«Биківнянські могили»
«Биківня́нські моги́ли», національний історико-меморіальний заповідник ― найбільше поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 в Україні.
Зміст
Історична довідка
Поховання жертв радянських політичних репресій було організовано на території Биківнянського лісу поблизу м. Києва. 20.03.1937 за рішенням Київської міської ради виділено 4,2 га земельної ділянки «для спецпотреб Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) УРСР». Простір огородили щільним парканом (висотою до 3 м) із колючим дротом (реальна площа 5,3 га).
На цій території закопували тіла людей, яких розстріляли представники НКВС у київських в’язницях із 05.08.1937 до 17.09.1941. Смертні вироки виконували відповідно до постанови Політбюро ЦК Всесоюзної комуністичної партії більшовиків «Про антирадянські елементи» (02.07.1937) та оперативного наказу № 00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів» (30.07.1937).
Інформацію про справжнє призначення спеціального об’єкта було засекречено. У вересні 1941 під час окупації Києва (див. Друга світова війна) німці провели часткові розкопки та виявили масові поховання.
Згодом на означеній території працювали урядові комісії (1944, 1971, 1987, 1988–1989), які дійшли висновку, що в Биківнянському лісі захоронені жертви німецько-фашистських окупантів. Під час роботи комісій знайдено та перепоховано останки 4 тис. осіб (1971), згодом ще понад 2 тис. осіб (1987). На місці погребіння встановлено кам’яну плиту (1987) з написом, що там покояться 6329 «радянських солдатів, партизанів і цивільних громадян, знищених фашистськими загарбниками в 1941–1943 рр.».
Урядова комісія 1988 визнала, що в 19-му та 20-му кварталах Биківнянського лісу поховані жертви сталінських репресій 1930 ― початку 1940-х. У грудні 1988 Генеральна Прокуратура УРСР відкрила та розслідувала кримінальну справу №50-0092, яка підтвердила попередні висновки.
2001–2012 тривала українсько-польська археологічна експедиція на території спецділянки в Биківні. Виявлено понад 200 поховань, зокрема 70 братських могил.
Характеристика
Територія
Заповідник розташований за 1,5 км від колишнього селища Биківня на околиці м. Києва в Дніпровському районі (поблизу автостради Київ-Бровари). Загальна площа ― 239 га.
Жертви
Серед жертв масових поховань представники понад 30 національностей (українці, росіяни, білоруси, поляки та ін.), більшість із них (понад 70%) ― службовці, партійні чиновники, військові, відповідальні за репресії тощо.
За приблизними підрахунками дослідників на території спецділянки НКВС 1937–1941 поховано 30–35 тис. розстріляних мешканців Києва та області, понад 3,5 тис. іноземних громадян. Зокрема, було репресовано німців за причетність до сфабрикованих НКВС контрреволюційних організацій: «Німці-фашисти», «Тевтонці», «Національний фашистський центр» (згідно з наказом НКВС СРСР № 00439 від 25.07.1937); поляків — за причетність до «ПОВ — польської організації військової» (згідно з наказом НКВС СРСР № 00485 від 11.08.1937). Крім цього, після підписання Пакту Молотова — Ріббентропа 1939 та захоплення радянськими військами територій Західної України та Білорусі репресій зазнало місцеве цивільне населення та польські офіцери. У березні 1940 радянська влада засудила до розстрілу польських офіцерів та інших польських громадян (21 857). Частину з них розстріляли та поховали у братських могилах Биківнянського лісу.
Співробітники заповідника з’ясували прізвища понад 18,5 тис. осіб, яким було винесено вироки в Києві. Найбільше розстрілів відбулося 19.05.1938 на підставі рішень трійки НКВД — 563 людини.
Створення заповідника
За рішенням Президента України від 1994 було започатковано створення меморіального комплексу. 1995 встановлено перші пам’ятні хрести (87) та скульптури, присвячені жертвам, за проектом скульптора В. Чепелика та архітектора Г. Кислого (1925–1997; тепер Україна).
