Україна: транспорт

Тра́нспорт Украї́ни — багатофункціональна структура, що задовольняє потреби національної економіки у транспортному забезпеченні та є складником транспортної і виробничої інфраструктури держави на напрямках міжнародних транспортних коридорів, які відіграють важливу роль у світових інтеграційних процесах.

Зміст

1 Загальні відомості
2 Залізничний транспорт
3 Водний транспорт
- 3.1 Морський транспорт
- 3.2 Річковий транспорт
4 Автомобільний транспорт
5 Авіаційний транспорт
6 Міський транспорт
7 Трубопровідний транспорт
8 Джерела
9 Література
10 Див. також
11 Автор
12 Важливо!

Загальні відомості

В Україні розвинені всі основні види транспорту: залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний, трубопровідний, підземний (метрополітен). Згідно з офіційною статистикою Держстату за 2019, послугами пасажирського транспорту скористалося 4 262,4 млн пасажирів.

Через Україну проходить 4 транспортні коридори, визначені Критською конференцією (1994) в рамках Європейського співтовариства: Західна Європа — Київ, Венеція — Київ, Гельсінкі — Александруполіс, а також Дунайський водний коридор та Міжнародний транспортний коридор Балтійське море — Чорне море.

Транспортний коридор Київ-Західна Європа
Транспортний коридор Київ-Венеція
Траспортний коридор Гельсінкі-Алексадруполіс
Дунайський водний коридор
Транспортний коридор Чорне море-Балтійське море

Залізничний транспорт

Дизель-поїзд ДПКр-3-001 виробництва Крюківського вагонобудівного заводу

Є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення в перевезеннях. Залізничним транспортом здійснюється майже 82 % вантажних і 36 % пасажирських перевезень. Експлуатаційна мережа залізниць України складає 19,8 тис. км (без урахування окупованих територій). Частка електрифікованих становить 47,2 %. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають 4 місце на Євразійському континенті і 3 місце в Європі. Українські залізниці безпосередньо межують і взаємодіють із залізницями РФ, Білорусі, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини й забезпечують роботу із 40 міжнародними залізничними переходами, а також обслуговують 18 українських морських портів Чорноморсько-Азовського басейну.

Основні вантажі: мінеральні добрива, будівельні матеріали, кам’яне вугілля та руди, різноманітні метали та нафтопродукти.

Найбільшим підприємством галузі є АТ «Українська залізниця», яка здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць. До сфери «Укрзалізниці» входять 6 залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

Найбільші залізничні вузли: Київ, Львів, Харків, Дніпро, Запоріжжя. Інвентарний парк пасажирських вагонів основних перевезень становить 4,3 тис. одиниць. Також в наявності швидкісні електропоїзди «Hyundai» — 10 одиниць; швидкісні електропоїзди «Тарпан» Крюківського вагонобудівного заводу в Полтавській області — 2 одиниці.

Водний транспорт

Українсько-Дунайське пароплавство. Емблема

Морський транспорт

Основу морського транспорту України становлять «Чорноморське морське пароплавство», «Азовське морське пароплавство» та «Українсько-Дунайське пароплавство», що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. Морські перевезення здійснюють 38 державних підприємств з оборотом близько 10 млрд грн на рік.

Портова система України налічує 18 морських портів, до яких належать 175 перевантажувальних комплексів і 8 судноремонтних заводів. 13 портів знаходяться на континентальній території України і 5 — на тимчасово окупованій території АР Крим. Загальна потужність континентальних портів та терміналів становить 313,3 млн т. Найбільші порти України: Одеса, Чорноморськ, Миколаїв, Маріуполь, Південний (Одеська область). Від ефективності функціонування морських портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність вітчизняного транспортного комплексу на світовому ринку.

Основними перевагами морської портової галузі України є:

високий експортний потенціал вантажів чорних металів, вугілля, залізорудного концентрату та зернових;
наявність потужностей з обробки вантажів;
вигідне розташування морських портів для забезпечення транзитних вантажопотоків;
наявність нормативно-правової бази щодо можливості залучення приватних інвестицій для розвитку портової галузі;
наявність висококваліфікованих спеціалістів портової галузі.

Річковий транспорт

Стає все затребуванішим в Україні. Перевезення внутрішніми водними шляхами розглядаються Урядом України як вид транспорту, який необхідно розвивати для підтримки української економіки через збільшення кількості транспортних та логістичних альтернатив з метою створення більш ефективної та стійкої логістичної системи. Розвиток річкового транспорту, що забезпечує «зелені» перевезення, матиме значний вплив на соціальний розвиток та навколишнє середовище України. Внутрішній водний транспорт вже в найближчій перспективі може відновити втрачені позиції і скласти серйозну конкуренцію залізничному та автомобільному транспорту.

