Барлах, Ернст
Ба́рлах, Ернст (нім. Ernst Heinrich Barlach; 02.01.1870, м. Ведель, тепер земля Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина ― 24.10.1938, м. Росток, тепер земля Мекленбург — Передня Померанія, Німеччина; похований у м. Ратцебурзі, тепер земля Шлезвіг — Гольштейн, Німеччина) — скульптор, графік, письменник, прихильник експресіонізму, член Прусської академії мистецтв (1919–1938), Академії мистецтв у м. Мюнхені (з 1925).
|
Барлах, Ернст (Ernst Heinrich Barlach) | |
|---|---|
| Народження | 02.01.1870 |
| Місце народження | Ведель |
| Смерть | 24.10.1938 |
| Місце смерті | Росток |
| Місце поховання | Ратцебург |
| Напрями діяльності | скульптор, графік |
| Традиція/школа | експресіонізм |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї лікаря. З дитинства захоплювався малюванням, віршував. Упродовж 1877–1888 здобував початкову освіту в м. Ратцебурзі. 1888–1891 вивчав мистецтво в Гамбурзькій школі (тепер Гамбурзький університет образотворчих мистецтв), 1891–1895 ― скульптуру в Королівській академії витончених мистецтв у м. Дрездені (тепер Дрезденська академія образотворчих мистецтв), 1895–1896 відвідував Академію Жуліана в м. Парижі.
Перша виставка, у якій взяв участь, ― Велика берлінська художня виставка (1897–1898).
Упродовж шести місяців 1904 працював учителем рисунку в коледжі кераміки м. Гер-Гренцгаузена (тепер ФРН). Створював дрібну пластику для гончарної майстерні Р. Мутца (1872–1931; тепер ФРН) у м. Альтоні (тепер м. Гамбург).
1906 відвідав брата Ганса, який працював інженером у м. Харкові. Під час поїздки побував у Варшаві, Києві, Покотилівці (тепер Харківська область, Україна), Костянтинівці, Бахмуті, Краматорську, Білгороді (тепер Російська Федерація). 1909 працював у Флоренції.
Від 1910 оселився зі своєю матір’ю і сином у м. Гюстрові (ФРН). З 1913 був членом ради директорів Берлінського сецесіону (мистецьке об’єднання художників і скульпторів кінця 19 ст.).
Під час Першої світової війни був призваний до лав армії Німеччини як солдат резерву (1915–1918).
Від 1919 дійсний член Прусської академії мистецтв.
1933–1938 після захоплення влади націонал-соціалістами (див. Націонал-соціалізм) у радіопрограмі «Художник цього часу» (нім. «Künstler zur Zeit») виступив проти ідеологічного обмеження творчої та інтелектуальної свободи. Відхилив запрошення стати членом правління Націонал-соціалістичної асоціації художників. Барлаху було заборонено виставляти твори; пам’ятники в його виконанні знищували, а скульптурну групу «Зустріч» (1926) було показано на виставці «Дегенеративне мистецтво» (1937). Загалом 381 твір Барлаха було конфісковано з державних колекцій (у межах кампанії «Дегенеративне мистецтво»).
1938 майстру було заборонено працювати.
Під тиском влади змушений покинути Прусську академію мистецтв (1938; тепер не існує).
Творчість
На початку творчого шляху перебував під впливом югендштилю (див. Ар-нуво). Після подорожі до Російської імперії скульптура набула монументальності й лінеарної стриманості («Сліпий жебрак», «Жінка, що сидить», 1908, теракота, тиражовано в порцеляні). Пластична мова середньовічного готичного (див. Готика) мистецтва Німеччини сприяла відтворенню драматичних подій початку 20 ст.
За 28 років, прожитих у м. Гюстрові (1910–1938), створив понад 150 скульптур. Надавав перевагу дереву, бронзі, кераміці.
Написав 8 драм, серед них «Потоп» (нім. «Die Sündflut»; 1924), «Блакитний Болл» (нім. «Der blaue Boll»; 1926). А також 2 романи, багато прозових есе, нарисів, щоденники. Працював у жанрі роману, драми, автобіографічної прози.
Ілюстрував власні твори, зокрема, драми «День мертвих» (нім. «Der tote Tag», 1912; 27 літографій), «Підкидьок» (нім. «Der Findling», 1922; 20 ксилографій) та ін.
