Щасне намисто
Ща́сне нами́сто (від укр. щастя, щастити) — дівоча керамічна полив’яна прикраса (див. Намисто), яку використовували у звичаєво-ритуальних обрядах за старокиївськими традиціями.
Історична довідка
Техніка виготовлення намиста походить від часів княжої Давньої Русі: керамічні намистини різного розміру і переважно шароподібної форми оздоблювали поліхромною поливою, часом — із додаванням золота або міді, та нанизували на шкіряний шнурочок. Носили окремо або поверх разків іншого, дрібнішого намиста.
Щасне намисто передавали в роду від матері до доньки. Уперше дівчині урочисто одягала його мати або хрещена, коли донька доростала до вечорниць і гулянь: на перший дівочий вихід жінки-родички (обов’язково — щасливі у власній жіночій долі) виряджали дівчину з піснями, а самі залишались в її оселі на жіночій гостині.
Кожне Щасне намисто було неповторним: всяка намистина була оригінальна, адже виготовлена без шаблону та нанизана довільно.
Такі намиста серед інших прикрас київських майстрів були предметом експорту, трапляються на середньовічних портретах із різних європейських країв.
Обрядове значення
Щасне намисто використовували у таких обрядах:
- весільному — ним, разом зі стрічками, підперезували «на щастя» весільну паляницю;
- великодньому — ним, разом із галузками та квітами, підперезували старокиївську «княжу» сирну паску (відтак Шасне намисто могло бути багаторазово свяченим у великодньому кошику, а тому його зберігали окремо від інших прикрас, підвішене під образами);
- у дівочих ворожіннях «на долю»: перед початком Великого посту дівчата-подруги йшли гуртом на Київські гори, і, помолившись, кидали з них додолу свої намиста (часто ще у сніг), а перед Великоднем відшукували їх (за повір’ями, підібрати чуже намисто було не лише гріхом, а й притягало на зухвалицю всі проблеми справжньої власниці). При цьому уважно оглядали місце знахідки: одна квітка, що проросла посеред намиста, віщувала близьку зустріч з коханням, пара квіток чи зелені — весілля, якщо намисто заплуталось в кущах — плітки, лежало на голій землі — ще рік чекати на зустріч з судженим. Найгіршим знаком (попередженням про те, що на дівчину чигає недоля) вважали розірване намисто й розсипані намистини. Але й тоді киянки світлої й оптимістичної вдачі сподівалися: якщо вдасться знайти та знову знизати всі намистини — доля мала тобі скоритись.
Ці обряди пережили у старокиївських родах період радянського нівелювання духовно-культурної спадщини українців, а намиста, виготовлені за традиційними зразками, носили як шийні прикраси, вони траплялися в художніх салонах. Старовинні намистини з Щасного намиста наявні у фондах та експозиції Національного музею історії України.
Література
- Недавня О. Зустрічаємо Великдень: як це робили в старому Києві // Дзеркало тижня. 2010. URL: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/zustrichaemo_velikden_yak_tse_robili_v_staromu_kievi.html
- Недавня О. В. Паска сирна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Паска_сирна
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Недавня О. В. Щасне намисто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Щасне намисто (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
