Відмінності між версіями «Адигея»
м (Заміна тексту — „[[Автор ВУЕ::“ на „[[Автор_ВУЕ::“) |
|||
| (Не показані 8 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Адигея Прапор.jpg|міні|праворуч|200px|Прапор Республіки Адигея]] | [[File:Адигея Прапор.jpg|міні|праворуч|200px|Прапор Республіки Адигея]] | ||
[[File:Адигея_ Герб.jpg|міні|праворуч|200px|Герб Республіки Адигея ]] | [[File:Адигея_ Герб.jpg|міні|праворуч|200px|Герб Республіки Адигея ]] | ||
| − | '''Адиге́я, Республіка Адигея''' ( | + | {{Адміністративно-територіальна одиниця |
| + | |Назва=Адигея | ||
| + | |Тип=республіка | ||
| + | |Адміністративний центр=Майкоп | ||
| + | |Регіон=Східна Європа | ||
| + | |Країна=Росія | ||
| + | |Площа=7 792 | ||
| + | |Кількість населення=451.5 | ||
| + | |Густота населення=58 | ||
| + | |Найбільші міста= | ||
| + | |Адміністративні кордони=Краснодарський край | ||
| + | |Міжнародні кордони=Майкоп, Адигейськ | ||
| + | }} | ||
| + | '''Адиге́я, Республіка Адигея''' ({{lang-ru|Адыгея, Республика Адыгея}}; адиг. Адыгеир, Адыгэ Республик) — суб’єкт [[РФ]], входить до складу Південного федерального округу. Територія — 7 792 км<sup>2</sup>. Населення — 451,5 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 58 осіб/км<sup>2</sup>. Адміністративний центр — м. Майкоп. | ||
| − | + | Утворена 27.07.1922 як Адигейська (Черкеська) автономна область на території Майкопського і Катеринодарського відділів Кубано-Чорноморської обл. Перейменована на Адигейську автономну область (1928), перетворена на республіку (03.07.1991), сучасна назва — з 1992. Розташована на півдні європейської частини країни, з усіх боків оточена територією Краснодарського краю. Північна частина республіки — рівнина, південна — передгір’я і гори Великого Кавказу. | |
| − | + | Клімат Адигеї помірно теплий, з середніми температурами січня — –2 °C і липня — +28 °C, опадів — близько 700 мм/рік. Основні річки: Кубань та її притоки Лаба і Біла. До 40 % території (близько 2,8 тис. км<sup>2</sup>) займають ліси, в основному широколистяні (бук, дуб, граб, клен). Різноманітна рослинність рівнинної, лісостепової і гірсько-лісової зон, альпійських лугів в поєднанні зі сприятливим кліматом зумовлюють розмаїття рослинного і тваринного світу Адигеї — 87 видів ссавців, 91 — риб, 275 — птахів, 11 — земноводних, 19 — плазунів і кілька тисяч видів безхребетних тварин. З корисних копалин є невеликі запаси природного газу, значні запаси будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк), в гірській частині Адигеї — невеликі родовища золота і рудних матеріалів. | |
| − | В Адигеї | + | Предками корінного населення республіки [[Адиги|адигів]] вважаються давні зихи (меоти, сінди, [[черкеси]]). В результаті російсько-кавказької війни (1763–1864) більшість адигів було вигнано в Османську імперію, а решту поселено на рівнинних землях лівого берегу Кубані. Міське населення Адигеї становить 47,3 % (2016), найбільші міські поселення (2016): міста Майкоп (144,1 тис. осіб) і Адигейськ (12,7 тис. осіб), смт Яблоновський (32,0 тис. осіб), Енем (19,1 тис. осіб), Гіагінська (13,8 тис. осіб) та ін. Адигея — індустріально-аграрна республіка з харчовою, деревообробною, целюлозно-паперовою, машинобудівельною і металообробною галузями промисловості. Основу агропромислового виробництва становлять рослинництво, свинарство, вівчарство, промислове птахівництво та племінне конярство. У республіці розвинуте автомобільне і повітряне сполучення. Судноплавство по Кубані. Розвивається туристична галузь. |
