Україна: машинобудування
Машинобудува́ння — комплексна галузь обробної промисловості України, до якої входять: приладобудування, верстатобудування, хімічне, металургійне, енергетичне, сільськогосподарське, важке й транспортне машинобудування, машинобудування для легкої та харчової промисловості, електротехнічна, електронна промисловість і обчислювальна техніка.
Зміст
Загальна характеристика
Машинобудування — найбільш складна і диференційована галузь промисловості, яка виробляє машини та верстати, прилади та агрегати, різноманітні механізми промислового, побутового і військового призначення, прилади та обладнання для наукових досліджень.
Є базовою галуззю промисловості України, від якої залежать провідні галузі економіки та стабільність їх функціонування.
Найпотужнішими підприємствами машинобудування України є: «Азовмаш» (м. Маріуполь); ДП «Завод “Електроважмаш”» (м. Харків); «Кременчуцький автомобільний завод»; «Львівсільмаш»; «Львівський автобусний завод»; «Нікопольський кранобудівний завод»; «Південний машинобудівний завод» (м. Дніпро); «Полтавський турбомеханічний завод»; «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання»; «Турбоатом» (м. Харків); «Харківський завод тракторних двигунів»; «Харківський тракторний завод»; «Херсонський машинобудівний завод» та ін.
Машинобудування — одна з провідних галузей, що використовують інновації. Воно посідає друге місце за часткою інноваційних підприємств в Україні (після підприємств з виробництва коксу та нафтопереробки). 2011 24,5 % машинобудівних підприємств використовували інновації (рівень застосування інновацій для промисловості в цілому становив 16,2 %), але цей показник є невисоким у порівнянні з розвинутими країнами світу.
2016 у структурі переробної промисловості за обсягом реалізованої продукції машинобудування становило близько 6 %. В галузі було зосереджено понад 15 % вартості основних засобів, майже 6 % оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22 % загальної кількості найнятих робітників. За січень — серпень 2019 реалізовано 120 280,4 млн грн продукції машинобудівної галузі (проти 140 539,3 млн грн за 2012), що становить 7 % (10,3 % за 2012) у підсумку до промисловості загалом. З цього обсягу 44,1 % реалізовано за кордон. З усіх виготовлених електродвигунів, генераторів і трансформаторів експортовано 46,7 %; побутових приладів — 67,3 %; машин і устаткування загального призначення — 57,4 %; автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів — 66,3 %; вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів — 92,9 %.
Важке машинобудування
Охоплює сукупність галузей, які виробляють великогабаритні та металомісткі машини й устаткування для електроенергетики, металургії, добувної промисловості, а також будівельно-шляхове, підйомно-транспортне устаткування.
У важкому машинобудуванні переважають дрібносерійне та індивідуальне виробництва. Зазвичай спеціалізація підприємства пов’язана з однією галуззю або навіть з одним типом устаткувань. Більшість підприємств важкого машинобудування України оснащені важкими верстатами та мостовими кранами, мають унікальні виробничі підрозділи, заготівельну базу, механозбиральні цехи. Великі потреби в металі для виготовлення продукції зумовлюють тяжіння підприємств важкого машинобудування до металургійних баз. Серед найбільших підприємств — Новокраматорський машинобудівний завод, Маріупольський, Слов’янський заводи важкого машинобудування, ПАТ «Дніпроважмаш», ПАТ «Турбоатом», ПАТ «Азовмаш», Крюківський вагонобудівний завод.
Виробництво металургійного устаткування в Україні майже повністю зосереджене в Донбасі та Придніпров’ї. Великі заводи гірничошахтного та гірничорудного машинобудування працюють у містах Кривому Розі (ПАТ «КриворіжНДПІРудМаш», ТОВ «Завод бурової техніки “ДСД”»), Донецьку, Дніпрі; нафтодобувного, нафтопереробного та хімічного — у Сумах (ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання») та Бердичеві (АТ «Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”»). Найбільшими центрами підйомного транспортного устаткування є Львів, Одеса, Харків, Дніпро, Нікополь. Центром енергетичного машинобудування є м. Харків (ДП «Електроважмаш»).
