Відмінності між версіями «Академія Жуліана»
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Академія Жюліана.jpg|міні|праворуч|300px|[[Академія Жуліана]]. М.К. Башкірцева. В художній студії Р. Жуліана, 1881 ]] | [[File:Академія Жюліана.jpg|міні|праворуч|300px|[[Академія Жуліана]]. М.К. Башкірцева. В художній студії Р. Жуліана, 1881 ]] | ||
'''Акаде́мія Жуліа́на''' ({{lang-fr|Académie Julian}}) — приватна академія мистецтв у Парижі, заснована художником [[Жуліан, Родольф|Р. Жуліаном]] 1867–1868 як альтернатива [[Школа образотворчого мистецтва|Школі образотворчого мистецтва]] (École des Beaux-Arts). | '''Акаде́мія Жуліа́на''' ({{lang-fr|Académie Julian}}) — приватна академія мистецтв у Парижі, заснована художником [[Жуліан, Родольф|Р. Жуліаном]] 1867–1868 як альтернатива [[Школа образотворчого мистецтва|Школі образотворчого мистецтва]] (École des Beaux-Arts). | ||
| − | + | ==Історія Академії== | |
Академія Жуліана користувалася популярністю в середовищі французьких та іноземних студентів, особливо американців. До Академії Жуліана зараховували як професійних художників, так і аматорів. Особливість Академії Жуліана полягала в тому, що вона надавала можливість навчатися жінкам. Натомість доступ до Школи образотворчого мистецтва вони отримали лише 1897. Навчання базувалося на академічній традиції. Метою навчання була підготовка студентів, які не вступили до Школи вишуканих мистецтв, до подання робіт на престижну Римську премію (присуджувалася у Франції протягом 1663–1968 й надавала можливість для художників стажуватися в м. Римі) чи їх експонування в Паризькому Салоні. | Академія Жуліана користувалася популярністю в середовищі французьких та іноземних студентів, особливо американців. До Академії Жуліана зараховували як професійних художників, так і аматорів. Особливість Академії Жуліана полягала в тому, що вона надавала можливість навчатися жінкам. Натомість доступ до Школи образотворчого мистецтва вони отримали лише 1897. Навчання базувалося на академічній традиції. Метою навчання була підготовка студентів, які не вступили до Школи вишуканих мистецтв, до подання робіт на престижну Римську премію (присуджувалася у Франції протягом 1663–1968 й надавала можливість для художників стажуватися в м. Римі) чи їх експонування в Паризькому Салоні. | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
1881 в Академії Жуліана утверджено принцип: «кожен користується повною свободою і працює так, як вважає за потрібне». Замість поділу на класи всі рівні форми навчання було об’єднано в одному класі, щоб студенти могли навчатися один в одного. Доступ до класів, де навчалися жінки, чоловікам було суворо обмежено. Попри це, твори жінок виставлялися нарівні з чоловічими на щомісячних конкурсах, на яких жінки часто здобували головні призи. В Академії Жуліана не було чітко визначеного порядку та дисципліни. Місцеві студенти часто глузували над іноземцями, які навчалися в Академії Жуліана,через що багато з них змушені були залишити заклад. | 1881 в Академії Жуліана утверджено принцип: «кожен користується повною свободою і працює так, як вважає за потрібне». Замість поділу на класи всі рівні форми навчання було об’єднано в одному класі, щоб студенти могли навчатися один в одного. Доступ до класів, де навчалися жінки, чоловікам було суворо обмежено. Попри це, твори жінок виставлялися нарівні з чоловічими на щомісячних конкурсах, на яких жінки часто здобували головні призи. В Академії Жуліана не було чітко визначеного порядку та дисципліни. Місцеві студенти часто глузували над іноземцями, які навчалися в Академії Жуліана,через що багато з них змушені були залишити заклад. | ||
| − | + | ==Найвидатніші представники== | |
