Альбвакс, Моріс
Альбва́кс, Морі́с (Хальбвакс, Гальбвакс, Альбваш; Halbwachs, Maurice; 11.03.1877, м. Реймс, тепер регіон Гранд Ест, Франція — 16.03.1945, концтабір Бухенвальд, тепер земля Тюрінгія, Німеччина) — філософ, соціолог, соціальний психолог; один із провідних представників французької соціологічної школи Е.Дюркгейма. Заклав теоретичні основи сучасних студій пам’яті (англ. memory studies).
|
Альбвакс, Моріс (Halbwachs, Maurice) | |
|---|---|
| Народження | 11.03.1877 |
| Місце народження | Реймс, Гранд Ест, Франція |
| Смерть | 16.03.1945 |
| Місце смерті | Бухенвальд, Тюрінгія, Німеччина |
| Напрями діяльності | освіта, філософія, соціологія, психологія |
Життєпис
Із сім’ї ельзасько-німецького походження. Батько був викладачем німецької мови в ліцеї
м. Реймса. М. Альбвакс закінчив Вищу нормальну школу (1901; м. Париж). Здобув ступінь агреже філософії (1901), доктора права (1909; дисертація «Експропріація і ціна земельних ділянок в Парижі (1880–1900)») і літератури (1912).
Майже все життя М. Альбвакса пов’язане з викладацькою діяльністю: викладав у ліцеях міст Константіни (Алжир; 1901–1902), Монпельє (1902), Реймса (1908–1909), Тура (1909–1914), Нансі (1914–1918); в Університеті м. Кана (тепер Університет Кан Нормандія; 1918–1919); у Страсбурзькому університеті (1919–1935); у жовтні — грудні 1930 — запрошений професор Чиказького університету; 1935 отримав кафедру в Сорбонні; у травні 1944 обраний завідувачем кафедри колективної психології в Колеж де Франс.
Обіймаючи посаду старшого викладача (1904) в Геттінгенському університеті (поблизу м. Ганновера), Моріс Альбвакс у складі німецько-французької комісії каталогізував рукописи Г. В. Лейбніца.
Паралельно цікавився соціологією та соціальною психологією. На формування його світогляду вплинули зустрічі з фундатором французької соціологічної школи Ф. Сіміаном (1873–1935) і А. Бергсоном.
Після повернення 1905 до Франції М. Альбвакс долучився до праці в журналі «Соціологічний щорічник» («L’Année sociologique»), навколо якого формувалася соціологічна школа Е. Дюркгейма. Поступово став одним із провідних співробітників щорічника.
На початку Першої світової війни призваний до війська, проте одразу комісований через короткозорість. У перші місяці війни викладав в Нансі, доки місто не опинилося в зоні розташування армії. Ліцей довелося евакуювати. М. Альбвакс працював у Міністерстві озброєння (1915–1917).
Після закінчення війни тривалий час працював професором кафедри соціології та педагогіки в університеті м. Страсбурга — одному з провідних осередків соціальних і гуманітарних наук. Тут розпочали свою кар’єру історики Л. Февр і М. Блок, психолог Ш. Блондель (всі вони, з різницею в кілька років, продовжили її в Парижі, як і М. Альбвакс). Викладання М. Альбвакса в м. Страсбурзі переривалося навчальними поїздками на Близький Схід, тимчасовими відрядженнями до м. Чикаго, роботою в Консерваторії мистецтв і ремесел (м. Париж). Від 1935 М. Альбвакс — у Сорбонні, викладав соціологію; співпрацював із М. Моссом. Президент Французького соціологічного товариства (з 1938), віце-президент Психологічного товариства (з 1943).
Займався також політичною діяльністю. Прихильник соціалістичних ідей Ж. Жореса. У роки Другої світової війни М. Альбвакс брав участь у Русі Опору. Після вбивства батьків його дружини (була єврейського походження), М. Альбвакс, як противник антисемітизму, вимагав від влади окупованої Франції офіційного розслідування.
У липні 1944 заарештований гестапо. Депортований до концентраційного табору в Бухенвальді, де захворів на дизентерію й помер.
Наукова діяльність
Окрім «Соціологічного щорічника», М. Альбвакс співпрацював також із журналами «Ревю де муа» («Revue du mois»), «Лібр пропо» («Libres propos»), «Ревю крітік» («Revue critique»), «Анналь д’істуар економік е сосьяль» («Annales d’histoire economique et sociale»), «Анналь соціоложік» («Annales sociologiques»; готував випуски, присвячені соціальній морфології), «Ревю філософік» («Revue philosophique»). М. Альбвакс, як ерудований дослідник, обізнаний з англомовними та німецькомовними працями, відкрив Франції імена М. Вебера, В. Парето, Т. Веблена, Й. Шумпетера, Дж. М. Кейнса та ін.
