Відмінності між версіями «Атараксія»
(ім'я автора стерто) |
|||
| (Не показані 16 проміжних версій 7 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Атара́ксія''' ({{lang-el|άταραξία}} — спокій, від {{lang-el|ά}} — заперечний префікс і {{lang-el|ταράσσω}} — хвилювати, тривожити, збуджувати) — в [[антична філософія|античній філософії]] — особливий внутрішній стан людини: душевний спокій, незворушність, безтурботність як етична чеснота мудреця. | ||
| + | Уперше поняття «атараксія» вжив [[Демокріт]] на позначення найвищого душевного стану людини, необтяженої життєвими турботами, вільної від страху смерті, забобонів і душевних переживань. | ||
| − | + | В [[етика|етиці]] [[Аристотель|Аристотеля]] атараксія асоціюється з такими чеснотами, як-от мужність, безпристрасність, стриманість у міркуваннях і діях. | |
| − | + | Найповніше атараксію інтерпретовано у філософських системах [[епікуреїзм]]у та [[скептицизм]]у. [[Епікур]] витлумачив її як щастя, ідеал людини, яка досягла внутрішньої свободи. Мудрець у стані атараксії, набувши душевного спокою та внутрішньої гармонії, пізнає життя, переборює страхи, не боїться богів, уникає політики, оточує себе вірними друзями, є відкритою і гідною довіри особистістю. У філософській традиції скептицизму ([[Піррон]], [[Агриппа]], [[Секст Емпірик]]) атараксія — стан розуму (а не почуттів), який панує над усіма чуттєвими пристрастями і здатен до неупереджених розмірковувань. Це душевна рівновага, що опановує людину, яка відмовляється від марних спроб розрізнити істинне й хибне, справжнє й фальшиве, але водночас не припиняє дошукуватися істини. Досягнути стану атараксії можна через поміркованість, примирення з дійсністю, утримання від будь-яких категоричних суджень про [[добро і зло]]. Така життєва позиція розглядалася як спосіб уникнути страждань. | |
| − | + | Подібний ідеал неквапливого, врівноваженого життя, вільного від пристрастей, стоїки (див. [[Стоїцизм]]) позначали поняттям «[[апатія]]». | |
| − | |||
| − | |||
| − | + | Антична ідея атараксії співзвучна культурам [[індуїзм]]у та [[буддизм]]у. | |
| − | + | У сучасному соціально-філософському тлумаченні атараксія — усамітнення і відірваність від життя. | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | У психології й медицині її розглядають як хворобу, що проявляється в захисних реакціях людського організму. | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Література== | ==Література== | ||
| + | #Warren J. Epicurus and Democritean Ethies. An Archaeology of Ataraxia. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 241 p. | ||
| + | #Конт-Спонвиль А. Философский словарь / Пер. с фр. Е. В. Головиной. Москва : Этерна, 2012. 752 с. | ||
| + | #Тофтул М. Г. Енциклопедичний словник з історії та теорії моралі. Житомир : Вид. Євенок О. О., 2016. 684 с. | ||
| + | #Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології.<br> 4-е вид. перероб. та допов. Київ: КНТ, 2016. 396 с. | ||
| + | #Маслов Д. К. Атараксия в пирронизме // Schole. 2018. Т. 12. № 2. С. 561–568. | ||
| − | + | ==Автор ВУЕ== | |
| − | + | [[Автор_ВУЕ::Саух П. Ю.|П. Ю. Саух]] | |
| − | + | {{Цитування_автор}} | |
| − | + | [[Категорія:ВУЕ]] | |
| − | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | |
| − | + | [[Категорія:Цивілізація]] | |
| − | + | [[Категорія:Філософські науки]] | |
| − | + | [[Категорія:Історія філософії]] | |
| − | + | [[Категорія:Етика]] | |
| − | + | [[Категорія:Стародавня Греція]] | |
| − | + | [[Категорія:Стародавній Рим]] | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | {{Оприлюднено | |
| + | |Науковий напрям=Філософські науки | ||
| + | |Дефініція=в античній філософії — особливий внутрішній стан людини: душевний спокій, незворушність, безтурботність як етична чеснота мудреця. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2020 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=09 | ||
| + | |Дата оприлюднення=05 | ||
| + | }} | ||
Поточна версія на 19:16, 5 вересня 2020
Атара́ксія (грец. άταραξία — спокій, від грец. ά — заперечний префікс і грец. ταράσσω — хвилювати, тривожити, збуджувати) — в античній філософії — особливий внутрішній стан людини: душевний спокій, незворушність, безтурботність як етична чеснота мудреця.
Уперше поняття «атараксія» вжив Демокріт на позначення найвищого душевного стану людини, необтяженої життєвими турботами, вільної від страху смерті, забобонів і душевних переживань.
В етиці Аристотеля атараксія асоціюється з такими чеснотами, як-от мужність, безпристрасність, стриманість у міркуваннях і діях.
Найповніше атараксію інтерпретовано у філософських системах епікуреїзму та скептицизму. Епікур витлумачив її як щастя, ідеал людини, яка досягла внутрішньої свободи. Мудрець у стані атараксії, набувши душевного спокою та внутрішньої гармонії, пізнає життя, переборює страхи, не боїться богів, уникає політики, оточує себе вірними друзями, є відкритою і гідною довіри особистістю. У філософській традиції скептицизму (Піррон, Агриппа, Секст Емпірик) атараксія — стан розуму (а не почуттів), який панує над усіма чуттєвими пристрастями і здатен до неупереджених розмірковувань. Це душевна рівновага, що опановує людину, яка відмовляється від марних спроб розрізнити істинне й хибне, справжнє й фальшиве, але водночас не припиняє дошукуватися істини. Досягнути стану атараксії можна через поміркованість, примирення з дійсністю, утримання від будь-яких категоричних суджень про добро і зло. Така життєва позиція розглядалася як спосіб уникнути страждань.
Подібний ідеал неквапливого, врівноваженого життя, вільного від пристрастей, стоїки (див. Стоїцизм) позначали поняттям «апатія».
Антична ідея атараксії співзвучна культурам індуїзму та буддизму.
У сучасному соціально-філософському тлумаченні атараксія — усамітнення і відірваність від життя.
У психології й медицині її розглядають як хворобу, що проявляється в захисних реакціях людського організму.
Література
- Warren J. Epicurus and Democritean Ethies. An Archaeology of Ataraxia. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 241 p.
- Конт-Спонвиль А. Философский словарь / Пер. с фр. Е. В. Головиной. Москва : Этерна, 2012. 752 с.
- Тофтул М. Г. Енциклопедичний словник з історії та теорії моралі. Житомир : Вид. Євенок О. О., 2016. 684 с.
- Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології.
4-е вид. перероб. та допов. Київ: КНТ, 2016. 396 с. - Маслов Д. К. Атараксия в пирронизме // Schole. 2018. Т. 12. № 2. С. 561–568.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Саух П. Ю. Атараксія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атараксія (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
