Відмінності між версіями «Агрідженто»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Agrigento-Tempio della Concordia01.JPG|міні|праворуч|Храм Конкордія|300px]] | [[File:Agrigento-Tempio della Concordia01.JPG|міні|праворуч|Храм Конкордія|300px]] | ||
| − | '''Агрідже́нто''' ({{lang-it|Agrigento}}) — місто в [[Італія|Італії]], у регіоні [[Сицилія (область)|Сицилія]], столиця однойменної провінції. Агрідженто розташоване на відстані близько 520 км на південь від [[Рим|Рима]]. Населення — 59 645 осіб (2014, оцінка). | + | '''Агрідже́нто''' ({{lang-it|Agrigento}}) — місто в [[Італія|Італії]], у регіоні [[Сицилія (область)|Сицилія]], столиця однойменної провінції. Агрідженто розташоване на відстані близько 520 км на південь від [[Рим|Рима]]. Населення — 59 645 осіб (2014, оцінка). |
{{Місто | {{Місто | ||
|Оригінальна назва=Agrigento | |Оригінальна назва=Agrigento | ||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Історія Агрідженто розпочалася в 6 ст. до н. е. заснуванням давньогрецької [[Колонія (у географії)|колонії]] Акрагас. Розквіт колонії припав на 5 ст. до н. е. Місто перетворилося на арену боротьби між [[Карфагену археологічні пам’ятки|Карфагеном]] і Римом за панування на [[Середземне моpe|Середземному морі]] та поступово занепало, було завойоване римлянами, які дали йому назву «Агрігент». | Історія Агрідженто розпочалася в 6 ст. до н. е. заснуванням давньогрецької [[Колонія (у географії)|колонії]] Акрагас. Розквіт колонії припав на 5 ст. до н. е. Місто перетворилося на арену боротьби між [[Карфагену археологічні пам’ятки|Карфагеном]] і Римом за панування на [[Середземне моpe|Середземному морі]] та поступово занепало, було завойоване римлянами, які дали йому назву «Агрігент». | ||
| − | Археологічна зона Агрідженто 1997 включена до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]]. Комплексно не досліджена. Займає 1 300 га та охоплює залишки елліністичного, пунічного й римського міст, доричні [[Храм|храми]], [[Агора|агори]], язичницький і християнські [[Некрополь|некрополі]], так звану Могилу Терона — монумент пірамідальної форми, присвячений пам’яті римлян, що загинули під час Другої Пунічної війни, а також мережу підземних [[акведук]]ів, ворота (6–9 ст.) і фортечну стіну (друга половина 11 ст.). | + | Археологічна зона Агрідженто 1997 включена до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]]. Комплексно не досліджена. Займає 1 300 га та охоплює залишки елліністичного, пунічного й римського міст, доричні [[Храм|храми]], [[Агора|агори]], язичницький і християнські [[Некрополь|некрополі]], так звану Могилу Терона — монумент пірамідальної форми, присвячений пам’яті римлян, що загинули під час Другої Пунічної війни, а також мережу підземних [[акведук]]ів, ворота (6–9 ст.) і фортечну стіну (друга половина 11 ст.). |
| − | Осердя археологічної зони — Долина храмів. Термін «долина» умовний, оскільки це місце розташоване на вершині гори за межами Агрідженто. Значна частина розкопок у долині та подальша [[Реставрація|реставрація]] храмів відбувалися в 19 ст. зусиллями італійського археолога Д. А. Лофазо П’єтрасанта (1783–1863), який був спадковим герцогом Серрадіфалько, володів цією місцевістю і мав достатньо грошей для такого виду робіт. | + | Осердя археологічної зони — Долина храмів. Термін «долина» умовний, оскільки це місце розташоване на вершині гори за межами Агрідженто. Значна частина розкопок у долині та подальша [[Реставрація|реставрація]] храмів відбувалися в 19 ст. зусиллями італійського археолога Д. А. Лофазо П’єтрасанта (1783–1863), який був спадковим герцогом Серрадіфалько, володів цією місцевістю і мав достатньо грошей для такого виду робіт. |
Храм Згоди (храм Конкордії; Tempio della Concordia; 5 ст.) вважається храмом, що найкраще зберігся з-поміж усіх доричних храмів світу. Назву храм отримав у 16 ст. від напису латинською мовою, що не мав жодного стосунку до споруди, однак був знайдений поруч із храмом. 597 єпископ Григорій перетворив античний храм у християнську [[Базиліка|базиліку]]. Первісний вигляд храму було повернуто 1748. | Храм Згоди (храм Конкордії; Tempio della Concordia; 5 ст.) вважається храмом, що найкраще зберігся з-поміж усіх доричних храмів світу. Назву храм отримав у 16 ст. від напису латинською мовою, що не мав жодного стосунку до споруди, однак був знайдений поруч із храмом. 597 єпископ Григорій перетворив античний храм у християнську [[Базиліка|базиліку]]. Первісний вигляд храму було повернуто 1748. | ||