Надавав перевагу емпіричним методам у соціології, реанімував використання в дослідженнях кількісних і статистичних методів, розвивав дослідження соціальної демографії й природничої географії. Його докторська дисертація ґрунтувалася на спостереженні фактичної дійсності, що було новацією для науки у Франції.
Серед перших вагомих праць М. Альбвакса — «Робітничий клас і рівні життя» (1913), згодом доопрацьована й опублікована під назвою «Еволюція потреб трудящих класів» (1933). Міркування про соціальну стратифікацію узагальнено в праці «Соціальна морфологія» (1938). Розробляв теорію соціальної стратифікації. Розуміння класу в М. Альбвакса відрізнялося від марксистського тим, що він, по-перше, виділяв соціальні класи відповідно до стилів споживання, а не до власності на засоби виробництва, а, по-друге, заперечував можливість існування «класу-в-собі» в марксистському сенсі. Клас (як і будь-яка інша спільність) для М. Альбвакса — це завжди тільки «клас-для-себе», феномен суспільної свідомості, який може існувати в соціологічному сенсі за умови, що всі його члени поділяють відповідні «колективні уявлення». Отже, щоб стати членом класу (або іншої соціальній спільноти) індивід повинен пройти певну «меморіальну соціалізацію» — набути спогадів, які об’єднують групу.
М. Альбвакс відомий передусім як фундатор теорії колективної пам’яті, один з основоположників студій пам’яті. На його переконання, пам’ять не лише психофізіологічна, а й соціальна функція. Сутність феномену колективної пам’яті витлумачив двоїсто: і як сукупність соціально оформлених індивідуальних спогадів, і як позаіндивідуальний феномен, що складається з функціонуючих поза індивідумом «потоків» і «форм».
Теоретичний пошук М. Альбвакса асоційований з ідеями Е. Дюркгейма про те, що індивідуальний прояв особистості зумовлюється соціальним контекстом. Аналогічно М. Альбвакс стверджував: колективна свідомість домінує над індивідуальною, а реконструкція спогадів індивіда зумовлена соціальним контекстом. Розглядав пам’ять як часткове і вибіркове відтворення минулого, межі якого задає соціальна група (точніше групи), до яких належить індивід. Тож минуле ніколи не є статичним, незмінним. Крім того, реконструкція минулого завжди опосередкована соціально значущими значеннями і смислами сьогодення. Поза організуючим впливом «соціальних рамок», наприклад в стані сну, людський розум не здатен відтворити жодного зв’язного меморіального наративу. Саме соціальне середовище впорядковує або форматує й «унормовує» спогади в часі й просторі; це середовище є важливим джерелом і власне спогадів, і понять, якими їх виражають. Водночас М. Альбвакс вважав, що індивід ніколи не входить в суспільство безпосередньо. Суспільство складається з класів та інших соціальних груп — саме за їх посередництва індивід стає членом суспільства.
Праця «Соціальні рамки пам’яті» (1925) фактично започаткувала новий науковий напрям — соціологічні дослідження пам’яті. У праці М. Альбвакс аналізує функціонування колективної пам’яті сім’ї, конфесії, соціального класу. Головні положення праці — про зв’язок індивідуальної та колективної пам’яті, зовнішній вплив групи на індивідуальну пам’ять тощо. Дослідник стверджує, що колективна пам’ять функціонує в межах соціального. Будь-який спогад пов’язаний з конкретними обставинами соціального життя та здійснюється за допомогою відповідних соціальних засобів. Поняття «рамки пам’яті» є наріжним для соціології пам’яті М. Альбвакса, однак однозначно він його не визначив. «Рамки пам’яті» утримують і закріплюють усе значуще для ідентифікації соціальної спільноти, витісняючи в забуття марні або шкідливі спогади.
Ще один важливий внесок М. Альбвакса в розвиток студій пам’яті — положення про необхідну локалізацію колективної пам’яті в певних «місцях», що стають опорними точками регулярної ритуальної комеморації. У книзі «Євангельська топографія Святої землі» (1941) проаналізовано просторову локалізацію пам’яті християнської громади і паломницькі практики, які трансформувалися під впливом змін християнської доктрини й конфесійної самоідентифікації. Дослідження пов’язане з розвідками Е. Дюркгейма комеморативних ритуалів.
