Фактчекінг
Фактче́кінг (від англ. fact checking — перевірка фактів) — процес дослідження наявних фактів і даних для з’ясування їхньої повноти, достовірності та істинності. Один із форматів журналістики розслідувань, спрямований на виявлення і викриття популізму, фейків, маніпулювання, пропаганди та дезінформації у риториці спікерів різного рівня, публікаціях засобів масової інформації, постів у соціальних мережах.
Історична довідка
На початку 20 ст. постала проблема підвищення якості журналістських текстів. Зокрема, 1913 син Дж. Пулітцера Р. Пулітцер (1879–1939; США) та І. Вайт (1864–1943; США) у газеті «Нью Йорк Ворд» (англ. «New York World») відкрили «Бюро точності та чесної гри» (англ. «Bureau of Accuracy and Fair Play»), завданням якого було сприяння підвищенню точності, викриття недбалості та неправди у журналістських текстах.
Від 1923 журнал «Тайм» (англ. «Time») почав наймати працівників для допублікаційної перевірки фактів. Відтоді наявність відділу фактчекерів у редакціях журналів і газет стало стандартною практикою.
Із настанням цифрової ери діяльність з перевірки фактів виокремилася в напрям, який очолили веб-сайти Snopes (створено 1994, зосереджено на розвінчанні міфів та міських легенд), FactCheck.org (запущено 2003 для перевірки заяв політиків США) та PolitiFact (існує від 2007 з метою перевірки дотримання заяв політиків США) та інші.
Перша фактчекінгова організація в Україні — аналітичний портал «Слово і діло», який з 2008 зосереджено на моніторінгу та фіксації обіцянок політиків і відстеження стану їхнього виконання. 2014 з’явився сайт StopFake, завданням якого є боротьба з фейками російської пропаганди. Закладено основи для створення незалежної аналітичної платформи VoxCheck, що зосереджена на викритті брехні та маніпуляції українських політиків.
2016 за зразком американського порталу створено український FactCheck, ребрендинг якого відбувся 2018. Новий проект названо «БезБрехні». Його завдання: перевірка на предмет достовірності заяв публічних персон, публікацій у медіа, постів у соцмережах.
За даними Duke Reporters’ Lab у світі станом на 2021 існує понад 340 медіа, які працюють виключно як фактчек-ресурси. Вони не лише досліджують факти, а й сприяють підвищенню медіаграмотності аудиторії та боротьбі за чітке розмежування журналістики фактів від пропаганди.
Характеристика
Фактчекінг застосовують до:
- публічних заяв і обіцянок лідерів думок;
- повідомлень в ЗМІ та соцмережах;
- суспільних наративів, «міфів»;
- фото-, відео- матеріалів;
- виявлення достовірності подій.
Фактчек спрямовано на:
- перевірку та викриття недостовірності наявних, виголошених фактів і даних, причинно-наслідкових зв’язків між ними;
- виявлення ознак маніпуляції фактами та даними, причинно-наслідковими зв’язками між ними, підміну фактів фейками;
- відновлення та демонстрацію реальності;
- поглиблення та розширення знань аудиторії про факти та явища, які розслідують.
Для перевірки інформації у фактчекінгу застосовують лише дані з відкритих офіційних джерел. Не використовують інсайдерські дані, свідчення очевидців, думки експертів чи лідерів думок, дані з інших ЗМІ.
Алгоритм фактчек-розслідування:
1) моніторинг загального масиву повідомлень;
2) визначення повідомлень, що мають факти (повідомлення повинні бути оригінальними, публічними, задокументованими);
3) визначення фактів, що можуть бути перевірені;
4) визначення джерел пошуку аргументів:
- ресурси державних офіційних органів влади;
- ресурси офіційних міжнародних структур, офіційні ресурси органів влади інших країн;
- міжнародні визнані недержавні спеціалізовані ресурси (аналітичні, рейтингові, статистичні тощо);
- запити в державні та міжнародні установи;
- експертні висновки (елемент другорядної доказової бази);
5) опрацювання аргументів, побудова доказу;
6) встановлення вердикту:
- правда / неправда, напівправда;
- технічна / фактична помилка;
- маніпуляція, перебільшення, фейк.
Література
- Fabry M. Here’s How the First Fact-Checkers Were Able to Do Their Jobs Before the Internet // Time. 2017. URL: https://time.com/4858683/fact-checking-history/
- Жадько В., Клименко О., Куляс П. та ін. Гібридна війна і журналістика. Проблеми інформаційної безпеки. Київ : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2018. С. 126–141.
- Шевченко В. Фактчекінг і верифікація у журналістській роботі // Образ. 2018. Вип. 1. С. 140–153.
- Гороховський О., Мельникова-Курганова О., Мірошниченко П. та ін. Фактчекінг і медіаграмотність: словник. [Б. м.] : БезБрехні, 2020. 79 с. URL: https://without-lie.ams3.digitaloceanspaces.com/home/dr343163/without-lie.info/www/2020/10/Словник-отр.pdf
- Гороховський О. Фактчек : Практичний посібник. [Б. м.] : БезБрехні, 2020. 138 с. URL: https://without-lie.info/laboratory/posibnyky/faktchek-metodolohiia-ta-praktychne-zastosuvannia-posibnyk-dlia-treneriv/
- Stencel M., Luther J. Fact-checking Census Shows Slower Growth // Duke Reporters’ Lab. 2021. URL: https://reporterslab.org/fact-checking-census-shows-slower-growth/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Панчук Д. М. Фактчекінг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фактчекінг (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
