Україна: кольорова металургія

Кольоро́ва металу́ргія Украї́ни — галузь важкої промисловості, підприємства якої видобувають і збагачують руди, виробляють та обробляють кольорові метали, рідкісні й дорогоцінні метали та їх сплави, видобувають природні алмази та іншу мінеральну сировину.

Зміст

1 Характеристика
2 Титанова промисловість
3 Алюмінієва промисловість
4 Нікелева промисловість
5 Мідна, цинкова та інші галузі
6 Література
7 Див. також
8 Автор
9 Важливо!

Характеристика

Кольорова металургія в Україні через невеликі ресурси власної сировини має обмежений розвиток. Розміщення підприємств зумовлено переважно двома основними факторами — сировинним і енергетичним.

Виділяють два основних райони розвитку галузі: Донецький та Придніпровський. На території Донецького району кольорової металургії розташовані: Микитівський ртутний комбінат; Костянтинівський цинковий завод «Укрцинк» (працює на імпортній сировині; основна продукція — цинк, свинець, олово, кадмій, сірчана кислота, мідний штейн, цинковий купорос); Бахмутський завод з обробки кольорових металів (латунь, латунний і мідний прокат). Придніпровський район кольорової металургії спирається на потужну енергетичну базу, яку утворюють Дніпрогес, теплові та атомні електростанції.

Тут зосереджені: Запорізький титано-магнієвий комбінат (магнієву сировину отримують з Калусько-Голинського і Стебницького родовищ, титанову — з Іршанського та Самотканського); Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (фактично призупинив діяльність); Миколаївський глиноземний завод; Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (працює на титано-цирконієвих рудах Самотканського родовища); Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів.

Основні завдання, що постали перед кольоровою металургією, — розширення сировинної бази, вирішення проблем фінансування, застарілого обладнання. Для ефективної роботи галузі необхідна розробка державних програм підтримки вітчизняних підприємств з метою їх реконструкції, модернізації, а також наукових досліджень та залучення іноземних інвестицій.

Титанова промисловість

В Україні виробництво титану розпочато 1956. Натепер у світі лише три країни — Україна, Китай і США — мають повний цикл виробництва титанового прокату: ільменіт — титанова губка — зливки — прокат. Понад 80 % продукції титанової промисловості України експортується до країн Європи та Азії. Вітчизняна титанова промисловість повністю контролюється Групою компаній «Group DF». Найбільше з підприємств — Запорізький титано-магнієвий комбінат. Підприємство одержує титановий концентрат з Іршанського та Вільногірського ГЗК, це єдиний виробник титанової губки в Європі. Освоєно також виробництво титанових зливків, які широко застосовуються як конструкційний матеріал в атомній енергетиці, хімічному машинобудуванні, суднобудуванні та в багатьох інших промислових галузях.

При Інституті електрозварювання імені Євгена Патона НАН України в м. Києві існує науково-виробничий центр «Титан», який розробляє технології з одержання високоякісних і довговічних титанових труб. Окрім прокату титанові руди з Іршанського родовища йдуть на виробництво якісного барвника титан діоксиду, який використовується у лакофарбовій, гумовій, пластмасовій промисловості. Виробництво пігменту титан діоксиду також здійснює ВАТ «Сумихімпром».

В Україні виробляється до 1 млн т титановмістних концентратів на рік, основний їх обсяг йде на експорт. Титанова галузь може стати вагомим драйвером української економіки, оскільки запаси діоксиду титану (TiO₂) в Україні оцінюють в 184 млн т, що у вартості кінцевої продукції оцінюється у понад 300 млрд доларів. 2020 провідна українська титановидобувна компанія «Велта» запатентувала в США та Україні новий метод отримання металічного титану, розроблений науково-дослідницьким центром «Velta RD Titan».

Алюмінієва промисловість

Промислове виробництво алюмінію в світі базується на бокситах з умістом глинозему Al₂O₃ не менше 48 %. Україна не має такої високоякісної сировини. Потенційними ресурсами можуть служити залізисті боксити Високопільського родовища (38 % Al₂O₃; 30 % FeO), запаси якого оцінюються у понад 20 млн т. Сучасна алюмінієва промисловість України орієнтована на імпортну сировину.

