Адаміти

Адамі́ти, Адаміа́ни — гностична секта (див. Гностицизм), яка виникла в кінці 2 ст. у північній Африці.

В основі вчення адамітів — настанова повертатися до стану невинності, в якому був Адам у момент його створення. Водночас адаміти шанували Ісуса Христа як «другого Адама». Адаміти називали свої зібрання Раєм; відкидали шлюбно-сімейні відносини; оголювалися під час богослужінь, вважаючи наготу безгрішною; проповідували спільність майна. Культивовані ними принципи призводили на практиці до свавільних оргій.

Потужні адамітські рухи спостерігалися в 14 ст. у Болгарії, у 15 ст. у Чехії. Як і їхні попередники, найкращим способом наблизитися до Бога болгарські та чеські адаміти вважали дотримування тих умов, у яких жив колись Адам. Не сприймали церковні та суспільні інститути; відкидали церковні догмати, зовнішню сторону богослужбової практики. Їхнє вчення засудила церква і соціум. У Болгарії на Тирновському соборі 1359 засуджено ватажків секти адамітів Лазаря і Феодосія. У Чехії адаміти утворили ліве крило таборитів; більшість із них загинули 1421, зазнавши поразки від Я. Жижки.

Адаміти поширилися й в інших країнах. У 13 ст. поглядів давніх адамітів дотримувалися прихильники секти братів і сестер Вільного Духа в Нідерландах. Окремі групи діяли в 1640-х в Англії.

У 1990-х у м. Рибінську (Ярославська обл., РФ) засновано Церкву адамітів, яка проповідує цінності безпосередньої поведінки, прояву почуттів, тілесних насолод як боговгодні, такі, що повертають людину від гріхопадіння до чистоти й невинності.

Література

Булгаков С.В. Справочник по ересям, сектам и расколам. Москва: Директ-Медиа, 2014. 314 с.
Шепетяк О. Гностичні секти і напрямки в минулому і сучасності // Українське релігієзнавство. 2017. Вип. 84. С. 101-108.

Автор ВУЕ

О. В. Сарапін

Покликання на цю статтю: Сарапін О. В. Адаміти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адаміти (дата звернення: 3.05.2024).