| − | Храм [[Зевс|Зевса]] Олімпійського (Олімпейон; Tempio di Zeus Olimpio, Olympeion; 5 ст.) — один із найбільших доричних храмів, що поступається розмірами лише іонічному [[Диптер|диптеру]] [[Артеміда|Артеміди]] в [[Ефес|Ефесі]]. Спорудження храму пов’язане з історичною перемогою сицилійських греків над карфагенянами у битві при Гимері в 480 до н. е. Будівля була суттєво зруйнована 1401 землетрусом. | + | Храм [[Зевс|Зевса]] Олімпійського (Олімпейон; Tempio di Zeus Olimpio, Olympeion; 5 ст.) — один із найбільших доричних храмів, що поступається розмірами лише іонічному [[Диптер|диптеру]] [[Артеміда|Артеміди]] в [[Ефес|Ефесі]]. Спорудження храму пов’язане з історичною перемогою сицилійських греків над карфагенянами у битві при Гимері в 480 до н. е. Будівля була суттєво зруйнована 1401 землетрусом. |
Храм [[Гера|Гери]] Лацінії (Юнони; Tempio di Hera Lacinia, Tempio di Giunone; 5 ст.) найвірогідніше збудований на честь [[Посейдон|Посейдона]], а не Гери. Був сильно пошкоджений у результаті пожежі наприкінці 5 ст. до н. е. Спеціалісти вважають храм одним із найкращих за якістю в А. Усередині зберігся античний [[Вівтар|вівтар]]. | Храм [[Гера|Гери]] Лацінії (Юнони; Tempio di Hera Lacinia, Tempio di Giunone; 5 ст.) найвірогідніше збудований на честь [[Посейдон|Посейдона]], а не Гери. Був сильно пошкоджений у результаті пожежі наприкінці 5 ст. до н. е. Спеціалісти вважають храм одним із найкращих за якістю в А. Усередині зберігся античний [[Вівтар|вівтар]]. | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
Християнські пам’ятки Агрідженто: кафедральний [[Собор|собор]] Сан-Джерландо (11 ст.), [[Церква|церква]] Сан-Спіріто (кінець 12 ст.), церква Сан-Нікола (1-а пол. 13 ст.), церква Санта-Марія-деі-Гречі (13 ст.), єпископський палац і [[Семінарія|семінарія]] (1574), церква Сан-Лоренцо (17 ст.). | Християнські пам’ятки Агрідженто: кафедральний [[Собор|собор]] Сан-Джерландо (11 ст.), [[Церква|церква]] Сан-Спіріто (кінець 12 ст.), церква Сан-Нікола (1-а пол. 13 ст.), церква Санта-Марія-деі-Гречі (13 ст.), єпископський палац і [[Семінарія|семінарія]] (1574), церква Сан-Лоренцо (17 ст.). | ||
| − | Культурні установи Агрідженто: театр Луіджі Піранделло (18 ст.), Луккезіанська бібліотека та археологічний музей. Найвідоміша статуя із колекції музею — т. зв. Ефеб із Акраганта (480–470 до н. е.). Статую виконано місцевими майстрами із привізного мармуру. У музеї експоновано колекцію грецьких ваз, водостоків у вигляді лев’ячих голів тощо. В Агрідженто розташована філія Палермського університету. | + | Культурні установи Агрідженто: театр Луіджі Піранделло (18 ст.), Луккезіанська бібліотека та археологічний музей. Найвідоміша статуя із колекції музею — т. зв. Ефеб із Акраганта (480–470 до н. е.). Статую виконано місцевими майстрами із привізного мармуру. У музеї експоновано колекцію грецьких ваз, водостоків у вигляді лев’ячих голів тощо. В Агрідженто розташована філія Палермського університету. |
== Література == | == Література == | ||
| − | |||
# Rollin C., Bell J. The ancient history of the Egyptians, Carthaginians, Assyrians, Babylonians, Medes and Persians, Grecians and Macedonians: including a history of the arts and sciences of the ancients. New York, 1870. | # Rollin C., Bell J. The ancient history of the Egyptians, Carthaginians, Assyrians, Babylonians, Medes and Persians, Grecians and Macedonians: including a history of the arts and sciences of the ancients. New York, 1870. | ||
# Maynard J. The Light of Alexandria. Lulu Enterprises Incorporated, 2005. | # Maynard J. The Light of Alexandria. Lulu Enterprises Incorporated, 2005. | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
| − | |||
* [[Карфаген]] | * [[Карфаген]] | ||
* [[Пунічні війни]] | * [[Пунічні війни]] | ||
* [[Стародавній Рим]] | * [[Стародавній Рим]] | ||
| − | |||
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| − | |||
* [[Автор_ВУЕ::Шліхта І. В.|І. В. Шліхта]] | * [[Автор_ВУЕ::Шліхта І. В.|І. В. Шліхта]] | ||
Версія за 18:50, 12 липня 2018
Агрідже́нто (італ. Agrigento) — місто в Італії, у регіоні Сицилія, столиця однойменної провінції. Агрідженто розташоване на відстані близько 520 км на південь від Рима. Населення — 59 645 осіб (2014, оцінка).