| − | + | В Адигеї — 2 федеральні державні заклади вищої освіти: Адигейський державний університет (засновано 1940) і Майкопський державний технологчний університет (засновано 1993), 9 середніх спеціальних навчальних закладів, 149 загальноосвітніх шкіл (2016), 8 державних музеїв (серед них Національний музей Адигеї, засновано 1926), низка театрів (серед них — Національний театр Адигеї, засновано 1937) тощо. | |
| − | Серед відомих митців Адигеї — основоположник адигейського професійного музичного мистецтва, народний артист РФ і Адигеї, заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії Адигеї композитор, співак У. Тхабісімов. | + | З давніх часів в Адигеї поширений фольклор ([[нартський епос]], героїчні пісні). Література зародилась на межі 19–20 ст. (пісні Ц. Теучежа, складені ним в усній формі й записані пізніше). У 1920–1930-х з’являються перші поетичні твори великого обсягу (історичні поеми Ц. Теучежа), зароджуються прозові жанри (твори Т. Керашева). Література 1930-х мала обмежений жанровий діапазон, зосереджуючись на окремих історичних сюжетах і сучасних для авторів подіях (революційні події 1917, Громадянська війна, колективізація), осмислених відповідно до канонів [[Соцреалізм|соціалістичного реалізму]]. У 1940–1950-х вийшли численні поетичні й прозові твори, присвячені подіям Другої світової війни й післявоєнного часу (Ю. Тлюстен, Д. Костанов, А. Євтих). У 1960-х зароджується адигейська драматургія (Г. Схоплок). У 1970-1980-х працюють прозаїки І. Машбаш, Х. Ашинов, П. Кошубаєв. Основні літературні видання: альманах (пізніше журнал) «Зэкъошныгъ» («Дружба») [[Адигейська мова|адигейською мовою]] (видається з 1924) й «Литературная Адыгея» [[Російська мова|російською мовою]] (видається з 1994). Українською мовою перекладено твори А. Євтиха, Т. Керашева, І. Цея та ін., адигейською — [[Шевченко, Тарас Григорович|Т. Шевченка]], [[Трублаїні, Микола Петрович|М. Трублаїні]] та ін. |
| + | |||
| + | Серед відомих митців Адигеї — основоположник адигейського професійного музичного мистецтва, народний артист РФ і Адигеї, заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії Адигеї композитор, співак У. Тхабісімов. | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | |||
# Бормотов И. В. Адыгея туристская (история, состояние и перспективы развития). Майкоп, 2003. | # Бормотов И. В. Адыгея туристская (история, состояние и перспективы развития). Майкоп, 2003. | ||
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
[[Категорія:е-ВУЕ]] | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Географічні науки]] | [[Категорія:Географічні науки]] | ||
| − | [[Категорія:Адміністративно- | + | [[Категорія:Адміністративно-територіальні одиниці]] |
Поточна версія на 14:28, 14 лютого 2020
|
Адигея | |
|---|---|
| Тип | республіка |
| Адміністративний центр | Майкоп |
| Країна | Росія |
| Регіон країни | Східна Європа |
| Площа (кв. км) | 7 792 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 451.5 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 58 |
| Адміністративні кордони | Краснодарський край |
| Міжнародні кордони | Майкоп, Адигейськ |
Адиге́я, Республіка Адигея (рос. Адыгея, Республика Адыгея; адиг. Адыгеир, Адыгэ Республик) — суб’єкт РФ, входить до складу Південного федерального округу. Територія — 7 792 км2. Населення — 451,5 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 58 осіб/км2. Адміністративний центр — м. Майкоп.
Утворена 27.07.1922 як Адигейська (Черкеська) автономна область на території Майкопського і Катеринодарського відділів Кубано-Чорноморської обл. Перейменована на Адигейську автономну область (1928), перетворена на республіку (03.07.1991), сучасна назва — з 1992. Розташована на півдні європейської частини країни, з усіх боків оточена територією Краснодарського краю. Північна частина республіки — рівнина, південна — передгір’я і гори Великого Кавказу.
