Авель
А́вель (івр. הבל) — біблійний персонаж; другий (після Каїна) син прабатьків людства Адама і Єви, праведник і перший мученик за віру.
У Книзі Буття (Старий Завіт) йдеться: Авель був пастух отари, а Каїн — рільник. Вони приносили жертви Богу: Каїн — «від плоду землі», Авель — «від своїх перворідних з отари та від їхнього лою». Господь прийняв Авелеву жертву прихильно, а на Каїнову не зглянувся. Старший брат позаздрив молодшому — і це стало, за Біблією, причиною першого в історії людства братовбивства.
Гробницю Авеля споруджено в кінці 16 ст. неподалік від м. Дамаска (Сирія) в мечеті Набі Хабіль.
Авель вважається старозавітним прообразом Ісуса Христа.
У ранньому християнстві Авель мав своїх послідовників — авелітів. День поминання Авеля у християнстві — в Неділю святих праотців за два тижні до Різдва Христового.
Література
- Вардеванян С. Бінарна опозиція Каїн–Авель як невротичний пошук гармонійного світу у Володимира Сосюри // Мандрівець. 2014. № 4. С. 44-48.
- Михайленко Е. Н. Сюжет о Каине и Авеле в английской романтической драматургии первой четверти ХІХ века // Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. № 3 (45): в 3-х ч. Ч. III. C. 126-129.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Авель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авель (дата звернення: 27.04.2024).