| − | Учні та вчителі Академії Жуліана періоду розквіту визначали світові течії академічного авангарду. З моменту створення Академії Жуліана у ній викладали відомі у сфері мистецтва діячі, переважно професори Школи вишуканих мистецтв, друзі Р. Жуліана: А. Бугро, [[Буланже, Гюстав Кларен Родольф|Г. Буланже]], [[Лефевр, Жуль Жозеф|Ж. Лефевр]], [[Лоран, Жан-Поль|Ж.-П. Лоран]], [[Бенжамен-Констан, Жан-Жозеф|Ж.-Ж. Бенжамен-Констан]] та ін. У 1880-ті Академія Жуліана нараховувала понад 600 студентів. Цей заклад відкрив шлях у світ професійного мистецтва багатьом жінкам. Випускники Академії Жуліана: [[Боннар, | + | Учні та вчителі Академії Жуліана періоду розквіту визначали світові течії академічного авангарду. З моменту створення Академії Жуліана у ній викладали відомі у сфері мистецтва діячі, переважно професори Школи вишуканих мистецтв, друзі Р. Жуліана: А. Бугро, [[Буланже, Гюстав Кларен Родольф|Г. Буланже]], [[Лефевр, Жуль Жозеф|Ж. Лефевр]], [[Лоран, Жан-Поль|Ж.-П. Лоран]], [[Бенжамен-Констан, Жан-Жозеф|Ж.-Ж. Бенжамен-Констан]] та ін. У 1880-ті Академія Жуліана нараховувала понад 600 студентів. Цей заклад відкрив шлях у світ професійного мистецтва багатьом жінкам. Випускники Академії Жуліана: [[Боннар, П'єр|П. Боннар]], [[Дюшан, Марсель|М. Дюшан]], [[Леже, Фернані|Ф. Леже]], [[Матісс, Анрі Еміль Бенуа|А. Матісс]], [[Муха, Альфонс Марія|А. Муха]], [[Кнопф, Фернан|Ф. Кнопф]], [[Лансере, Євген Євгенович|Є. Лансере]], Л. Гаспар, [[Бакст, Леон|Л. Бакст]], [[Барлах, Ернст|Е. Барлах]] та ін. Випускники Академії Жуліана українського походження: [[Буковецький, Євген Йосипович|Є. Буковецький]], [[Башкирцева, Марія Костянтинівна|М. Башкирцева]], [[Відгоф, Давид Осипович|Д. Відгоф]], Кассандр (А. Мурон), М. Лопухіна, Іван (Жан) Песке, [[Станкевич, Станіслав Іванович|С. Станкевич]], О. Шевченко, [[Гординський, Святослав Ярославович|С. Гординський]] та ін. |
Академія Жуліана продовжувала працювати впродовж [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] під тиском німецької адміністрації її було закрито. Від 1968 Академія Жуліана — складова Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінгена (Ecole Ecole Supérieure d’Arts Graphiques et d’Architecture Intérieure (ESAG Penninghen). | Академія Жуліана продовжувала працювати впродовж [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] під тиском німецької адміністрації її було закрито. Від 1968 Академія Жуліана — складова Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінгена (Ecole Ecole Supérieure d’Arts Graphiques et d’Architecture Intérieure (ESAG Penninghen). | ||
| − | Дві майстерні Академії Жуліана було продано 1946. 1959 майстерню на вул. Драгунів викупили Г. Мет-де-Пенінген і Ж. де-Андон, 1968 її було об’єднано з майстернями Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінґена під керівництвом Сесіль Бельден та Андре дель Деббіо. | + | Дві майстерні Академії Жуліана було продано 1946. 1959 майстерню на вул. Драгунів викупили Г. Мет-де-Пенінген і Ж. де-Андон, 1968 її було об’єднано з майстернями Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінґена під керівництвом Сесіль Бельден та Андре дель Деббіо. |
== Література == | == Література == | ||
Поточна версія на 09:25, 4 липня 2023
Акаде́мія Жуліа́на (фр. Académie Julian) — приватна академія мистецтв у Парижі, заснована художником Р. Жуліаном 1867–1868 як альтернатива Школі образотворчого мистецтва (École des Beaux-Arts).
Історія Академії
Академія Жуліана користувалася популярністю в середовищі французьких та іноземних студентів, особливо американців. До Академії Жуліана зараховували як професійних художників, так і аматорів. Особливість Академії Жуліана полягала в тому, що вона надавала можливість навчатися жінкам. Натомість доступ до Школи образотворчого мистецтва вони отримали лише 1897. Навчання базувалося на академічній традиції. Метою навчання була підготовка студентів, які не вступили до Школи вишуканих мистецтв, до подання робіт на престижну Римську премію (присуджувалася у Франції протягом 1663–1968 й надавала можливість для художників стажуватися в м. Римі) чи їх експонування в Паризькому Салоні.
