Альтернативне кіно

Альтернати́вне кіно́ — кінофільми, створені та поширювані поза системою кінопромисловості та комерційного кінопрокату.

Альтернативне кіно протиставляє себе «системним» творам кіномистецтва або за формою, або за ідейно-тематичним змістом. Часто воно піддає сумніву раціональні, моральні, естетичні та інші стереотипи.

Термін альтернативне кіно виник у 1960-х. Але до альтернативного кіно належать і кіноавангард епохи німого кіно, і американське підпільне й експлуатаційне кіно, яке з’явилося після прийняття Кіновиробничого кодексу, відомого як Кодекс Гейса (діяв у США 1930–1967; встановлював, що можна показувати й говорити у фільмах згідно з моральними нормами).

До альтернативного кіно також відносять позасистемні політичні фільми (так зване кіно, що бореться), створювані зусиллями політичних партій, профспілок або різного роду екстремістських угрупувань. Існують приклади альтернативного кіно, пов’язаного з молодіжними субкультурами й контркультурою. Іноді до альтернативного кіно зараховують відеоперформанси та відеомистецтво (відео-арт).

З альтернативним кіно пов’язують творчість Дз. Вертова, А. Тарковського, С. Параджанова, Л. фон Трієра та інших кінорежисерів.

Особливо поширилось альтернативне кіно у 21 ст., оскільки сучасна цифрова техніка стала доступною для аматорів, незалежних митців і невеликих творчих груп, а Інтернет надає широкі можливості для демонстрації кінотворів.

У жанрі соціальної, політичної та ідеологічної кінодокументалістики сучасне альтернативне кіно представлене, наприклад, в Інтернеті підрозділом IndyVideo інформаційної мережі альтерглобалістів IndyMedia (англ. Independent Media Center — Незалежний медіацентр).

У багатьох країнах світу, зокрема в Україні, проводяться спеціальні фестивалі альтернативного кіно.

Як синонімічні до терміна альтернативне кіно вживають також терміни незалежне кіно, маргінальне кіно та паралельне кіно. Близькими до альтернативного кіно можна вважати поняття артгаус, інтелектуальне кіно, експериментальне кіно тощо. Усі ці явища розглядають як різновиди або різні грані ширшого поняття авторське кіно.

Альтернативне кіно не слід плутати з фантастичним жанром альтернативної історії та його підвидами (стімпанк, парапанк, криптоісторія) й жанром альтернативної географії.

Література

1. Мельвиль Л. Подводя итоги «параллельного» кино на Западе // Искусство кино. 1980. № 4. С. 130–146.
2. Hillier J. American Independent Cinema: A Sightand Sound Reader. London : BFI, 2001. 283 p.
3. Groves D. Indies tilt against majors for arthouse rights // Variety. 2003. Т. 391. № 12. P. 2.
4. Harris D. Who will flex warners' new arthouse arm? // Variety. 2003. Т. 389. № 12. P. 6.
5. Миславський В. Н. Кінословник: терміни, визначення, жаргонізми. Харків, 2007. 382 с.
6. Hoberman J. Film after film: or what became of 21st century cinema. NewYork : Verso, 2013. 304 p.
7. Коновалов А. Е. Институциональный подход в детерминации артхаусного кинематографа // Нова парадигма. 2014. Вип. 122. С. 215–225.
8. Коновалов А. Е. Методологические особенности исследования артхаусного кінематографа как социального института // Osiągnięcia naukowe, rozwój, propozycje «Z okazji 200-lecia Uniwersytetu Warszawskiego». Варшава, 2016. S. 50–51.

Автор ВУЕ

• Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Альтернативне кіно // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтернативне кіно (дата звернення: 7.05.2024).