Відмінності між версіями «Авратинська височина»

 
(Не показані 11 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  
Авра́тинська височина́, Авратинське узгір’я — підвищена слабохвиляста ділянка земної поверхні (окремий масив) у межах Подільської височини, розташована на межі Тернопільської області (Збаразький, Підволочиський, Лановецький райони) та західної частини Хмельницької області (Волочиський район). Височина складена з горизонтально нашарованих пластів крейдових, міоценових і плейстоценових відкладів (найвища точка — 375 м над рівнем моря), порізаних долинами річок, що мають пологі схили й порівняно невелике (до 50–60 м) врізання, балками та ярами, розвинутими на пологих схилах, складених переважно плейстоценовими суглинковими породами. Авратинська височина є вододілом між басейнами Дністра (лівобережні притоки Збруч, Смотрич, Ушиця), Дніпра (притоки Прип’яті — Горинь і Случ) і Південного Бугу (верхів’я). Поверхня височини природно знижується від вододілу в усіх напрямках, переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з малогумусними чорноземами — опідзоленими та типовими, що на 80 % освоєні під посіви озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, гречки, ячменю, овочевих культур, зайняті садами та ягідниками. Авратинська височина є умовною точкою, де сходяться три історичні землі України (Волинь, Поділля і Галичина) та ареали поширення трьох говорів південно-західного наріччя української мови (волинського, подільського та наддністрянського), вона отримала назву від с. Авратин (нині Волочиського району Хмельницької обл.).
+
'''Авра́тинська височина́''', Авратинське узгір’я — підвищена слабохвиляста ділянка земної поверхні (окремий масив) у межах [[Подільська височина|Подільської височини]], розташована на межі [[Тернопільська область|Тернопільської області]] ([[Збаразький район|Збаразький]], [[Підволочиський район|Підволочиський]], [[Лановецький район]]и) та західної частини [[Хмельницька область|Хмельницької області]] ([[Волочиський район]]).  
 +
{{Рельєф
 +
|Назва=Авратинська височина
 +
|Тип=
 +
|Країни=Україна
 +
|Регіон=Волинь, Поділля, Галичина (історична область)
 +
|Найвища точка=375 м
 +
|Найнижча точка=
 +
|Ширина=
 +
|Довжина=
 +
|Площа=
 +
}}
 +
Височина складена з горизонтально нашарованих пластів [[Крейда|крейдових]], [[міоцен]]ових і [[плейстоцен]]ових [[Відклади континентальні|відкладів]] (найвища точка — 375 м над рівнем моря), порізаних долинами річок, що мають пологі схили й порівняно невелике (до 50–60 м) врізання, [[Балка (географія)|балками]] та [[яр]]ами, розвинутими на пологих схилах, складених переважно плейстоценовими [[Суглинок|суглинковими]] породами. Авратинська височина є [[вододіл]]ом між басейнами [[Дністер (річка)|Дністра]] (лівобережні притоки [[Збруч]], [[Смотрич (річка)|Смотрич]], [[Ушиця]]), [[Дніпро (річка)|Дніпра]] (притоки Прип’яті [[Горинь]] і [[Случ]]) і [[Південний Буг|Південного Бугу]] (верхів’я).  
 +
 
 +
Поверхня височини природно знижується від вододілу в усіх напрямках, переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з малогумусними [[Чорноземи|чорноземами]]  опідзоленими та типовими, що на 80 % освоєні під посіви [[Озимі культури|озимої]] [[Пшениця (Trіtіcum)|пшениці]], цукрового [[Буряк (Beta)|буряку]], [[Кукурудза (Zea mays L.)|кукурудзи]], [[Гречка (Fagopirum)|гречки]], [[Ячмінь (Hordeum)|ячменю]], [[Овочі|овочевих культур]], зайняті [[Сад (природний об’єкт)|садами]] та [[Ягода|ягідниками]]. Авратинська височина є умовною точкою, де сходяться три історичні землі України ([[Волинь]], [[Поділля]] і [[Галичина (історична область)|Галичина]]) та [[ареал]]и поширення трьох говорів [[Наріччя південно-західне|південно-західного наріччя]] [[Українська мова|української мови]] (волинського, подільського та наддністрянського), вона отримала назву від с. Авратин (нині Волочиського району Хмельницької обл.).
  
 
== Література ==
 
== Література ==
 
+
# Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. Вінніпег, 1984–1986.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. Вінніпег, 1984–1986.
+
# Пиндус Б., Свинко Й. Авратинська височина // Тернопільський енциклопедичний словник. т.1. Тернопіль: Збруч, 2004. 696 с.  
 
 
Пиндус Б., Свинко Й. Авратинська височина // Тернопільський енциклопедичний словник. Тернопіль, 2004. Т. 1.  
 
  
 
== Автор ВУЕ==
 
== Автор ВУЕ==
  
* А. С. Івченко
+
[[Автор_ВУЕ::Івченко А. С.|А. С. Івченко]]
  
{{Без категорій}}
+
[[Категорія:Природа]]
[[Категорія:е-ВУЕ]]
+
[[Категорія:Поняття]]
 +
[[Категорія:Е-ВУЕ]]
 
[[Категорія:ВУЕ]]
 
[[Категорія:ВУЕ]]
 +
 
[[Категорія:Географічні науки]]
 
[[Категорія:Географічні науки]]
 +
[[Категорія:Фізична географія]]
 +
[[Категорія:Височини]]

Поточна версія на 09:28, 3 червня 2021

Авра́тинська височина́, Авратинське узгір’я — підвищена слабохвиляста ділянка земної поверхні (окремий масив) у межах Подільської височини, розташована на межі Тернопільської області (Збаразький, Підволочиський, Лановецький райони) та західної частини Хмельницької області (Волочиський район).

Авратинська височина

Країни Україна
Регіон Волинь, Поділля, Галичина (історична область)
Найвища точка 375 м

Височина складена з горизонтально нашарованих пластів крейдових, міоценових і плейстоценових відкладів (найвища точка — 375 м над рівнем моря), порізаних долинами річок, що мають пологі схили й порівняно невелике (до 50–60 м) врізання, балками та ярами, розвинутими на пологих схилах, складених переважно плейстоценовими суглинковими породами. Авратинська височина є вододілом між басейнами Дністра (лівобережні притоки Збруч, Смотрич, Ушиця), Дніпра (притоки Прип’яті — Горинь і Случ) і Південного Бугу (верхів’я).

Поверхня височини природно знижується від вододілу в усіх напрямках, переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з малогумусними чорноземами — опідзоленими та типовими, що на 80 % освоєні під посіви озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, гречки, ячменю, овочевих культур, зайняті садами та ягідниками. Авратинська височина є умовною точкою, де сходяться три історичні землі України (Волинь, Поділля і Галичина) та ареали поширення трьох говорів південно-західного наріччя української мови (волинського, подільського та наддністрянського), вона отримала назву від с. Авратин (нині Волочиського району Хмельницької обл.).

Література

  1. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. Вінніпег, 1984–1986.
  2. Пиндус Б., Свинко Й. Авратинська височина // Тернопільський енциклопедичний словник. т.1. Тернопіль: Збруч, 2004. 696 с.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