Середнє машинобудування
Приладобудування
За рівнем наукомісткості є провідною галуззю виробництва; у загальному експорті України частка його продукції становить біля 5 %. Після здобуття Україною незалежності та переходу до ринкової економіки чимало великих підприємств розпалися (через відсутність попиту на їх продукцію), однак за рахунок колишнього кадрового потенціалу утворилися малі та середні приватні підприємства, ТОВ, акціонерні товариства, які мають напрям науково-виробничої діяльності, володіють інтелектуальним потенціалом для розробки і впровадження інновацій.
Серед негативних факторів розвитку приладобудування України — зосередження виробництва у великих містах; концентрація капіталу навколо матеріаломісткого, а не наукомісткого виробництва; відсутність регіональних програм розвитку; проблеми залучення капіталу та інвестицій; імпортозалежність підприємств у постачанні вузлів, деталей та комплектуючих виробів; значний відтік кваліфікованих інженерних і робітничих кадрів за кордон та в інші галузі тощо. Але галузь приладобудування в Україні має і низку переваг, а саме: наявність дешевої робочої сили; можливості до залучення венчурних інвесторів під інноваційні проекти; вигідне територіальне розміщення України для здійснення експортно-імпортних операцій.
Верстатобудування
Фондоутворююча галузь промисловості, яка відіграє особливу роль у технічному переозброєнні машинобудівного комплексу і визначає рівень конкурентоспроможності промисловості. В Україні центрами верстатобудування є міста Краматорськ (Новокраматорський машинобудівний завод, зорієнтований на виготовлення унікальних машин і обладнання для гірничо-металургійного комплексу); Харків (Харківський завод агрегатних верстатів, випускає пиловловлювачі для коксохімічного, ливарного, мукомельного виробництва); Одеса (Одеський завод радіально-сверлильних верстатів); Житомир (завод верстатів-автоматів ПАО «Верстатуніверсалмаш»). Підприємства цієї галузі розташовані також у містах Мелітополі, Лубнах, Корсуні-Шевченківському та ін. Українські верстати завдяки помірній ціні користуються попитом на вітчизняному ринку, а за умови регулярного оновлення модельного ряду, впровадження нових розробок зможуть конкурувати з зарубіжними аналогами.
Виробництво побутової техніки
Важлива підгалузь машинобудування. До 2014 одним із найбільших виробників побутової техніки та торгового обладнання в Україні була компанія «Норд», яка спеціалізувалася не випуску холодильників та інших побутових приладів. Основні виробничі потужності компанії розташовувалися в м. Донецьку. З 2016 виробництво холодильників і торговельного обладнання перенесено до Китаю. Компанія володіє широкою мережею торговельних та сервісних центрів. Підвищений попит у країнах Європи та колишнього СРСР мають кухонні плити Дружківського заводу газової апаратури ПрАТ «Грета» (Донецька обл.). У м. Івано-Франківську на підприємстві ТОВ «Українська побутова техніка» випускають пральні машини під брендом «Electrolux» і «Zanussi». До ринку лідерів побутової техніки входить і компанія «KTDGroup», продукція якої (кліматична, побутова, холодильна, електронагрівальна техніка) надходить у понад 50 країн світу.
Виробництво електронної обчислювальної техніки
Бере початок від створення першого в континентальній Європі комп’ютера — Малої електронної лічильної машини (МЕЛМ), розробленої в Інституті електротехніки АН УРСР (тепер Інститут електродинаміки НАН України) ще 1950 під керівництвом академіка С. Лебедєва. Зараз в Україні існує єдиний виробник повного спектра комп’ютерних систем — ЗАТ «Навігатор» зі штаб-квартирою в м. Києві, який випускає продукцію (настільні та портативні ПК, ноутбуки, смартфони, серверні системи, блейд-системи, графічні станції, тонкі клієнти) під торговельною маркою «Impression Electronics». На Мукачівському заводі «Точприлад» виробляють електронні компоненти для потреб точної механіки, компоненти акустичних систем для автомобілів «BMW», «LandRover», «Mercedes», «Volkswagen», «Audi» тощо, прилади для авіаційної техніки.
