Адопціонізм

Хрещення Христа. Художник Хуан Фернандес де Наваретте, бл. 1567

Адопціоні́зм (від лат. аdoptio — всиновляти) — у християнстві — термін на позначення христологічних учень, які заперечували Божественну природу Ісуса Христа і вважали його людиною, всиновленою Богом з благодаті.

Характеристика

Виник у ранньому християнстві 2–3 ст. як течія в межах монархіанства (поряд або й раніше за модалізм). Його прибічники розвивали інакше розуміння «синівства» Христа: заперечували боговлюднення, природу Христа як істинного Бога, другої іпостасі Трійці, передвічного Сина Божого. Прагнули зберегти принцип єдності Бога. Вважали Ісуса простою людиною, в якій містилося Слово Боже; сходження Святого Духа у мить хрещення Ісуса тлумачили як набуття ним Божественного начала.

Громада адопціан діяла в м. Римі, була піддана гонінням. Серед відомих провідників адопціан — Феодот з Візантії (з його ім’ям пов’язане перше достовірне свідчення про відлучення інакодумця від церкви), Феодот Молодший, Артемон, Павло Самосатський та ін. Вчення поширилося переважно на східних теренах Римської імперії. З боку ортодоксального християнства було визнано єрессю й засуджено Антіохійськими соборами 268–269.

Значення

Вплив адопціонізму позначився на антіохійській богословсько-екзегетичній школі, підживив ґрунт для виникнення несторіанства (5 ст.). У 8 ст. поширився в Іспанії та Франкському королівстві. У 12 ст. ідеї адопціонізму (неоадопціонізм) розвивав П’єр Абеляр, пізніше — Дунс Скот, Франсіско Суарес, Георг Калікст (1586–1656) та ін., європейські антитринітарні рухи (див Антитринітаризм).

Література

  1. Ehrman B. D. Lost Christianities: The Battles for Scripture and the Faiths We Never Knew. Oxford : Oxford University Press, 2005. 294 р.
  2. Loke A. T. E. The Origin of Divine Christology. Cambridge : Cambridge University Press, 2017. 262 р.
  3. Talbert Ch. H. The Development of Christology during the First Hundred Years: and Other Essays on Early Christian Christology. Supplements to Novum Testamentum. Leiden : Brill, 2011. 204 р.
  4. Зема В. Адопціонізм, філіокве та Київська митрополія // Людина, суспільство, влада в давній та ранньомодерній Україні: контексти історичної презентації / Відп. ред. В. Смолій. Kиїв : Інститут історії України, 2020. С. 245–273. URL:http://resource.history.org.ua/item/0015169

Автор_ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Адопціонізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адопціонізм (дата звернення: 3.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.11.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