Адвокатура
Адвокату́ра — недержавна самоврядна інституція, яка на добровільній основі об’єднує адвокатів для професійного забезпечення захисту прав і свобод громадян, надання правничої допомоги, здійснення представництва їхніх інтересів в судових інстанціях та забезпечення виконання функції захисту в кримінальних провадженнях.
Зміст
Історична довідка
Початки адвокатури можна відстежити в зулусів, де на стороні позивача і відповідача виступали найбільш досвідчені представники громад — мужі-оратори. Подібні системи характерні були і для давніх Індії, Єгипту, Вавилонського царства. Більш зрілих форм адвокатура набула в античних Греції та Римі.
В епоху розквіту афінської демократії у 6–4 ст. до н. е. в Греції їх називали логографами. Найбільш визначними професійними логографами в античній Греції були Антифон Афінський, Сократ, Есхіл, Демосфен та Лісій (459 до н. е. — 380 до н. е.).
В Афінах у суді, де практикували уже промову обвинувача, запроваджували судову промову обвинуваченого та його захисника (синегора).
Інститут представництва та захисту на українських землях сягає часів Давньої Русі, де в суді роль захисників виконували родичі, приятелі сторін «послухи». Згідно з текстом просторої редакції збірника «Руська правда» (Суд Ярослава I Мудрого), послухи та видоки (свідки) сприяли обвинуваченому «свержеть віру» (стаття 20) — довести безпідставність обвинувачення.
В Литовських статутах (1529; 1566; 1588) вжито термін «advocatus» (це міг бути мешканець, який добре знав писане право).
Законом 1781 на Буковині започатковано професійну адвокатуру. Законодавством передбачалися певні вимоги до кандидатів, які бажали займатися адвокатською діяльністю: громадянство; незаплямована репутація; ступінь доктора права, отриманий у вищих навчальних закладах Австрії; складання іспиту.
До судової реформи (1864) на території, що перебувала під юрисдикцією російських законів, роль захисників виконували судові стряпчі. Із прийняттям Уставу кримінального судочинства (1864) для здійснення функції захисту запроваджували судових та присяжних повірених.
На міжнародному рівні 28.10.1988 Радою адвокатських асоціацій та спілок адвокатів Європи ухвалено Кодекс поведінки європейських адвокатів. У Кодексі зазначено, що у суспільстві, яке ґрунтується на верховенстві права, адвокат відіграє особливу функцію: він має не тільки захищати свого клієнта, а й слугувати інтересам правосуддя та діяти в інтересах права загалом. Повага до професійної діяльності адвоката є суттєвою умовою для ствердження верховенства права і демократії в суспільстві.
У Конституції України закріплено правило: «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура».
Світова практика
У Великій Британії функцію захисту виконують баристери та соліситори.
Баристери — адвокати вищого рангу, які працюють у суді («біля бар’єра»): здійснюють захист підсудного у процесі судового розгляду справи. Звання баристерів присвоюють особам, які мають юридичну освіту і є членами адвокатських корпорацій. Баристерів поділяють на юніорів і королівських радників, яких іменують «шовковими», оскільки останні мають з’являтися до суду в шовкових мантіях і рукавичках. Соліситори — захисники, які надають допомогу підслідному й збирають докази на досудових стадіях кримінального процесу. Баристер отримує матеріали для захисту підсудного від соліситора й виконує функцію захисту перед судом. При цьому він не має права відмовити у захисті жодному з клієнтів.
Законодавством США передбачено, що адвокати на стадії досудового розслідування мають можливість здійснювати власне, паралельне поліцейському, адвокатське розслідування.
За законодавством Німеччини, крім адвокатів, до захисту допускають й інших суб’єктів — викладачів права німецьких вищих навчальних закладів, коло яких визначається чіткими рамками та вимогами приналежності до групи саме викладачів права вищих навчальних закладів, що таким чином обмежує можливості участі в німецькому кримінальному процесі будь-якого юриста. В силу § 149 Кримінально-процесуального кодексу дружину, чоловіка чи іншу, спільно проживаючу з обвинуваченим особу, допускають на судове засідання як помічника здійснення захисту підсудної особи.
В Україні
Адвокатуру України складають усі адвокати країни, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про кількість і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Правовою основою діяльності адвокатури є Конституція України, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод людини, Принципи і керівні положення Організації Об’єднаних Націй, що стосуються доступу до юридичної допомоги в системі кримінального правосуддя, Закони України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Про безоплатну правову допомогу», інші чинні міжнародно-правові та законодавчі акти України.
Для організації роботи адвокатури в Україні з’їзд адвокатів України утворює Національну асоціацію адвокатів України — інституційно недержавну некомерційну професійну організацію з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Джерела
- Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
- Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України № 5076-VI від 5 липня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. 2013. № 27. Ст. 282. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text
Література
- Молдован А. В., Тилик Т. М. Адвокатура України. Київ : Алерта, 2013. 254 с.
- Фіолевський Д. П. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Київ : Алерта, 2013. 364 с.
- Адвокатура України : в 2 кн. / За заг. ред. С. Я. Фурси, Н. М. Бакаянової. 2-ге вид. допов. і перероб. Київ : Алерта, 2016. Кн. 1. 864 с.
- Тертишник В. М. Правнича допомога та захист у кримінальному процесі. Київ : Алерта, 2018. 446 с.
Див. також
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тертишник В. М. Адвокатура // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адвокатура (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
