Радіожурналістика в Україні
Радіожурналістика в Україні — представлений в Україні вид журналістської діяльності, що полягає в підготовці та трансляції різножанрових передач за допомогою технічних засобів радіомовлення.
Зміст
Історична довідка
Виникнення
В Україні у ході національно-визвольних змагань 1917–1920-х комунікації центру та регіонів забезпечувалися за допомогою радіограм: дротовими шляхами передавалися розпорядження, накази вищих органів влади, інформація про поточну ситуацію.
У 1920-х виникає власне радіожурналістика. Перша її форма — радіогазета: в ефірі прочитували розлогі замітки із центральних газет про найважливіші суспільно-політичні події.
Етапи розвитку
Радіожурналістика в Україні розвивалася разом з усією суспільною системою і технологіями. Етапи розвитку української радіожурналістики такі:
1917 –1927 — перші трансляції аудіотекстів переважно у форматі радіотелеграм, рідше — документальних передач. Зароджується масове радіомовлення. Випуски радіогазет все ще підпорядковані жанровим канонам традиційних паперових ЗМІ — в ефірі зачитують вирізки з газет.
1928–1934 — становлення документального мовлення. Основною формою мовлення стає радіогазета. Формується жанристика документального мовлення: радіобесіда, радіолекція, радіоконсультація, радіофільм, перекличка, радіомітинг.
1935–1941 — радіо використовується владою як потужний інструмент впливу на громадську думку. Розширюються масштаби мовлення. Вдосконалюються аудіоформи матеріалів, набуваючи ознак інтерактивності (радіомітинг, радіофільм, радіоперекличка).
1941–1945 — радіомовлення у період Другої світової війни. Інтерактивність радіопродукту посилюється; основна форма спілкування радіо зі слухацькою аудиторією — листи з фронту.
1946–1955 — радіомовлення в повоєнний час. Техніка звукозапису удосконалюється; на цій основі розвиваються аудіальні форми та жанри документальної радіожурналістики.
1956–1965 — радіо у період перших повоєнних п’ятирічок. Подальший розвиток суто аудіальних форм і жанрів. Велику популярність здобуває жанр виступу перед мікрофоном (один із перших проявів інтерактивності мовлення). До монологічних форм мовлення (виступ перед мікрофоном, дикторське ведення інформаційних випусків і програм) додаються перші зразки власне діалогічних форм (радіоклуб, радіожурнальний тип передач).
1965–1975 — переломний період, пов’язаний із запровадженням спеціалізованого мовлення (зокрема, молодіжного) та початком діяльності республіканської радіостанції «Молода гвардія» (Головна редакція радіомовлення для молоді Держтелерадіо УРСР). Розширення масштабів мовлення. Активна діяльність інформаційної служби Першого каналу Українського радіо.
1975–1985 — радіо епохи соціального застою. Підготовчий етап появи персоніфікованого мовлення. Спроби поєднати в інформаційному мовленні два способи відображення дійсності — констатацію факту та його [інтерпретація|інтерпретацію]].
1985–1991 — період перебудови як один із найважливіших етапів становлення радіомовлення. Плюралізм]] і гласність як ознаки лібералізації мовлення. Розвиток інтерактивних форм: радіоперекличка, радіоміст. Утвердження персоніфікації новинного та інших видів мовлення (журналістське ведення інформаційних програм).
1991–1999 — період радіоейфорії, пов’язаної із проголошенням та утвердженням України як незалежної суверенної держави. Збільшення обсягів мовлення. Модернізація прямоефірного новинного мовлення. Подальший розвиток аудіальних форм і методів подачі інформації. Загальна універсалізація мовлення — поява програм для всіх, без винятку, категорій слухачів. Бурхливий розвиток недержавного мовлення. Окреслюється співвідношення радіожурнального, монотематичного та інформаційно-музичного типів мовлення, що покладено в основу програмних концепцій перших українських розмовно-музичних недержавних радіостанцій.
2000–2010 — період активного формування радіоринку та жорсткої ринкової конкуренції. Зміна парадигми мовлення. Розширення творчого потенціалу ведучих інформаційних програм і випусків. Посилення інтерактивності — залучення слухачів до підготовки та створення інформаційного продукту.
2010–2017 — радіомовлення в епоху Інтернету, стрімкий розвиток онлайн-радіо. Мовлення на новітніх мультимедійних платформах. Гібридні форми мовлення. Стрімкий розвиток інтерактивності — використання соціальних мереж для спілкування зі слухачами. Слухач стає співавтором та співведучим передач.