Меморіал має в основі 7 скульптурних об’єктів, які розташовані вздовж траурної доріжки (від центрального входу до братської могили). На початку доріжки розміщено реалістичну бронзову фігуру чоловіка (висота 3,6 м) у ватнику та з речовим мішком, обабіч — гранітні брили з написами: «Тут у 19 кварталі Биківнянського лісу поховані жертви політичних репресій», «Найдорожче у вас — воля, ми оплатили її життям» та ін. У центрі комплексу — піраміда з хрестами та гранітні стіни з іменами похованих.
Кабінет Міністрів України у травні 2001 ухвалив Постанову № 546 «Про створення Державного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Статус національного надано 17.05.2006.
У присутності президентів Польщі та України відкрито Міжнародний меморіал жертвам тоталітаризму 1937–1941. У складі меморіалу дві частини: український меморіал і польський військовий цвинтар. Комплекс спроектували архітектори Л. Скорик (1939; тепер Польща ― Україна), Р.Гловацький, М. Модерау (1953; обидва ― Польща).
Додатково
Для місцевого населення в 1930–1940-ві оголошено офіційну «легенду», що на території Биківнянського лісу (спецділянки) розміщено артилерійський склад.
За свідченням очевидців, улітку 1941 в Биківні співробітники НКВС розстріляли колону радянських військовослужбовців та цивільних осіб.
Л. Танюк спробував розсекретити інформацію про поховання в Биківнянському лісі, звернувшись 08.01.1971 з відповідним листом до членів Політбюро ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС) та першого секретаря ЦК Комуністичної партії України (КПУ) П. Шелеста. Офіційної відповіді не отримав. Однак місцева влада змушена була зреагувати на скарги мешканців стосовно мародерства на місцях поховань.
Після листа Л. Танюка (08.01.1971) до політбюро ЦК КПРС та першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста одну з членів «Клубу творчої молоді» А. Горську знайшли вбитою, другого ― В. Симоненка побили міліціонери.
Розкриттю таємниці спецділянки НКВС УРСР сприяла діяльність Товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, шістдесятників (див. Шістдесятництво) А. Горської, Л. Танюка, В. Симоненка, І. Драча, О. Мусієнка та ін.; істориків О. Бажана (1968; тепер Україна), С. Білоконя, В. Сергійчука (1950; тепер Україна), П. Тронька, Ю. Шаповала та ін.
Кількість жертв биківнянського поховання остаточно не встановлено: у джерелах наводять різні цифри — 6323, 6329, 6783, понад 7 тис., 120 тис., 225 тис. осіб.
Указом Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937–1938 років» (21.05.2007) офіційно встановлено День пам’яті жертв політичних репресій, який щороку відзначають у третю неділю травня.
24.06.2001 Папа Іван Павло II відвідав Биківню.
Джерела
- Історичний огляд // Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» (офіційний сайт). URL: http://ua.bykivnya.org/page/storichniy_oglyad
- Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937–1938 років: Указ Президента України № 431/2007 21 травня 2007 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/431/2007#Text
- Про надання Державному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» статусу національного: Указ Президента України № 400/2006 17 травня 2006 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/400/2006#Text
- Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору: Указ Президента України № 1144/2007 24 листопада 2007 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1144/2007#Text
Література
- Реабілітовані історією / Відп. ред. П. Т. Тронько. Київ; Полтава : Рідний край, 1992. 401 с.
- Бажан О. Биківня: в зоні особливого мовчання // Пам’ять Биківні: документи та матеріали. Київ : Рідний край, 2000. С. 20–22
- Подкур Р. Ю, Рубльов О. С. Історіографія політичних репресій в Україні (друга половина 1980-х — 1990-ті рр.) // Політичні репресії в Україні (1917–1980-ті рр.). Житомир : Полісся, 2007. С. 11.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ «Биківнянські могили» // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/«Биківнянські могили» (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