Загальна довжина судноплавних річок України, що використовуються як водні шляхи, становить 2 241 км, з яких р. Дніпро є найважливішою воднотранспортною магістраллю (1 200 км). Басейн Дніпра займає близько 65 % річкового простору України. По Дніпру та притоках — Прип’яті та Десні — здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі — Київ, Дніпро і Запоріжжя. На території України діють 16 річкових портів та терміналів сумарною пропускною здатністю 60 млн т вантажообігу на рік з перспективою зростання до 80 млн т до 2030 (за умови переорієнтації перевезень на водний транспорт, активізації міжнародної торгівлі та залученні нових вантажів на внутрішньому водному транспорті шляхом лібералізації перевезень).

Річковий транспорт України системою каналів зв’язаний з річками Білорусі та Польщі, що дає вихід до Балтійського моря. По р. Дунаю здійснюється зв’язок з Придунайськими країнами та країнами Чорного та Середземного морів. Вдале географічне розташування базових портів Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ (Одеська обл.) сприяє створенню транспортного вузла, який забезпечує зовнішньоекономічні інтереси України в цих країнах. Однією з найбільших судноплавних компаній України і придунайського регіону є ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», яке має у своєму розпорядженні річковий і морський флот. Компанія виробляє 20 % транспортної продукції на протязі 2 400 км від гирла р. Дунаю до порту Кельхайм (Німеччина), а також здійснює пасажирські перевезення та надає туристичні послуги.

Автомобільний транспорт

Автомобільна дорога

До складу автомобільного транспорту України входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, заклади освіти, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Автомобільний транспорт за рахунок високої мобільності, значної різноманітності транспортних засобів за вантажопідйомністю, призначенням, конструктивними й економічними характеристиками має вагоме значення для перевезення на невеликі відстані.

Автобусне обслуговування є практично у всіх містах і населених пунктах України. Автобус — це також основний засіб зв’язку між містом і селом. На його частку припадає основний обсяг роботи з освоєння пасажиропотоків у приміських зонах. Маршрутне таксі як різновид автобусногосполучення працює на фіксованих маршрутах локальних територій для зв’язку станцій міського транспорту з мікрорайонами, культурно-побутовими підприємствами.

Автомобільний транспорт щороку перевозить понад 1800 млн пасажирів, що становить близько 55 % від загальної кількості перевезених пасажирів усіма видами транспорту.

Загальна протяжність автомобільних доріг України станом на 2020 становила 169,6 тис. км. З них доріг державного значення — 52,0 тис. км, місцевого значення — 117,6 тис. км.

Авіаційний транспорт

Включає підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, заклади освіти, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

АН225 "Мрія"

Регулярним повітряним сполученням з Україною пов’язані 42 країни світу. Однією з істотних проблем розвитку авіатранспорту в Україні є надмірна централізація транспортних потоків — більшість авіарейсів в Україні відбуваються з аеропорту «Бориспіль», хоча з 2015 в Україні спостерігається стабільне зростання обсягів пасажирських авіаперевезень і поступове падіння частки аеропорту «Бориспіль» в загальному пасажиропотоку країни.

За даними Державної повітряної служби України, станом на 2021 в Україні діють 20 аеропортів, 9 аеродромів цивільної авіації та 41 злітно-посадковий майданчик. Ще чотири аеропорти припинили діяльність або зруйновані в зв’язку україно-російським конфліктом в Криму, Донецькій і Луганській областях. Польоти з деяких регіональних міжнародних аеропортів тимчасово не здійснюються з економічних причин, проте в 2015–2020 спостерігається відновлення польотів з деяких раніше закритих аеропортів.

У 2019 міжнародні регулярні пасажирські перевезення здійснювали 10 вітчизняних авіакомпаній до 45 країн світу. Найбільша авіакомпанія України — «Міжнародні авіалінії України», заснована у 1992 як базовий перевізник нової незалежної держави. На міжнародних трасах успішно працюють найбільші у світі українські вантажні літаки АН225 «Мрія» та АН124 «Руслан».

Міський транспорт

До міського транспорту належать автобуси, метрополітени, трамваї, тролейбуси, таксі. Автобусне перевезення існує між усіма населеними пунктами України, понад 400 міст і селищ міського типу мають автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. Метрополітени споруджені у містах Києві (запущений у 1960, діють 3 лінії, 52 станції, експлуатаційна довжина 69,6 км, річне перевезення пасажирів 496,1 млн), Харкові (запущений у 1975, діють 3 лінії, 30 станцій, експлуатаційна довжина 38 км, перевезення пасажирів 607 млн на рік), Дніпрі (запущений у 1995, діє 1 лінія, 6 станцій, експлуатаційна довжина 7,8 км, щорічне перевезення — 7,5 млн. пасажирів).

