Україна: космічна галузь

Внесок України в розвиток світової космонавтики й космічної техніки є вагомим і загальновизнаним. Серед піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів знане ім’я Ю. Кондратюка, автора так званої траси Кондратюка, якою прямували на Місяць космічні кораблі «Аполлон». Серед п’яти радянських головних і генеральних конструкторів космічної техніки — четверо з України: С. Корольов, М. Янгель, В. Челомей, В. Глушко. Перший радянський ракетний полігон «Капустин Яр» створював генерал В. Вознюк (1907-1976) з Вінниччини, а очолив будівництво космодрому «Байконур» генерал М. Григоренко (1906-1990) з Луганщини. Двоє визначних конструкторів протиракетних систем (ПРО) народились у Запорізькій і Дніпропетровській областях, причому Г. Кисунько (1918-1998) створював радянську ПРО, а Е. Гінцтон (1914–1984) — ПРО США. Українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі (1957). Діяльність конструкторського бюро «Південне» почалася 1961 з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла».

Кондратюк Юрій Васильович
Корольов, Сергій Павлович
Глушко Валентин Петрович
Челомей, Володимир Миколайович
Янгель, Михайло Кузьмич

У 1962 ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпровської розробки ДС2. Розробку багаторазового орбітального корабля «Буран» (здійснив космічний політ 15.11.1988) очолював українець Г. Лозино-Лозинський (1909-2001). Значна частина радянської космічної програми здійснювалась на підприємствах України.

Натепер Україну вважають однією з шести провідних країн світу в космічній галузі, яка володіє технологіями як у сфері виробництві пускових установок і штучних супутників, так і їх запуску та керування ними. 29.02.1992 було створене Національне космічне агентство України (з 2010 — Державне космічне агентство України), що контролює і координує діяльність понад тридцяти установ, серед яких промислові підприємства, конструкторські бюро, військові об’єкти, дослідницькі інститути та інші організації, залучені до космічної галузі.

Найвідоміші на міжнародній арені — ДП «КБ “Південне»” імені М. К. Янгеля» і ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (обидва — м. Дніпро), ДНВП «Об’єднання Комунар», АО «Хартрон», ВАТ «АО “Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань”» (усі — м. Харків), КП СПБ «Арсенал», ПрАТ «КЦКБА», ДП Завод «Генератор», АТ «Київський радіозавод» (усі — м. Київ), ПАТ «ЧЕЗАРА» у м. Чернігові, Євпаторійський центр дальнього космічного зв’язку (втрачено після окупації Криму). У 2017 утворено державні концерни: «Арсенал — сучасні космічні системи» та «Зірка-Технології».

Україна відома на світовому ринку своєю космічною продукцією: ракетами-носіями «Зеніт2», «Циклон3», «Дніпро»; космічними апаратами «Січ» і «АУОС»; апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції; системами наведення ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»; унікальними об’єктами наземної інфраструктури: радіотелескопами РТ70 (м. Євпаторія) та РТ32 (Золочівський район, Львівська область), контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ, центрами космічного зв’язку.

Ракето-носій «Циклон3»

Від часу набуття незалежності Україна здійснила близбко 90 запусків та вивела на орбіту понад 200 супутників з 9 країн. З 1991 використовувались ракети-носії «Циклон2» і «Циклон3» (зараз виведені з експлуатації) та «Зеніт2»,«Зеніт3SL», «Зеніт3SLБ» і «Дніпро». Останні розробки — «Циклон4М» (запуск заплановано на 2022), а також «Маяк», «Світязь», «Авіаційний космічний ракетний комплекс Оріль» (усі в стадії розробки). На навколоземну орбіту були виведені науково-дослідницькі супутники та космічні апарати: «Січ1» (1995), «ОкеанО» (1999), «Січ1М» (2004), «Мікрон» (2004), «EgyptSat1» (2007), «Січ2» (2011). У стадыъ розробки: «Січ2М» — супутник оптично-електронного дослідження Землі; «Либідь» — геостаціонарний супутник зв’язку; «Січ30» — супутник дистанційного зондування Землі з оптико-електронним телескопом метрового розрізнення; «Січ3Р» — супутник радіолокаційного дистанційного зондування Землі; «ЛибідьМ» — модернізований супутник зв’язку; «Укрселена» — Місячний орбітальний зонд; «Попередження» — супутник наукового призначення для досліджень йоносферних ефектів, пов’язаних з сейсмічною активністю; «ІнтерболПрогноз» — супутник наукового призначення; «Січ21» — космічний апарат дистанційного зондування Землі.

Міжнародні космічні програми за участю України: «Морський старт» (плавучий космодром для запуску ракет «Зеніт3SL», 1995– 2014); «багатоцілева авіаційна космічна система» (двоступеневий комплекс повітряного старту, 1988-2014); «Antares» (ракета-носій середнього класу, 2008–2021); «Наземний старт» (надання пускових послуг з космодрому «Байконур» з використанням ракет-носіїв «Зеніт3SLБ» та «Зеніт2SLБ», 2008–2011 рр.); «Vega» (ракета-носій легкого класу, 1998–2021, участь України з 2004); «Галілео» (супутникова система навігації Євросоюзу та Європейського космічного агентства, 2004–2021); «Артеміда» (дослідження й використання Місяця, Марсу, комет та астероїдів з мирною метою, 2020–2028) тощо.

Джерела

Концепція реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 року // Верховна Рада України. 2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/238-2011-%D1%80#Text
Положення про Державне космічне агентство України // Верховна Рада України. 2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2015%D0%BF#Text
Про державну підтримку космічної діяльності: Закон України № 1559-III від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 22. Ст. 172. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-14#Text
Про космічну діяльність: Закон України № 502/96-ВР від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 1. Ст. 2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502/96-%D0%B2%D1%80#Text

Література

Анисенко О. В., Бабіна Д. О. Розвиток космічної галузі в Україні // Агросвіт. 2018. № 11. С. 55–59.
Бухун Ю. В. Роль держави у регулюванні інвестиційних процесів на підприємствах космічної галузі // Ефективність державного управління. 2015. Вип. 45. С. 167–173.
Гавриш О. А., Войтко С. В., Бухун Ю. В. Особливості інноваційного розвитку космічної галузі України на початку ХХІ ст. // Економіка України. 2014. № 8. С. 34–46.
Горбулін В. П., Шеховцов В. С., Шевцов А. І. Космічна галузь України: пріоритетні напрями діяльності в нових умовах // Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. 2016. № 1. С. 5–12.
Логвинюк Т. В. Великі винахідники України, які зробили величезний внесок в авіаційну та ракетно-космічну галузі // Молодий вчений. 2017. № 3. С. 179–184.
Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.