До 1880 діяльність Академії Жуліана було зосереджено у приміщеннях Пасажу Панорам і на вул. Вів’єн. Згодом заклад було розширено. Спочатку класи були змішаними, згодом Р. Жуліан заснував для жінок окремі майстерні. На додаток до майстерень для жінок по вул. Вів’єн було відкрито низку майстерень для чоловіків у передмісті Сен-Дені. 1888 засновано майстерню для жінок на вул. Бері, у найбільшому аристократичному районі, а також два семінари на Монмартрі. Також засновано майстерню для чоловіків у аристократичному районі на вул. Сен-Оноре неподалік від Вандомської площі. 1890 провідну чоловічу майстерню було перенесено на Фобур-Сен-Дені в Латинському кварталі. Згодом створено жіночі майстерні на вул. Шерше-Міді.
1881 в Академії Жуліана утверджено принцип: «кожен користується повною свободою і працює так, як вважає за потрібне». Замість поділу на класи всі рівні форми навчання було об’єднано в одному класі, щоб студенти могли навчатися один в одного. Доступ до класів, де навчалися жінки, чоловікам було суворо обмежено. Попри це, твори жінок виставлялися нарівні з чоловічими на щомісячних конкурсах, на яких жінки часто здобували головні призи. В Академії Жуліана не було чітко визначеного порядку та дисципліни. Місцеві студенти часто глузували над іноземцями, які навчалися в Академії Жуліана,через що багато з них змушені були залишити заклад.
Найвидатніші представники
Учні та вчителі Академії Жуліана періоду розквіту визначали світові течії академічного авангарду. З моменту створення Академії Жуліана у ній викладали відомі у сфері мистецтва діячі, переважно професори Школи вишуканих мистецтв, друзі Р. Жуліана: А. Бугро, Г. Буланже, Ж. Лефевр, Ж.-П. Лоран, Ж.-Ж. Бенжамен-Констан та ін. У 1880-ті Академія Жуліана нараховувала понад 600 студентів. Цей заклад відкрив шлях у світ професійного мистецтва багатьом жінкам. Випускники Академії Жуліана: П. Боннар, М. Дюшан, Ф. Леже, А. Матісс, А. Муха, Ф. Кнопф, Є. Лансере, Л. Гаспар, Л. Бакст, Е. Барлах та ін. Випускники Академії Жуліана українського походження: Є. Буковецький, М. Башкирцева, Д. Відгоф, Кассандр (А. Мурон), М. Лопухіна, Іван (Жан) Песке, С. Станкевич, О. Шевченко, С. Гординський та ін.
Академія Жуліана продовжувала працювати впродовж Першої світової війни. Під час Другої світової війни під тиском німецької адміністрації її було закрито. Від 1968 Академія Жуліана — складова Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінгена (Ecole Ecole Supérieure d’Arts Graphiques et d’Architecture Intérieure (ESAG Penninghen).
Дві майстерні Академії Жуліана було продано 1946. 1959 майстерню на вул. Драгунів викупили Г. Мет-де-Пенінген і Ж. де-Андон, 1968 її було об’єднано з майстернями Школи графічного образотворчого мистецтва Пенінґена під керівництвом Сесіль Бельден та Андре дель Деббіо.
Література
- Котляр М. Буковецький Є. Й. // Образотворче мистецтво. 1940. № 12. С. 7-12.
- Hérold M. L’Académie Julian à cents ans. Paris, 1968. 12 p.
- Fehrer С. New light on the Académie Julian and its founder (Rodolphe Julian) // La Gazette des BeauxArts. 1984. Mai-juin.
- Overcoming all obstacles: the women of the Académie Julian / Ed. by Gabriel P. Weisberg and Jane R. Becker. New York: Dahesh Museum; New Brunswick: Rutgers University Press, 1999. 146 p.
- Башкирцева М. Дневник. Москва: "Захаров", 2003. 688 c.
- Сусак В. Українські митці Парижа. 1900–1939. Київ: Родовід, 2010. 408 с.
- Савенкова И.И. Работа в Париже и Париж в работах художницы Е.А. Киселевой // Театр. Живопись. Кино. Музыка. 2015. № 2. С. 79-94.
