Відмінності між версіями «Абендрот, Германн Пауль Максиміліан»
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
Батько майбутнього музиканта був книгопродавцем, тому молодий Абендрот спочатку обрав собі за професію бібліотечну справу й видавництво. Проте любов до музики, якою він займався з раннього дитинства, перемогла, і у 1900, всупереч бажанню батьків, він вступив до консерваторії у Мюнхені, де навчався у класах композиції (Л. Тюйє), диригування (Ф. Моттль) та фортепіано (А. Хирцель-Лангенхам). | Батько майбутнього музиканта був книгопродавцем, тому молодий Абендрот спочатку обрав собі за професію бібліотечну справу й видавництво. Проте любов до музики, якою він займався з раннього дитинства, перемогла, і у 1900, всупереч бажанню батьків, він вступив до консерваторії у Мюнхені, де навчався у класах композиції (Л. Тюйє), диригування (Ф. Моттль) та фортепіано (А. Хирцель-Лангенхам). | ||
| + | ==Творчість== | ||
У 1903 диригував колективом Мюнхенського оркестрового товариства, наступного року переїхав до Любека, де до 1911 у міському театрі, філармонічному хорі та Спілці друзів музики диригував оркестрами. | У 1903 диригував колективом Мюнхенського оркестрового товариства, наступного року переїхав до Любека, де до 1911 у міському театрі, філармонічному хорі та Спілці друзів музики диригував оркестрами. | ||
| Рядок 30: | Рядок 31: | ||
З 1953 – керівник оркестру Берлінського радіо. | З 1953 – керівник оркестру Берлінського радіо. | ||
| − | 1925–1935 та 1945–1954 активно гастролював країнами Західної та Східної Європи, пропагуючи кращі зразки симфонічної музики різних народів, стилів і жанрів. Талановитий інтерпретатор музики Л. Бетховена, В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Й. Брамса, А. Брукнера, П. Чайковського, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, Р. Вагнера. Його виконавська манера приваблювала цілісністю художнього задуму, чіткістю форми та ясністю засобів виразності. | + | 1925–1935 та 1945–1954 активно гастролював країнами Західної та Східної Європи, пропагуючи кращі зразки симфонічної музики різних народів, стилів і жанрів. Талановитий інтерпретатор музики [[Бетховен, Людвіг ван|Л. Бетховена]], [[Моцарт, Вольфганг-Амадей|В.-А. Моцарта]], [[Шуберт, Франц Петер|Ф. Шуберта]], [[Брамс, Йоганнес|Й. Брамса]], [[Брукнер, Антон|А. Брукнера]], [[Чайковський, Петро Ілліч (1840–1893)|П. Чайковського]], [[Прокоф’єв, Сергій Сергійович (1891–1953)|С. Прокоф’єва]], [[Шостакович, Дмитро Дмитрович (1906–1975)|Д. Шостаковича]], [[Вагнер, Вільгельм Ріхард (1813–1883)|Р. Вагнера]]. Його виконавська манера приваблювала цілісністю художнього задуму, чіткістю форми та ясністю засобів виразності. |
== Література == | == Література == | ||
Версія за 16:56, 15 травня 2018
А́бендрот, Ге́рманн Па́уль Максиміліа́н (нім. Abendroth, Hermann Paul Maximilian; 19.01.1883, Франкфурт-на-Майні, Гессен, Німеччина – 29.05.1956, Єна, Тюрінгія, Німеччина) — диригент, культурний діяч, член Німецької академії мистецтв в Берліні, Національна премія НДР (1949).
|
Абендрот, Германн Пауль Максиміліан | |
|---|---|
| Народження | 1883 |
| Місце народження | Франкфурт-на-Майні, Гессен, Німеччина |
| Смерть | 1956 |
| Місце смерті | Єна, Тюрінгія, Німеччина |
| Alma mater | Мюнхенська вища школа музики і театру, Мюнхен |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Батько майбутнього музиканта був книгопродавцем, тому молодий Абендрот спочатку обрав собі за професію бібліотечну справу й видавництво. Проте любов до музики, якою він займався з раннього дитинства, перемогла, і у 1900, всупереч бажанню батьків, він вступив до консерваторії у Мюнхені, де навчався у класах композиції (Л. Тюйє), диригування (Ф. Моттль) та фортепіано (А. Хирцель-Лангенхам).
Творчість
У 1903 диригував колективом Мюнхенського оркестрового товариства, наступного року переїхав до Любека, де до 1911 у міському театрі, філармонічному хорі та Спілці друзів музики диригував оркестрами.
У 1911–1914 жив у Ессені, займаючи посаду музик-директора (передбачає одночасне керівництво міськими симфонічним оркестром, оперною трупою, хором, а також організацію концертів та музичної освіти), у 1915 почав керувати Гюрценіх-концертами у Кельні, де став директором консерваторії (1915), професором (1919) та генеральним музик-директором міста (з 1918).
Протягом 1930–1933 – диригент симфонічного оркестру у Бонні, з 1934 – керівник педагогічного відділу Імператорської музичної палати у Лейпцигу та симфонічного оркестру Гевандхауза, професор Лейпцизької консерваторії.
З середини 1940-х – генеральний музик-директор Веймара і професор місцевої Вищої школи музики. Наприкін 1940-х повертається до Лейпцига – диригентом симфонічного оркестру радіо.
З 1953 – керівник оркестру Берлінського радіо.
1925–1935 та 1945–1954 активно гастролював країнами Західної та Східної Європи, пропагуючи кращі зразки симфонічної музики різних народів, стилів і жанрів. Талановитий інтерпретатор музики Л. Бетховена, В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Й. Брамса, А. Брукнера, П. Чайковського, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, Р. Вагнера. Його виконавська манера приваблювала цілісністю художнього задуму, чіткістю форми та ясністю засобів виразності.
Література
- Заломов В. Г. Абендрот // Советская музыка. 1956. № 8.
- Заломов В. Г. Абендрот // Музыкальная жизнь. 1962. № 23.