Після Першої світової війни твори Барлаха набувають яскраво вираженої антивоєнної спрямованості, виявляють трагічність людського існування (Меморіал на честь полеглих у Першій світовій війні, 1929; м. Магдебург).
Зрілий стиль відрізняється монументальними фігурами у важкому драпуванні: «Мати-земля» (1920), «Співак» (1928). В основі всіх пластичних рішень ― гранична напруженість і виразність ліній та об’ємів.
Роботи Барлаха зберігають в Музеї Ернста Барлаха (м. Ратцебург, м. Гамбург, м. Ведель, м. Гюстров, усі — ФРН); Метрополітен-музеї.
Творчість Барлаха вплинула як на пошуки нової пластики форм (Альберто Джакометті), так і на презентацію скульптури у вигляді підвішених об’єктів (Л. Буржуа, 1911–2010; США).
Ернст Барлах та Україна
Подорож Україною упродовж 8 місяців (1906) стала джерелом пластичної еволюції майстра. Кам’яні баби українського степу й образи селян наштовхнули на пошуки експресивної виразності скульптурних об’ємів. Фіксував враження в замальовках, які в подальшому використовував як матеріал для скульптур («Дівчина, що сидить», «Селянин, що відпочиває»; обидві — 1908).
Написав «Російський щоденник», частини якого опубліковано 1912 під назвою «Подорож степом» (нім. «Eine Steppenfahrt»), проілюстрований 13 авторськими літографіями.
Нагороди та визнання
Лауреат премії «Вилла-Романа-Прейс» від Спілки німецьких художників (1909) та «Премії Клейста» на честь визнання літературної діяльності (1924).
1931 став почесним членом Асоціації німецьких художників книги.
1996 на честь скульптора названо астероїд: (6428) Барлах.
Почесний громадянин м. Гюстрова (2010, посмертно).
Мистецький доробок
Російська жебрачка з чашею, 1906, порцеляна, 25x20x25 см.
Жінка, що сидить, 1908, дерево, 20,5х17,2х10 см.
Вальпургієва ніч, 1923, Книга з 20 ксилографіями за мотивами Вальпургієвої ночі «Фауста» Й. В. Гете.
Гете: Вибрані вірші, 1924, 31 літографія.
Ангел, що летить, 1927–1953, бронза, довжина: 217 см.
Людина, що співає, 1928, бронза, 50х47х 42 см.
Меморіал на честь полеглих у Першій світовій війні, 1929, дерево, висота: 244 см, Собор святих Катерини і Маврикія, м. Магдебург.
Духоборець, 1928, бронза, церква Св. Миколая, м. Кіль.
Фриз слухачів, 1930–1935, дерево, Будинок Ернста Барлаха, м. Гамбург.
Праці
Барлах ― письменник, ілюстратор авторських творів:
- «Подорож степом» (нім. «Eine Steppenfahrt»; 1912) з 13 літографіями.
- «День мертвих» (нім. «Der Tote Tag»; 1912, драма) з 27 літографіями.
- «Бідний двоюрідний брат» (нім. «Der arme Vetter»; 1918, драма).
- «Справжні Седемунди» (нім. «Die echten Sedemunds»; 1920, драма) .
- «Підкидень» (нім. «Der Findling»; 1922, драма) з 20 ксилографіями.
- «Потоп» (нім. «Die Sündflut»;1924, драма).
- «Блакитний Болл» (нім. «Der blaue Boll»; 1926, драма).
- «Самоочевидне життя» (нім. «Ein selbsternӓhltes Leben»; 1928, автобіографія).
- «Граф фон Ратцебург» (нім. «Der Graf von Ratzeburg»; драма, опубліковано посмертно, 1951).
Література
- Маркин Ю. П. Эрнст Барлах. Пластические произведения. Москва : Искусство, 1976. 238 с.
- Decker G. Ernst Barlach — Der Schwebende. Eine Biographie. München : Siedler, 2019. 430 p.
- Ernst Barlach: die Briefe: kritische Ausgabe in vier Bänden : in 4 bd. Berlin : Suhrkamp, 2019.
- Ernst Barlach Gesellschaft Hamburg (офіційний сайт). URL: www.ernst-barlach.de
- Ernst Barlach Haus (офіційний сайт). URL: https://www.barlach-haus.de/
- Ernst Barlach Stiftung Güstrow (офіційний сайт). URL: https://www.ernst-barlach-stiftung.de/startseite/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Коновалова О. В. Барлах, Ернст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барлах, Ернст (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