|
Агрідженто (Agrigento) | |
|---|---|
| Країна | Італія |
| Регіон країни | Сицилія (область) |
| Засновано | 6 ст. до н.е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 6. |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 59 645 |
Історія Агрідженто розпочалася в 6 ст. до н. е. заснуванням давньогрецької колонії Акрагас. Розквіт колонії припав на 5 ст. до н. е. Місто перетворилося на арену боротьби між Карфагеном і Римом за панування на Середземному морі та поступово занепало, було завойоване римлянами, які дали йому назву «Агрігент».
Археологічна зона Агрідженто 1997 включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Комплексно не досліджена. Займає 1 300 га та охоплює залишки елліністичного, пунічного й римського міст, доричні храми, агори, язичницький і християнські некрополі, так звану Могилу Терона — монумент пірамідальної форми, присвячений пам’яті римлян, що загинули під час Другої Пунічної війни, а також мережу підземних акведуків, ворота (6–9 ст.) і фортечну стіну (друга половина 11 ст.).
Осердя археологічної зони — Долина храмів. Термін «долина» умовний, оскільки це місце розташоване на вершині гори за межами Агрідженто. Значна частина розкопок у долині та подальша реставрація храмів відбувалися в 19 ст. зусиллями італійського археолога Д. А. Лофазо П’єтрасанта (1783–1863), який був спадковим герцогом Серрадіфалько, володів цією місцевістю і мав достатньо грошей для такого виду робіт.
Храм Згоди (храм Конкордії; Tempio della Concordia; 5 ст.) вважається храмом, що найкраще зберігся з-поміж усіх доричних храмів світу. Назву храм отримав у 16 ст. від напису латинською мовою, що не мав жодного стосунку до споруди, однак був знайдений поруч із храмом. 597 єпископ Григорій перетворив античний храм у християнську базиліку. Первісний вигляд храму було повернуто 1748.
Храм Зевса Олімпійського (Олімпейон; Tempio di Zeus Olimpio, Olympeion; 5 ст.) — один із найбільших доричних храмів, що поступається розмірами лише іонічному диптеру Артеміди в Ефесі. Спорудження храму пов’язане з історичною перемогою сицилійських греків над карфагенянами у битві при Гимері в 480 до н. е. Будівля була суттєво зруйнована 1401 землетрусом.
Храм Гери Лацінії (Юнони; Tempio di Hera Lacinia, Tempio di Giunone; 5 ст.) найвірогідніше збудований на честь Посейдона, а не Гери. Був сильно пошкоджений у результаті пожежі наприкінці 5 ст. до н. е. Спеціалісти вважають храм одним із найкращих за якістю в А. Усередині зберігся античний вівтар.
Храм Кастора і Поллукса (Діоскурів; Tempio di Castore e Polluce; Tempio dei Dioscuri; 5 ст.) лежав у руїнах, лише 1836 було розчищено територію і відновлено 3 колони (4-ту додали 1856). Ця конструкція стала одним із символів Долини храмів. В Агрідженто також розташовані храм Геракла (6 ст.), храм Гефеста (Вулкана; 5 ст.); храм Ісіди; храм Деметри; святилище Асклепія (Ескулапа; 5 ст.); храм Афіни, що є частиною церкви Санта-Марія-деі-Гречі.
Християнські пам’ятки Агрідженто: кафедральний собор Сан-Джерландо (11 ст.), церква Сан-Спіріто (кінець 12 ст.), церква Сан-Нікола (1-а пол. 13 ст.), церква Санта-Марія-деі-Гречі (13 ст.), єпископський палац і семінарія (1574), церква Сан-Лоренцо (17 ст.).
Культурні установи Агрідженто: театр Луіджі Піранделло (18 ст.), Луккезіанська бібліотека та археологічний музей. Найвідоміша статуя із колекції музею — т. зв. Ефеб із Акраганта (480–470 до н. е.). Статую виконано місцевими майстрами із привізного мармуру. У музеї експоновано колекцію грецьких ваз, водостоків у вигляді лев’ячих голів тощо. В Агрідженто розташована філія Палермського університету.
Література
- Rollin C., Bell J. The ancient history of the Egyptians, Carthaginians, Assyrians, Babylonians, Medes and Persians, Grecians and Macedonians: including a history of the arts and sciences of the ancients. New York, 1870.
- Maynard J. The Light of Alexandria. Lulu Enterprises Incorporated, 2005.
