Україна: зв'язок

Поштовий зв'язок

Сучасна історія української пошти почалася з розпаду СРСР і його інфраструктури та створення власної поштової мережі з новою системою індексації. Зокрема, вже в лютому 1994 відбулося ключове зрушення — пошту почали розглядати як окрему галузь економіки, у відриві від інших форм зв’язку. На підставі рішення Кабінету Міністрів України від 02.02.1994 було створено Українське об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» як окрему державну структуру. До її складу увійшли 26 поштамтів, 54 міських та 483 районних вузлів поштового зв’язку, 11 875 сільських та 98 пересувних відділень і 204 пункти поштового зв’язку. Нормативно-правові засади діяльності української пошти та галузі зв’язку загалом регламентувалися прийнятим Верховною Радою Законом України «Про зв’язок» від 16.05.1995.

Обсяг реалізованих послуг у сфері поштового зв’язку, з урахуванням ПДВ, млн грн.

У липні 1998 згідно з Програмою реструктуризації «Укрпошти», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1998 № 1, Українське об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» було реорганізовано в Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». Відповідно до цього було змінено структуру оброблення та перевезення пошти, впроваджено новітнє обладнання та введено з 01.08.1999 нову п’ятизначну систему поштової індексації України.

У жовтні 2001 набрав чинності прийнятий Верховною Радою закон «Про поштовий зв’язок», який дотепер визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв’язку і користувачами їхніх послуг.

10.01.2002 на «Укрпошту», відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України, було покладено виконання функцій національного оператора поштового зв’язку України. «Укрпошта» отримала виключні права надавати на території України певний перелік універсальних послуг поштового зв’язку за доступними для населення тарифами (зокрема, випуск поштових марок та конвертів). 2003–2015 підприємство активно здійснювало деякі заходи з технічного вдосконалення надання послуг. Так, було впроваджено оформлення передплати через Інтернет, автоматизовану систему «АРМ ВЗ» (Автоматизоване робоче місце відділення зв’язку), автоматизовану систему для прийому, тарифікації, оброблення та доставки електронних повідомлень тощо.

Від 2015, з ухваленням розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 «Про перетворення Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” у публічне акціонерне товариство» та наказу Мінінфраструктури від 11.11.2015 «Про реорганізацію Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” у публічне акціонерне товариство» розпочався новий етап розвитку «Укрпошти». Відповідно до цих документів, 01.03.2017 вона стала публічним акціонерним товариством, засновником і єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України. За результатами того ж року Україна завдяки роботі «Укрпошти» як національного поштового оператора посіла 33 місце зі 173 в рейтингу Всесвітнього поштового союзу (ВПС) за індексом поштового розвитку (2IPD), а в 2020 піднялася на 30-те місце. Станом на 2021 «Укрпошта» є одним із найбільших підприємств. Його штат становить близько 64 000 працівників, які станом на 31.12.2020 обслуговують 10 505 поштових відділень в Україні.

Окрім «Укрпошти», послуги поштового зв’язку надають і приватні підприємства. Станом на кінець 2019 реєстр недержавних операторів поштового зв’язку налічував 53 суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв’язку. Головним конкурентом «Укрпошти» серед них є група компаній «Нова Пошта», яка існує від 2001. На кінець 2019 вона мала понад 6 000 відділень і перевезла 175 млн посилок. Прибуток «Нової Пошти» того ж року становив 783 млн., тоді як «Укрпошти» — 600 млн.

Телефонний зв’язок

Вперше телефонний зв’язок на українських землях було встановлено 01.07.1882 (запрацювала приватна телефонна мережа в м. Одесі). До кінця 19 ст. телефонізація охопила практично всі губернські центри українських земель, а до середини 20 ст. запрацював і міжміський телефонний зв’язок.

Основні домашні телефонні апарати на 100 сімей

Основні телефонні апарати,тис.

Таксофони, тис.

Станом на 2010 стаціонарні телефони мали понад 50 % сімей. Проте аналоговий зв’язок поступово починає витіснятися. Так, від 01.12.2020 найбільша в Україні телекомунікаційна компанія «Укртелеком» відключила всі вуличні таксофони. Кількість домашніх телефонів щороку зменшується; натомість зростає кількість абонентів мобільного зв’язку.

