Пілігрим
.jpg)
Пілігри́м (від іт. pellegrino — чужоземець) — назва мандрівного богомольця в католицизмі (у православ’ї — паломник, прочанин).
Сучасного значення термін набув з 4 ст. Від утвердження християнства дотепер пілігрими здійснюють подорожі (поодинці чи групами) для поклоніння святим місцям, що пов’язані з життєписом і чудесами Ісуса Христа, Богородиці, апостолів і святих, зберігають різні християнські реліквії.
Вирушають у подорож за обітницею, в покуту, у надії на одужання чи позбавлення від інших прикростей або лих, у подяку за отримане благо, задля духовної підтримки та відчуття спільності з одновірцями. Мотиви і психологію католицьких пілігримів та їхні переживання зустрічі зі святинею описано як у духовній літературі, так і в численних авторських мемуарах і художніх творах (наприклад, у романі В. Скотта «Талісман»). Пілігрими переконані в святості тих місць, куди вони прямують; прагнуть стати причетними до їхньої благодаті. Символи такої благодаті — образки, хрестики, чотки, мушлі тощо — зберігають все життя.
Від доби середньовіччя для пілігримів виготовляли спеціальні мапи та путівники, де були позначені святі місця, вказано найзручніші шляхи до них та пункти для відпочинку у подорожі.
У католицизмі паломництво історично було масовим явищем. В останні десятиліття щорічна кількість паломників сягала десятків мільйонів осіб. Найбільше відвідувані сучасними пілігримами: міста Єрусалим, Рим та місця, з якими Католицька церква пов’язує події об’явлення Діви Марії — передмістя Лурда (Франція), м. Фатіма (Португалія), базиліка Матері Божої Гваделупської в Мехіко (Мексика).
Місцями паломництва є також храми, де зберігаються чудотворні ікони й мощі та провадяться відпусти. Зокрема в Україні — с. Зарваниця Тернопільського району Тернопільської області, с. Грушів Яворівського району Львівської області, м. Бердичів та ін.
Греко- й римо-католики України щорічно вирушають у прощі до святих місць, гурти пілігримів формуються з молодіжних груп, родин із дітьми, літніх осіб, членів різних релігійних громад, церковних організацій.
Література
- Target G. The World of Pilgrimage. Basingstoke : Automobile Association, 1997. 192 р.
- Яроцький П. Л. Перспектива розвитку паломницького туризму в Україні // Філософія і культурологія туризму / Відп. ред. В. С. Пазенок. Київ : Київський університет туризму, економіки і права, 2001. С. 100–108.
- Савчук Б. о. По святих місцях Люрду. Путівник для прочанина. Дрогобич : Коло, 2005. 72 с.
- Житенёв С. Религиозное паломничество в христианстве, буддизме и мусульманстве: социокультурные, коммуникационные и цивилизационные аспекты. Москва : Индрик, 2012. 264 с.
- Coleman S. Powers of Pilgrimage: Religion in a World of Movement. New York : New York University Press, 2021. 352 p.
- Scott W. The Talisman (Tales of the Crusaders) // The Walter Scott Digital Archive. URL: http://www.walterscott.lib.ed.ac.uk/works/novels/talisman.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Недавня О. В. Пілігрим // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пілігрим (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