М. Альбвакс працював над проблемою колективної пам’яті впродовж усього життя. Смерть завадила йому опублікувати нову книгу, що підбивала підсумок студій, виконаних після 1925. Статті, які залишилися, зібрано й опубліковано у збірнику «Колективна пам’ять» (1950).
М. Альбвакс обґрунтував зв’язок між соціальною групою і колективною пам’яттю. Висновок про те, що кожна група формує пам’ять про власне минуле, підтримуючи самоідентичність, є основоположним для студій пам’яті сьогодні.
Актуальним також є положення про локалізацію колективної пам’яті, наприклад, резонансним став проект видання «Місця пам’яті», здійснений на межі 1980–1990-х у Франції під керівництвом історика П. Нора (нар. 1931; Франція).
Праці М. Альбвакса здобули широке визнання в останні десятиліття 20 — на початку 21 ст. Їх перекладено багатьма європейськими мовами. Ідеї М. Альбвакса розвивали філософи, соціологи, історики, зокрема, А. Ассманн, Я. Ассманн, П. Рікер та ін.
Праці
- La classe ouvrière et les niveaux de vie. Recherches sur la hiérarchie des besoins dans les sociétés industrielles contemporaines. Paris : Librairie Félix Alcan, 1913. 496 p.
- Les cadres sociaux de la mémoire. Paris : Librairie Félix Alcan, 1925. 404 p.
- Les causes du suicide. Paris : Librairie Félix Alcan, 1930. 520 p.
- L’Evolution des besoins dans les classes ouvrieres. Paris : Librairie Félix Alcan, 1933. 164 p.
- Esquisse d’une psychologie des classes sociales. Paris : Librairie Marcel Rivière et Cie, 1938. 240 p.
- Morphologie sociale. Paris : Armand Collin, 1938. 208 p.
- La Topographie légendaire des évangiles en terre sainte: étude de mémoire collective. Paris : Presses Universitaires de France, 1941. 206 p.
- La mémoire collective. Paris : Presses Universitaires de France, 1950. 170 p.
- Les cadres sociaux de la mémoire. Paris : Presses Universitaires de France, 1952. 298 p.
- Р о с. п е р е к л. — Социальные классы и морфология. Москва : Институт экспериментальной социологии ; Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 506 с.
- Коллективная и историческая память // Неприкосновенный запас. 2005. № 2–3 (40–41). С. 8–27.
- Социальные рамки памяти. Москва : Новое издательство, 2007. 346 с.
Література
- Olick J. K. Collective Memory: The Two Culture // Sociological Theory. 1999. Vol. 17. № 3. P. 333–348.
- Каради В. Морис Альбвакс: биографический очерк // Альбвакс М. Социальные классы и морфология / Пер. с фр. Москва : Институт экспериментальной социологии ; Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. С. 447–462.
- Kontexte und Kulturen des Erinnerns. Maurice Halbwachs und das Paradigma des kollektiven Gedächtnisses / Ed. by G. Echterhoff, M. Saar. Konstanz : UVK Verlagsgesellschaft, 2002. 290 p.
- Montigny G. Maurice Halbwachs: Vie, œuvre, concepts. Paris : Ellipses, 2005. 96 p.
- Wetzel D. Maurice Halbwachs. Konstanz : UVK Verlagsgesellschaft, 2009. 130 p.
- Романовская Е. В. Морис Хальбвакс: культурные аспекты памяти // Известия Саратовского университета. Новая серия. Серия Философия. Психология. Педагогика. 2010. Т. 10. № 3. С. 39–44.
- Apfelbaum E. Halbwachs and the Social Properties of Memory // Schwarz B. Memory: histories, theories, debates. New York : Fordham University Press, 2010. P. 77–92.
- Васільєв О. Альбвакс Моріс // Національна та історична пам’ять: словник ключових термінів / Кер. авт. кол. А. М. Киридон. Київ : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2013. 436 с.
- Хутка С. В., Полтавчук Т. Г. Соціальна пам’ять: основні підходи до концептуалізації // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. 2014. № 20. С. 63–67.
- Namer G. Halbwachs et la mémoire sociale. Paris : L’Harmattan, 2014. 244 p.
- Киридон А.М. Гетеротопії пам’яті: Теоретико-методологічні проблеми студій пам’яті. Київ : Ніка-Центр, 2016. 320 с.
- Ковальська-Павелко І. М. Історична і соціальна пам’ять: спільне і особливе // Проблеми політичної історії України. 2018. Вип. 13. С. 280–289.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Альбвакс, Моріс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбвакс, Моріс (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 19.07.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