Характеристика
Система радіомовлення
Загальнонаціональне ефірне радіомовлення в Україні здійснює 16 телерадіоорганізацій; регіональне ефірне радіомовлення — 61 телерадіоорганізація (звіт Нацради України з питань телебачення і радіомовлення, 2016).
За формою власності радіостанції:
- суспільні мовці («Перший канал Українського радіо» (УР-1), «Промінь» (УР-2), Українське радіо «Культура» (УР-3), «Громадське радіо») Станом на 04.09.2017 розпочато процес роздержавлення державних радіостанцій;
- недержавні (приватні) мовці («NRJ Ukraine», "Радіо Люкс FM", Радіо ХІТ FM).
За масштабами мовлення:
- загальнонаціональні («Авторадіо», «Країна ФM», «Радіо-Ера ФM», «Kiss FM», «Хіт ФМ» та ін.);
- регіональні («ФМ Галичина», «Тиса FM»);
- місцеві («Радіо Київ 98 FM», «Сім’я і дім» (м. Луцьк Волинської обл.), «Радіо Трек (Рівне)).
За технологією:
- FM-радіо («Радіо Люкс FM», «Ретро FM», «Хіт FM»);
- інтернет-радіо («Аристократи», «Своє радіо», Skovoroda).
За тематичною спрямованістю поширюваної інформації:
- універсальні («Аристократи», Перший канал Українського радіо» (УР-1));
- спеціалізовані («Армія FM», Українське радіо «Культура» (УР-3), «Радіо Марія»).
Державну політику, захист національних інтересів та суспільної моралі в сегменті радіомовлення реалізують Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Постаті
Редактором першої української радіогазети був І. Прокопенко. Його вважають зачинателем регулярного інформаційного мовлення в Україні. Значну роль у становленні радіогазет відіграв відповідальний редактор Редакції радіогазет і радіожурналів Ф. Солод. Основи української радіожурналістики закладали також: С. Наварський, В. Попівський, І. Потирайло, Я. Фогель. Ф. Венгеров, О. Ліберман, М. Олександров.
Радіожурналісти періоду незалежності: Емма Бабчук, Галина Дмитрієнко, Микола Довнич, Микола Хохуля, В’ячеслав Козак, Володимир Пищик, Віктор Набруско, Алла Мазур, Віктор Бирзул, Людмила Самаєва, Олександр Бутко, Алла Тарасова, Людмила Чернюк, Сергій Фісюн та ін.
Додатково
«Від 16.06.2016 частка пісень державною мовою в ефірі радіокомпаній України становить: протягом першого року — 25 %, протягом другого року — 30 %, протягом третього року — 35 %.»
Закон України «Про телебачення і радіомовлення», стаття 9 «Захист інтересів держави та національного телерадіовиробництва».
Література
- Зарва М. В. Слово в эфире: О языке и стиле радіопередач : Изд. 2-е, перераб. Москва : Искусство, 1977. 179 с.
- Олійник В. П. У чому сила радіослова? // Журналіст України. 1981. № 4. С. 27–30.
- Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник для студ. ун-тів спец. «Журналістика». Київ : ІЗМН, 1996. 438 с.
- Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування : Підручник. Львів : ПАІС, 2000. 366 c.
- Гоян. О. Я. Радіостанція як ділове підприємство: методика журналістської творчості: Посіб. для студ. Ін-ту журналістики. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. 62 с.
- Єлісовенко Ю. П. Ораторське мистецтво: Навч. посіб. Київ : Ділова Україна, 2002. 155 с.
- Мащенко І. Г. Хроніка українського радіо і телебачення в контексті світового аудіовізуального процесу. Київ : Видавництво «Україна», 2005. 382 с.
- Нагорняк М. Синтаксичні конструкції в текстах новин інтернет-радіостанцій // Стиль і текст. 2014. Випуск 15. С. 147–157.
- Нагорняк М. В. Жанрові пріоритети новинного контенту мережевих радіостанцій як чинник ефективної комунікації зі споживачами // Психолінгвістика: зб. наук. пр. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький : «Видавництво КСВ», 2015. Вип. 17. С. 264–275.
- Єлісовенко Ю. П., Нагорняк М. В. Радіовиробництво : навч.посіб. Київ : ТОВ «ДРУКАРНЯ «БІЗНЕСПОЛІГРАФ», 2017. 304 с.
Автор ВУЕ
Див. також
Покликання на цю статтю: Нагорняк М. В. Радіожурналістика в Україні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Радіожурналістика в Україні (дата звернення: 29.04.2024).