Загальне машинобудування
Транспортне машинобудування
Розвивається в Україні від 1920-х. У сучасній Україні автомобілебудування представлене випуском легкових автомобілів (м. Запоріжжя), вантажних (м. Кременчук), автобусів та трамваїв (м. Львів), вантажопасажирських машин (м. Луцьк), двигунів (м. Мелітополь). У регіонах з’явилися автоскладальні підприємства (на базі колишніх авторемонтних), які випускають готову продукцію з деталей, отриманих із-за кордону. У містах Дніпрі, Львові, Києві налагоджується виробництво тролейбусів, у Харкові існує велосипедний завод. До підприємств, які виготовляють комплектувальні вироби та запасні частини до автомобільної техніки, належать: Мелітопольський моторний завод «Автогідроагрегат» (ТОВ «АГАТ»), ПАТ «ВЕСТА-Дніпро» (м. Дніпро), ПАТ «Кременчуцький колiсний завод», ПАТ «Херсонський завод карданних валів», ПАТ «Синельниківський ресорний завод», Білоцерківський шинний завод ПАТ «Росава» тощо. Над удосконаленням конструкцій автомобілів, зростанням кількості їх типів, розробленням методів підвищення техніко-експлуатаційних властивостей тощо працюють спеціальні підрозділи на заводах, науково-дослідні й науково-технічні центри та технічні університети. Основним розробником автобусів та спеціального транспорту є Український інститут автобусо-тролейбусобудування ВАТ «Укравтобуспром» (м. Львів). Затверджено комплексну науково-технічну програму розвитку автомобільної промисловості України, у якій сформульовано основні напрями розвитку автомобілебудування.
Локомотивобудування зосереджене у м. Харкові (електровози), а вагонобудування — у містах Кременчуці, Маріуполі.
Літакобудування і виробництво космічної техніки
Наукомісткі галузі, які орієнтуються на потужні конструкторські бюро. Україна має тривалу історію розвитку авіаційної промисловості і належить до небагатьох країн світу, що мають повний цикл створення авіаційної техніки. На початку 20 ст. сформувалося кілька центрів розвитку авіації та повітроплавання — у містах Києві, Одесі, Харкові та Львові. Від 1952 розпочало роботу Дослідне конструкторське бюро О. Антонова, де було створено серію класичних літаків — від багатоцільового Ан2 до Ан225, Ан178. Серед здобутків української авіаційної промисловості — найбільші в світі транспортні літаки Ан124 «Руслан» та Ан225 «Мрія». У листопаді 2004 Ан225 внесено до Книги рекордів Гіннеса за його 240 світових рекордів. На 2020 Ан225 з максимальною спорядженою масою 640 т є найважчим літаком у світі. У червні 2009 прийнято в експлуатацію Ан148 — двомоторний турбореактивний літак. Його подовжений варіант — 100-місний Ан158 із дещо зміненим крилом, а також Ан178 — середній транспортний літак вантажопідйомністю до 18 т. Ан132 — одна з останніх розробок, сухопутний близько- та середньомагістральний літак, пристосований до експлуатації в різних кліматичних умовах та в умовах надзвичайних ситуацій. У червні 2017 літак було представлено на авіасалоні у м. Ле Бурже, у квітні 2018 — на Міжнародній виставці військової та авіаційнокосмічної техніки у м. Сантьяго (Чилі), у лютому 2019 — на Міжнародному аерокосмічному салоні у м. Бангалорі (Індія).
Центром виробництва космічної техніки є м. Дніпро, тут розташоване провідне підприємство із виробництва ракетно-космічної техніки — Державне підприємство «Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова”» («Південмаш»). Підприємство випускає космічні апарати, рідинні ракетні двигуни, а також трамваї, тролейбуси, трактори та сільськогосподарські машини, продукцію виробничо-технічного призначення. Від 1950-х на підприємстві створено чотири генерації ракетних комплексів стратегічного призначення, близько 400 космічних апаратів, космічні ракети-носії сімейств «Циклон» , «Космос», «Зеніт».
АТ «Мотор Січ» у м. Запоріжжі виробляє та супроводжує в експлуатації авіаційні двигуни для літальних апаратів різного застосування, навісне обладнання для гелікоптерів, промислові установки наземного застосування. Газотурбінні двигуни, виготовлені в Україні на АТ «Мотор Січ» спільно з ДП «Івченко-Прогрес», піднімали в небо літальні апарати, створені в конструкторських бюро СРСР, Чехії, Китаю. Продукція підприємства експлуатується на літаках та вертольотах у понад 120-ти країнах світу.