В Україні виробництво алюмінію складається з двох територіально роз’єднаних стадій: матеріаломісткого виробництва глинозему (основної сировини для отримання алюмінію) та енергомісткого плавлення металевого алюмінію методом електролізу. Через брак власних алюмінієвих руд в Україні працює єдиний глиноземний завод у м. Миколаєві. Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) є одним з провідних світових виробників глинозему (потужність 1,2 млн т на рік), використовує як сировину високоякісні африканські боксити. В умовах заводу організовано вилучення рідкісного металу — галію з червоних шламів виробництва глинозему. Практично увесь глинозем, що виробляє МГЗ, експортується.

Алюмінієвий комбінат у м. Запоріжжі, що був єдиним виробником первинного алюмінію в Україні (100–120 тис. т на рік), у 2012 припинив виробництво через високу вартість електроенергії та застаріле обладнання. Після повернення 68,01 % акцій у державну власність та дворічного простою комбінат відновив випуск катанки.

Серед заводів алюмінієвих будівельних конструкцій — Броварський алюмінієвий завод, що виробляє до 22 тис. т на рік будівельних профілів.

Науково-технічний потенціал алюмінієвої промисловості України забезпечують близько 10 науково-дослідних установ і закладів освіти.

Нікелева промисловість

Побузький феронікелевий комбінат — єдине в Україні підприємство, що виробляє в промисловому масштабі феронікель, споживачем якого є машинобудування та електроніка. Через економічну кризу 1990-х підприємство тривалий час не працювало, 2003 виробництво феронікелю було відновлене за рахунок іноземних інвестицій. Підприємство здатне переробити до 1,5 млн т сировини та виробити до 100 тис. т феронікелю, зокрема нікелю — від 7 до 20 тис. т, в залежності від складу руд. У зв’язку з особливостями хімічного складу місцевих руд на Побузькому комбінаті виробляють феронікель зі вмістом від 3,5 до 12 % суми нікелю. Активно впроваджуються енергозбережувальні технології та новітнє екологічне обладнання.

Мідна, цинкова та інші галузі

На імпортній сировині працюють в Україні свинцево-цинкова та мідна промисловість. У м. Костянтинівці Донецької обл. з 1930 працює завод «Укрцинк», що окрім цинку, одержує свинець та кадмій. З готової імпортної (Казахстан) міді, на Бахмутському заводі кольорових металів виробляють плоский і круглий прокат — лист, стрічку, труби, прутки, а також сплав міді з цинком — латунь. 80–85 % виробленої підприємством продукції поставляється на внутрішній ринок для підприємств з виробництва силових кабелів та кольорових сплавів. Важливим завданням є одержання вторинної міді з металобрухту. У м. Чистяковому (до 2016 — Торез, тепер на тимчасово окупованій території) працює завод наплавних твердих сплавів.

Понад століття в Україні існувала потужна ртутна промисловість на основі Микитівського родовища поблизу м. Горлівки на Донбасі. З 1995 видобувні роботи було зупинено, 2001 комбінат частково відновив свою роботу (ВАТ «Микитртуть»), але з 2014 видобуток і виробництво ртуті знову припинилися.

Література

Амоша А. И., Большаков В. И., Залознова Ю. С. и др. Украинская металлургия: современные вызовы и перспективы развития. Донецк : Институт экономики промышленности НАН Украины, 2013. 114 с.
Гуржій Н. М., Шимкевич І. П. Вітчизняний металургійний комплекс в умовах глобалізації конкуренції // Економіка і суспільство. 2016. Вип. 3. С. 177–180.
Кириченко О. О. Дослідження розвитку гірничометалургійного комплексу України // Сталий розвиток економіки. 2012. № 6 (16). С. 34–39.
Металургія кольорових металів : в 7 ч. / За ред. І. Ф. Червоного. Запоріжжя : Запорізька державна інженерна академія, 2008–2011.
Полькіна А. С. Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку металургії // Управління розвитком. 2014. № 2.
С. 134–137.
Червоный И. Ф., Бредихин В. Н., Грицай В. П. и др. Цветная металлургия Украины : в 3 т. Запорожье : Запорожская государственная инженерная академия, 2014–2015.
Чернобровкіна С. В. Сучасний стан та проблеми металургійної та машинобудівної промисловості України //
Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Серія: Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2015. № 26. С. 62–68.
Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.