Клімат Адигеї помірно теплий, з середніми температурами січня — –2 °C і липня — +28 °C, опадів — близько 700 мм/рік. Основні річки: Кубань та її притоки Лаба і Біла. До 40 % території (близько 2,8 тис. км2) займають ліси, в основному широколистяні (бук, дуб, граб, клен). Різноманітна рослинність рівнинної, лісостепової і гірсько-лісової зон, альпійських лугів в поєднанні зі сприятливим кліматом зумовлюють розмаїття рослинного і тваринного світу Адигеї — 87 видів ссавців, 91 — риб, 275 — птахів, 11 — земноводних, 19 — плазунів і кілька тисяч видів безхребетних тварин. З корисних копалин є невеликі запаси природного газу, значні запаси будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк), в гірській частині Адигеї — невеликі родовища золота і рудних матеріалів.
Предками корінного населення республіки адигів вважаються давні зихи (меоти, сінди, черкеси). В результаті російсько-кавказької війни (1763–1864) більшість адигів було вигнано в Османську імперію, а решту поселено на рівнинних землях лівого берегу Кубані. Міське населення Адигеї становить 47,3 % (2016), найбільші міські поселення (2016): міста Майкоп (144,1 тис. осіб) і Адигейськ (12,7 тис. осіб), смт Яблоновський (32,0 тис. осіб), Енем (19,1 тис. осіб), Гіагінська (13,8 тис. осіб) та ін. Адигея — індустріально-аграрна республіка з харчовою, деревообробною, целюлозно-паперовою, машинобудівельною і металообробною галузями промисловості. Основу агропромислового виробництва становлять рослинництво, свинарство, вівчарство, промислове птахівництво та племінне конярство. У республіці розвинуте автомобільне і повітряне сполучення. Судноплавство по Кубані. Розвивається туристична галузь.
В Адигеї — 2 федеральні державні заклади вищої освіти: Адигейський державний університет (засновано 1940) і Майкопський державний технологчний університет (засновано 1993), 9 середніх спеціальних навчальних закладів, 149 загальноосвітніх шкіл (2016), 8 державних музеїв (серед них Національний музей Адигеї, засновано 1926), низка театрів (серед них — Національний театр Адигеї, засновано 1937) тощо.
З давніх часів в Адигеї поширений фольклор (нартський епос, героїчні пісні). Література зародилась на межі 19–20 ст. (пісні Ц. Теучежа, складені ним в усній формі й записані пізніше). У 1920–1930-х з’являються перші поетичні твори великого обсягу (історичні поеми Ц. Теучежа), зароджуються прозові жанри (твори Т. Керашева). Література 1930-х мала обмежений жанровий діапазон, зосереджуючись на окремих історичних сюжетах і сучасних для авторів подіях (революційні події 1917, Громадянська війна, колективізація), осмислених відповідно до канонів соціалістичного реалізму. У 1940–1950-х вийшли численні поетичні й прозові твори, присвячені подіям Другої світової війни й післявоєнного часу (Ю. Тлюстен, Д. Костанов, А. Євтих). У 1960-х зароджується адигейська драматургія (Г. Схоплок). У 1970-1980-х працюють прозаїки І. Машбаш, Х. Ашинов, П. Кошубаєв. Основні літературні видання: альманах (пізніше журнал) «Зэкъошныгъ» («Дружба») адигейською мовою (видається з 1924) й «Литературная Адыгея» російською мовою (видається з 1994). Українською мовою перекладено твори А. Євтиха, Т. Керашева, І. Цея та ін., адигейською — Т. Шевченка, М. Трублаїні та ін.
Серед відомих митців Адигеї — основоположник адигейського професійного музичного мистецтва, народний артист РФ і Адигеї, заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії Адигеї композитор, співак У. Тхабісімов.
Література
- Бормотов И. В. Адыгея туристская (история, состояние и перспективы развития). Майкоп, 2003.
