідрології (науковий керівник професор Є. Оппоков). Після її закінчення (1924) став науковим співробітником кафедри.

1926–1952 (з перервою 1941–1943) працював у Науково-дослідному інституті водного господарства (тепер Інститут гідромеханіки НАН України): науковий співробітник, з 1932 — заступник директора, від 1933 — керівник відділу гідрології.

Інженер пошукової партії на будівництві Деснянського водозабору м. Києва (1924–1925), спеціаліст-гідролог Української метеорологічної служби (1924–1928) та меліоративних установ.

У серпні — грудні 1927 побував у науковому відрядженні в Німеччині, Австрії та Франції.

1928–1931 очолював Службу гідрологічних оповіщень Дніпробуду, створену у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу.

Викладав 1929–1930 у Київському водному політехнікумі; від 1931 — у Київському інженерно-меліоративному інституті (тепер Національний університет водного господарства та природокористування), з 1934 — завідувач кафедри гідрології, гідрометрії та гідрогеології цього інституту.

25.06.1941 був заарештований на основі сфабрикованих свідчень за підозрою у шпигунській діяльності. Його відправили до м. Новосибірська, де він перебував у в’язниці під слідством. 20.05.1943 справу закрили через недоведеність провини. Після звільнення працював науковим консультантом гідрометслужби Сибірського військового округу.

1944 повернувся до м. Києва, де 1944–1946 керував Гідрологічною обсерваторією Управління гідрометслужби Київського військового округу. Одночасно займався науковими дослідженнями в Інституті гідрології й гідротехніки АН УРСР (тепер Інститут гідромеханіки НАН України), викладав у Київському інженерно-меліоративному інституті.

З 1947 був депутатом районної ради у м. Києві, від 1948 — членом республіканського бюро товариства «Знання».

Наукова діяльність

Розробив макрогенетичну теорію формування річкового стоку (отримала визнання в середовищі гідрологів колишнього СРСР). Запропонував методику визначення максимальних витрат талих вод за наявності та відсутності спостережень за стоком; розробив методи гідрологічних прогнозів для річок України.

Разом з Є. Оппоковим та В. Назаровим (1893–1961; Україна) розробив методи прогнозів висоти весняної повені на річці Дніпрі, що дало позитивні результати в умовах катастрофічної повені 1931. Працював переважно над теоретичними й практичними аспектами виконання гідрометричних робіт.

Підручники з гідрології та гідрометрії авторства Огієвського виходили у всесоюзних видавництвах.

Додатково

Кобзар з дарчим написом. Фото Сереженко. Автограф Т. Г. Шевченко

25.08.1859 садибу родини Огієвських у м-ку Кролевці (тепер Сумської обл.) відвідав Т. Шевченко. Поета приймала Глафіра Матвіївна Огієвська (у дівоцтві — Лазаревська, бабуся А. Огієвського), бо господар, Дмитро Петрович, по службі перебував у м. Глухові. Наступного дня Т. Шевченко вирушив до м. Глухова, де зустрівся з Д. Огієвським. 1860 Глафіра Матвіївна отримала від поета «Кобзар» з дарчим написом: «Глафири Матвеевне Огиевской на память. Т. Шевченко.» Пізніше сліди книги загубились.

Праці

  1. Зв’язок рівнів р. Дніпра коло м. Київа з рівнями річок Прип’яті, Березини, Сожу та Десни й пристосування знайденого зв’язку до цілів короткотермінових завбачань рівнів р. Дніпра // Інформаційний бюлетень Укрмета. 1924. Ч. 10–12.
  2. Питання гідрології за кордоном: звідомлення про закордонне відрядження до Німеччини, Австрії й Франції (4. ІХ — 20. ХІІ. 1927). Київ, 1928.
  3. Гідрометрія. Київ : Держвидав України, 1930. 352 с. (у співавторстві).
  4. Гидрометрия и производство гидрометрических работ. Москва-Ленинград : Энергоиздат, 1934. 572 с.
  5. Гидрология суши (общая и инженерная). Москва — Ленинград : Энергоиздат, 1936. 512 с.
  6. Макрогенетическая теория поверхностного стока и ее практические применения. Ответы оппонентам // Доклады Центрального института погоды. 1948. Т. 1. Вып. 5.
  7. Вопросы применения статистических и генетических методов в гидрологии // Известия АН СССР. 1952. № 1.

Література

  1. Железняк И. А. Анатолий Владимирович Огиевский. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1973. 88 с.
  2. Огієвська І. В. Життєвий і творчий шлях Анатолія Володимировича Огієвського // Праці центральної геофізичної обсерваторії. 2007. Вип. 3 (17). С. 92–101.
  3. Косовець О. О., Довгич М. І. Соколов В. В. Політичні репресії співробітників гідрометслужби УСРР — УРСР у 1930-1940-х рр. // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. 2010. № 2(35). С.180–212.
  4. Огієвський Анатолій Володимирович: Бібліографічний покажчик / Укладач Є. О. Філіпович. Рівне : Національний університет водного господарства і природокористування, 2011. 159 с.
  5. Хільчевський В. К., Соколов В. В., Куций А. В. До 120-річчя вченого-гідролога А. В. Огієвського (деякі архівні дослідження) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2014. № 2 (33 ). С. 104–113.
  6. Шульга О. М., Соколов В. В, Куций С. А. Представники родини Огієвських і КПІ // Дослідження з історії техніки. 2014. Вип. 20. С. 65–72.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Огієвський, Анатолій Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Огієвський, Анатолій Володимирович (дата звернення: 28.04.2024).

,


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