Розвиток ринку мобільного зв’язку в Україні почався з появи в 1992 спільного україно-німецько-дансько-нідерландського підприємства «UMC», яке отримало ліцензію на мобільний зв’язок та частоти. Перший дзвінок першою в країні мережею мобільного зв’язку аналогового стандарту NMT (Nordic Mobile Telephone; стандарт стільникового зв’язку першого покоління, що передбачав передавання аналогового сигналу в діапазоні частот від 453 до 468 МГц) пролунав 01.07.1993: Президент України Л. Кравчук зателефонував Послу України в Німеччині І. Піскову. До кінця 1993 до мережі UMC було підключено вже близько 3 000 абонентів.

Абоненти рухомого (мобільного) зв’язку, тис.

1994 створений майбутній головний конкурент «UMC» — ВАТ «Київстар», проте лише 09.12.1997 у новій мережі пролунав перший дзвінок. Компанія з перших років існування намагалася заявити про себе на ринку. Так, 1998 вона першою запропонувала абонентам послугу обміну короткими текстовими повідомленнями (SMS). Того ж року «Голден Телеком» (майбутній оператор «Beeline», згодом поглинутий «Київстар») запустив перші в країні тарифи на умовах передоплати (prepaid-тарифи) — UNI, які користувалися популярністю та проіснували до 2009, однак не удоступнили зв’язок для масового користування.

Ринкові частки на ринку мобільного зв'язку

Сплеск попиту на стільниковий зв’язок спричинив Закон України «Про зв’язок» (1995), зміни до якого відмінили плату за вхідні дзвінки з 2003. У 2000 «Київстар» і «UMC» почали надавати доступ до мережі Інтернет за технологією WAP (Wireless Application Protocol; технологія для запуску Інтернет-додатків на мобільних пристроях) з максимальною швидкістю 9,6 кбіт/с. У 2004 кількість телефонних номерів, що обслуговувалися операторами мобільного зв’язку, перевищила кількість телефонних апаратів традиційного фіксованого зв’язку (становила 12 млн).

2005 на вітчизняному ринку мобільного зв’язку з’явився новий постачальник послуг — «life:)», який нині входить до «великої трійки» операторів. Того ж року почалося впровадження технології високошвидкісної передачі даних EDGE (Enhanced Data Rates for GSM Evolution; технологія для запуску Інтернет-додатків на мобільних пристроях, що підтримує вищу швидкість передачі за WAP), яка дозволяла підвищити швидкість до 473 кбіт/с. Окрім швидшого доступу до Інтернету «life:)» запропонував менші тарифи, зокрема він першим серед українських операторів запустив безоплатний тариф для дзвінків у мережі «Вільний life:)», який згодом сформував стандарт сучасних тарифних планів з безоплатними дзвінками всередині мережі. Це викликало появу «ефекту пов’язаності», або club effect, який спонукав абонентів спілкуватися з абонентами свого оператора та витісняв інших гравців ринку, адже вартість дзвінків на інші мережі підвищувалася.

2007 на ринок послуг мобільного зв’язку вийшов оператор ВАТ «Укртелеком» — монополіст у сфері традиційного фіксованого зв’язку. Він під торговою маркою «Utel» розгорнув мережу мобільного зв’язку третього покоління (3G) і став єдиним ліцензіатом в стандарті UMTS (Universal Mobile Telecommunications System; стандарт стільникового зв’язку третього покоління, що передбачав передавання цифрового сигналу в діапазоні частот від 900 до 2100»МГц), 2100 МГц, а також оператором, що надавав таку послугу до 2015. Саме того року інші оператори змогли отримати ліцензії на надання послуг мобільного зв’язку третього покоління. 2015 «UMC-MTC» перетворився на «Vodafone», а оператор «life:)» став «lifecell».

2016–2017 оператори зв’язку продовжували освоювати мобільний зв’язок третього покоління. Водночас почалася робота над впровадженням мобільного зв’язку четвертого покоління згідно з підписаним 21.07.2015 Президентом України П. Порошенком Указом «Про забезпечення умов для впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку четвертого покоління». 30.03.2018 «lifecell» першим запустив швидкісний зв’язок у багатьох обласних центрах України, а 01.07.2018 і «Vodafone» запустив 4G покриття на частоті 1800 МГц. Станом на 2019 доступ до швидкісного мобільного Інтернету мають 78 % населення.

