Авва
А́вва (грец. ἀββᾶ, від арам. אבא — батько) — багатозначний термін:
1) Молитовне звертання Ісуса Христа до Бога, яке виражає синівську любов і довіру. Тричі вжито в Новому Завіті, щоразу доповнюване його грецьким еквівалентом, що перекладається як «Отець»: «І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти..»; «...бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!»; «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!».
2) Найменування настоятеля монастиря — ігумена, архімандрита — в давній традиції східного чернецтва. Здебільшого поширене як титул настоятеля католицького монастиря — абат. Уперше слово авва як форма шанобливого звертання до ченців вжито в працях християнського богослова і поета Єфрема Сирина. Найближчі відповідники в українській мові — татусь, татусю.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко О. І. Авва // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авва (дата звернення: 28.04.2024).
Література
- Соловьев С.В. О запрете Христа на почетные звания ραββί, διδάσκαλος, πατηρ, καθηγητης в историческом контексте // Христианское чтение. 2016. № 6. С. 166–177.
