Абатство

Аба́тство (пізньолат. abbatia, від abbas (abbatis) — абат) — західнохристиянський чернечий чоловічий або жіночий монастир із належними йому володіннями, який об’єднує монахів у самостійну церковно-адміністративну одиницю на чолі з абатом чи абатисою. Для створення абатства не потрібна згода місцевого єпископа, це ініціатива керівників відповідних монаших орденів. Перші абатства з’явилися в 4 ст., переважно з ініціативи світської влади. Із часом вони поширилися в Європі. З 11 ст. перейшли під опіку Ватикану. Найбільш відомими є Сен-Ґаллен (нім. St. Gallen, франц. Abbaye de Saint-Gall) у Швейцарії, Шрусбері (англ. Shrewsbury Abbey), Вестмінстерське абатство (англ. Westminster Abbey), Абатство Святої Марії (англ. St. Mary’s Abbey) в Англії, Клюні (франц. Abbaye de Cluny) у Франції, Фоссанова (італ. Abbazia di Fossanova) в Італії та ін. Абатства традиційно відігравали роль осередків духовного життя: збирали бібліотеки, видавали книжки, розвивали церковне мистецтво. Вони й досі є скарбницями картин, вітражів, стародруків, взірцем високої архітектури, привабливими центрами для паломництва християн і туризму.

Абатства існували також на українських землях, що входили до складу католицької Польщі. Одне з таких — львівське бенедиктинське абатство, засноване в 16 ст.; останні монашки покинули монастир 1946. Нині в м. Львові ведеться будівництво нових приміщень для сестер-бенедиктинок.

Після тривалої перерви 2014 у м. Житомирі на базі бенедиктинського жіночого монастиря Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії відновлено єдине в Україні абатство. Апостольська Столиця своїм Декретом надала монастирю статус абатства, чим підтвердила високий духовний та інтелектуальний рівень цієї монашої спільноти. Життєве кредо монашок — «ora et labora» («молись і працюй»). Очолює абатство матір-абатиса (настоятелька) Клара.

Література

1. Боднарюк Б. М. Харизма пустелі. Витоки, становлення, духовно-аскетична і місіонерська практика християнського чернецтва ІІІ–ХІ ст. Чернівці : Прут, 2012. 895 с.

Автор ВУЕ

• Л. О. Филипович