97 % ринку мобільного зв’язку поділено між трьома операторами — ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» і ТОВ «Лайфселл». Доходи від надання послуг у 2019 склали 41 868 млн грн., їх питома вага у загальному обсязі доходів від надання телекомунікаційних послуг становила 63,0 %.

Інтернет

Історія українського сегменту Інтернету бере свій початок від грудня 1990. Того ж року було створено перші вузли доступу до мережі. Навесні 1991 компанія «Технософт» офіційно набула статусу першого в країні Інтернет Сервіс Провайдера (ISP), який вже до кінця року під’єднав до мережі усі великі міста України. Швидкість інтернету тоді сягала 2,5 кбіт/сек.

01.12.1992 Адміністрація адресного простору мережі Інтернет делегувала українським фахівцям домен першого рівня «.ua». Цей день вважають офіційним днем народженням національного сегмента Інтернету.

Абоненти мережі Інтернет, тис.

До 1993 в Інтернеті були переважно новини, чати та електронна пошта. Перші українські сайти почали з’являтися в 1996–1997. Здебільшого це були веб-представництва певних організацій, комерційних компаній та офіційних структур. Проте бували й винятки — 12.11.1998 у м. Харкові відбулося офіційне відкриття першої української пошукової системи МЕТА. Сплеск створення нових сайтів та освоєння українського Інтернет-сегмента спричинила поява в 1999 порталу ukr.net та згодом пошти freemail.ukr.net. 31.07.2000 було підписано Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», а в листопаді — створено Інтернет Асоціацію України, яка є посередником між державою та працівниками сфери й забезпечує розвиток Інтернету в Україні.

Спочатку пересічні українці під’єднувались до мережі за допомогою телефонних ліній, з 2006 провайдери почали надавати доступ до мережі за допомогою окремої лінії, від 2008 для цього використовували оптичний кабель, що дозволяло підключати по одному з’єднанню відразу Інтернет, телефон і кабельне телебачення. Окрім цього, оптичний кабель сприяв збільшенню швидкості передачі даних. Станом на 2020 98 % українських міст і 35 % сіл мають доступ до швидкісного Інтернету.

Збільшення швидкості передачі даних сприяло стрімкому розвитку уанету — складова всесвітньої мережі, що розвивається українською мовою. Зокрема, у 2007 було запущено перший український торент-трекер «Hurtom», на якому наразі зареєстровано понад мільйон користувачів. А станом на 2008 кількість доменів у сегменті «.ua» сягала понад 300 000, у 2017 — понад 500 000; відсоток українців, які користуються Інтернетом постійно, зріс з 20 % у 2007 — до 71 % в 2019. Таке зростання кількості абонентів мережі Інтернет в Україні стало можливим завдяки загальній тенденції збільшення обсягів продажу смарт-пристроїв упродовж 2016–2017 та зниженню ціни на широкосмуговий Інтернет.

Найшвидші інтернет провайдери станом на 2020р.

Україна займає перше місце серед країн за найдешевшим Інтернетом — середня вартість пакета становить $6.41 на місяць.

Станом на 2021 на території України послуги надають понад 4 000 провайдерів. До найпопулярніших належать: «Укртелеком», «Київстар», «Воля», «Фрінет», «Датагруп».

Топ-5 інтернет-провайдерів України за кількістю абонентів, тис.

Джерела

• 2019 Звіт зі сталого розвитку. Київ : ТОВ «Нова пошта», 2019. 136 с.
• Звіт про роботу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації за 2019 рік. Київ : Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, 2020. 73 с.
• Зелена книга «Ринок голосових телекомунікаційних послуг». Київ : Офіс ефективного регулювання BRDO, 2020. 157 с.
• Інформаційне суспільство // Держстат України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/08/Arch_zva_bl.htm
• Про зв’язок: Закон України № 160/95-ВР від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 20. Ст. 143. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160/95-%D0%B2%D1%80#Text
• Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України № 928/2000 від 31 липня 2000 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/928/2000#Text
• Про поштовий зв’язок: Закон України № 2759-III від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 6. Ст. 39. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-14#Text
• Проникнення інтернету в Україні. Київ : Factum Group, 2019. 22 с.
• Реєстр операторів, провайдерів телекомунікацій // Портал відкритих даних. 2018. URL: https://data.gov.ua/dataset/644400dc-dc7c-4add-8593-91beb5becc68
• Статистичний щорічник України 2019. Київ : Державна служба статистики Україн, 2020. 465 с.
• Barometer of Fixed Internet Connections in Ukraine. [W. p.] : nPerf, 2020. 10 p.