Київський фунікулер

Перші трамвайні колії прокладено 1892 у м. Києві, 1894 м. Львові, 1898 у м. Дніпрі. Трамвайне перевезення існує у 18 містах України. Лінії швидкісного трамваю (легкого метро) діють у Києві (протяжність 17 км) і Кривому Розі (протяжність 18 км). Проблеми екології, а також енергетична криза й вища вартість проїзду на інших видах транспорту поступово повертають трамваю його колишню роль і запитаність.

Тролейбуси використовуються переважно в містах, проте існують тролейбусні системи, які мають приміське та міжміське сполучення. Тролейбусний рух вперше в Україні було організовано у м. Києві (1935) і у м. Харкові (1939). В Україні існує 48 тролейбусних систем, зокрема тролейбусним сполученням охоплені усі обласні центри (окрім Ужгорода).

Щороку наземний міський електричний транспорт перевозить понад 1,5 млрд пасажирів, зокрема трамваї — 630 млн, тролейбуси — 950 млн.

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт є найбільш економічним засобом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хімічних продуктів. Це відносно новий вид транспорту. В Україні виник у 1920-ті у Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід («Дашава — Стрий — Дрогобич»; 1924).

Станом на 2021 територією України проходять транзитні газопроводи, якими транспортують газ із РФ до Західної Європи, а також внутрішньодержавні газопроводи, серед яких найбільші «Шебелинка — Харків», «Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса», «Шебелинка — Диканька — західні райони України». З Прикарпаття газопроводи йдуть на Чехію, Словаччину і Польщу.

Україна володіє 13 підземними сховищами газу (ПСГ) загальним обсягом понад 32 млрд м³, які є частиною газотранспортної системи України і призначені для забезпечення безперебійної поставки газу в європейські країни за рахунок накопичення запасу в літні місяці з подальшим використанням у зимовий період. Комплекс українських підземних газосховищ за потужністю посідає третє місце у світі (після США і РФ).

Нафтопровідний транспорт України має 19 нафтопроводів загальною протяжністю 3506,6 км, морський нафтовий термінал «Південний», а також 28 нафтоперекачувальних станцій, 18 з яких задіяні в транспортуванні нафти, а 10 — переведені в режим утримання в безпечному стані. Діють нафтопроводи «Долина — Дрогобич», «Битків — Надвірна», «Качанівка — Охтирка», «Тнідинці — Прилуки — Кременчук — Херсон», «Кременчук — Черкаси», «Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон», який також підведено до м. Одеси. Територією західних областей (Волинської, Львівської, Закарпатської) прокладено європейський нафтопровід «Дружба».

2001 був побудований нафтогін «Одеса-Броди» завдовжки 674 км, який планували продовжити до портів Балтійського моря і використовувати для транспортування каспійської нафти. Наразі нафтогін працює в реверсному режимі: з нафтогону «Дружба» нафту перекачують до терміналів порту «Південний». Існує план продовження нафтогону до міста Плоцька (Мазовецьке воєводство; Польща) і далі на балтійські термінали.

Нафтопровідним транспортом поставляється 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Провідним підприємством, що здійснює безперебійний транзит газу до європейських споживачів, імпортує газ, забезпечує зберігання нафти і газу, постачання природного і скрапленого газу споживачам є вертикально-інтегрована компанія «Нафтогаз України».

Джерела

Водний транспорт // Міністерство інфраструктури України. URL: https://mtu.gov.ua/timeline/Vodniy-transport.html
Про автомобільний транспорт: Закон України № 2344-III від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 22. Ст. 105. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text
Статистичні дані в галузі авіатранспорту // Міністерство інфраструктури України. 2019. URL: https://mtu.gov.ua/content/statistichni-dani-v-galuzi-aviatransportu. html
Технічний стан автомобільних доріг загального використання // Міністерство інфраструктури України. URL:https://mtu.gov.ua/content/tehnichniy-stan-avtomobilnih-dorig-avtomobilnih-dorig-zagalnogo-vikoristannya.html

Література

Запорожець О. І., Бойченко С. В., Матвєєва О. Л. та ін. Транспортна екологія. Київ : Центр учбової літератури, 2017. 507 с.
Мухін В. В. Газотранспортна система України як фактор енергетичної безпеки країн Європи // Економіка і прогнозування. 2014. № 2. С. 49–61.
Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.