Промислове та будівельне устаткування
Випускають багато підприємств України, найбільші з них — у містах Києві (ЗАТ «Будшляхмаш») та Одесі (ТДВ «Одеський завод будівельно-обробних машин»).
Висновки
Назагал Україна потребує створення та реалізації Національної стратегії розвитку машинобудівної галузі. Розроблення комплексу організаційних заходів сприятиме досягненню результатів у сфері технологічної модернізації та підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств. Державна стратегія розвитку машинобудування має враховувати світові тенденції інноваційного розвитку, сприяти налагодженню міжнародних зв’язків, створенню коопераційних проектів у цій сфері.
Джерела
- Діяльність підприємств // Держстат України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ9_u.htm
- Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні: Закон України № 535/97 від 19 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 47. Ст. 294. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/535/97-%D0%B2%D1%80#Text
Література
- Василишин Т. Аналіз сучасного стану машинобудівної промисловості України та визначення основних пророзвитку // Галицький економічний вісник. 2013. № 4 (43). С. 10–20.
- Васильєва Н. Ф., Кавура В. Л. Машинобудування як матеріально-технічна основа неоіндустріальної економіки
- України // Економіка промисловості. 2014. № 4 (68). С. 88–96.
- Войтко С. В., Покрас О. С. Питання розвитку галузі приладобудування в Україні // Економiка та держава. 2019. № 3. С. 52–56.
- Жаболенко М., Оносов М. Проблеми виробництва і збуту легкових автомобілів СП «АвтоЗАЗ «DAEWOO» та шляхи їх вирішення // Торгівля і ринок України. 1999. Т. 2. Вип. 9. С. 61–66.
- Короткий Ю. В. Машинобудівна промисловість України: здобутки та перспективи // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2015. № 11. С. 117–120.
- Кошарний М. Ф. Енергетика автомобіля. Київ : Вища школа, 1992. 187 с.
- Матвійчук І. О. Сучасний стан та перспективи розвитку приладобудування в Україні // Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 360–365.
- Пересадько Г. О. Важка промисловість України: історія, сучасний стан та перспективи розвитку // Ринкова система України: стан та перспективи розвитку / За заг. ред. О. В. Макарюка, В. М. Жмайлова, Ю. І. Данька. Харків : Міськдрук, 2011. С. 775–804.
- Пігуль Н. Г., Пігуль Є. І. Сучасний стан та перспективи розвитку машинобудівного комплексу України // Економіка та суспільство. 2018. № 15. С. 444–449.
- Плоткін Я. Д., Янушкевич О. К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. Львів : Світ, 2001. 352 с.
- Подригайло М. А. Стабильность эксплуатационных свойств колесных машин. Харків : Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2003. 314 с.
- Сахно В. П., Основенко М. Ю. Автомобили. Киев : НМКВО, 1992. 343 с.
- Сирочук Н. А. Машинобудування України: стан, проблеми, перспективи в умовах виходу із фінансово-економічної кризи // Вісник Хмельницького національного університету. 2011. № 3. С. 213–217.
- Тарасова Н. В., Клименко Л. П., Ємельянов В. М. Промисловість України: тенденції, проблеми, перспективи. Миколаїв : Чорноморський національний університет імені Петра Могили, 2010. 472 с.
- Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
- Фролов К. Приоритеты машиностроения // Экономист. 2005. № 5. С. 26–34.
- Харук А. І. Мілітаризація і централізація як провідні тенденції розвитку авіаційної промисловості України у 30-х роках ХХ ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2009. Вип. 65. С. 139–143.
- Харук А. І. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910–1980-ті рр.). Львів : Львівська політехніка, 2010. 304 с.
- Шубна О. В., Лозгунова А. С. Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу України // Научный вестник Донбасской государственной машиностроительной академия. 2017. № 3 (24Е). С. 153–158.
Див. також
Хрономаркери економічного розвитку незалежної України
Національне господарство України
Національне господарство України: етапи розвитку
Національне господарство України: основні галузі
Автор
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