Література

1. Болгов В. Є., Рязанов М. Р. Ринок мобільного зв’язку України: тенденції, проблеми та перспективи // Економіка і організація управління. 2017. Вип. 2 (26). С. 50–55.
2. Говоровський А. В. Поштовий зв’язок в Україні: історичні аспекти та організаційні засади функціонування // Наукові записки з української історії. 2018. Вип. 43. С. 187–193.
3. Говоровський А. В. Правове регулювання поштового зв’язку в Україні // Гілея. 2018. Вип. 136. С. 98–102.
4. Говоровський А. Розвиток поштового зв’язку в Україні в умовах впровадження інформаційних технологій (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): історіографічний та історичний аспекти // Наукові записки з української історії. 2018. Вип. 44. С. 208–217.
5. Голубенкова Т. О. Конкурентоспроможність операторів ринку послуг мобільного зв’язку України // Вісник соціально-економічних досліджень. 2011. № 2. С. 181–185.
6. Горпинич О. В., Москаленко Л. М. Соціологія Інтернету. Київ : Державний університет телекомунікацій, 2019. 145 с.
7. Клименко Н. А., Штанько І. І. Аналіз конкурентного середовища на ринку фіксованого інтернету України // Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 8. С. 1–9.
8. Князєва О. А., Новицька С. С. Визначення перспектив розвитку поштового зв’язку в умовах сучасного конкурентного середовища // Вісник соціально-економічних досліджень. 2012. Вип. 4. С. 179–185.
9. Лазоренко Л. В. Аналіз ринку мобільного зв’язку України та напрямки його розвитку // Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. № 15. С. 246–249.
10. Леонова О. О. Дослідження тенденцій розвитку телекомунікаційного ринку України з врахуванням інноваційних факторів // Ефективна економіка. 2012. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=898
11. Ніколенко О. Як інтернет поступово з’являвся в Україні та змінив нас // Суспільне. 2020. URL: https://suspilne.media/17665-ak-internet-postupovo-zavlavsa-v-ukraini-ta-zminiv-nas/
12. Нова пошта // Forbes. URL: https://forbes.ua/profile/nova-poshta-260
13. Орлова Н. В., Костюк А. О. Конкурентна структура ринку мобільного зв’язку України: чи неминуча олігополія? // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. 2020. Т. 19. Вип. 1 (44). С. 223–240.
14. Полтавець Л. Л. Статистичний аналіз розповсюдження Інтернету в Україні // Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту. 2018. № 3. С. 7–15.
15. Стебліна В. Як розвивався інтернет в Україні впродовж 26 років незалежності // Tokar.ua. 2017. URL: https://tokar.ua/read/19365
16. Стрій Л., Толкачова Г., Гаджиєв Е. Оператори зв’язку України: аналіз стану динаміки розвитку в нових умовах // Інфраструктура ринку. 2020. Вип. 41. С. 169–175.
17. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
18. Шляхов О. Б. Становлення та розвиток телефонного зв’язку в українських землях Російської імперії наприкінці XIX — початку XX ст. // Грані. 2018. № 8. С. 51–61.
19. The Price of Fixed-Line Broadband in 211 Countries // Cable.co.uk. 2021. URL: https://www.cable.co.uk/broadband/pricing/worldwide-comparison/

Див. також

Україна (держава)

Національне господарство України

Національне господарство України: етапи розвитку

Національне господарство України: основні галузі

Україна: транспорт

Автор ВУЕ

Д. М. Панчук

Покликання на цю статтю: Панчук Д. М. Україна: зв'язок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Україна: зв'язок (дата звернення: 29.04.2024).