Амідні добрива
Амі́дні до́брива ― група добрив азотних, що містять Нітроген (азот) в амідній формі ― CO(NH2)2 (карбамід).
Склад
Карбамід (сечовина) CO(NH2)2 ― найконцентрованіше з твердих азотних добрив, що містить 46 % Нітрогену.
Властивості та особливості застосування
Під час грануляції карбаміду й випарювання за високої температури з двох його молекул виділяється молекула аміаку (амоніаку), в результаті чого утворюється біурет:
Підвищений уміст біурету в добриві знижує схожість насіння, пригнічує ріст і розвиток рослин, після проведення позакореневого підживлення розчином карбаміду можливі опіки листків. Критична межа його вмісту в карбаміді для пшениці та ячменю 3,0–4,5 %, проса ― 5,5, рису 7–10 %. Тому в готовому продукті вміст біурету має становити не більш як 0,6 % у марці А та 1,4 % у марці Б, тоді він не шкідливий для розвитку рослин. У ґрунті біурет розкладається за 10–15 діб унаслідок трансформування його в сполуки амонію ферментами або ензимами уробактерій уреазою.
Гранульований карбамід має вигляд кулястих напівпрозорих гранул розміром від 1–2,5 мм до 4 мм. Насипом (без тари) може зберігатися без злежування, близько 6 місяців, після чого, на відміну від аміачної селітри, насип укривається зцементованою кіркою, але всередині добриво не злежується.
Карбамід добре розчиняється у воді. Насичений розчин за температури 20 °С містить 52 % CO(NH2)2. У водних розчинах карбамід досить стійкий аж до температури 80 °С.
Порівняно з аміачною селітрою застосування карбаміду має свої особливості. Високий ступінь сипкості, незначна щільність засипки, малі гранули й невелика густина не дають змоги високопродуктивно використовувати відцентрові розкидачі. Ширина їхнього захвату має бути на третину меншою, ніж під час унесення селітри.
Ефективність карбаміду залежить від багатьох чинників. Через кореневу систему Нітроген карбаміду в молекулярній формі рослини поглинають у незначній кількості, але він стає доступним після гідролітичних перетворень амідної форми на амонійну. Під дією ферменту уреази, який продукують уробактерії й коріння рослин, карбамід зазнає гідролізу й перетворюється на амоній карбонат:
За температури ґрунту 2 °С 75 % карбаміду перетворюється на амоній за 4 доби, за температури 10 °С для цього потрібно 2 доби, за 20 °С ― лише доба. Вологоємність ґрунту при цьому має бути на рівні 40 %.
Амоній карбонат ― сполука малостійка. На повітрі швидко розкладається на амоній гідрогенкарбонат та аміак, який звітрюється, особливо на малобуферних ґрунтах:
За поверхневого внесення карбаміду без негайного заробляння в ґрунт та за відсутності опадів Нітроген втрачають у вигляді аміаку, зокрема на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, на посівах багаторічних трав, де висока активність уробактерій, а також після підживлення зернових культур. Утрати газуватого аміаку при цьому можуть сягати 30–50 % маси внесеного Нітрогену, тоді як під час внесення аміачної селітри вони становлять 1–3 %. Після внесення карбаміду ґрунт убирає катіони амонію, що утворилися внаслідок гідролізу добрива. Потім відбувається їхнє поступове засвоєння рослинами та нітрифікація. Коріння й листки рослин здатні поглинати Карбамід без попереднього його перетворення.
Неамоніфікований карбамід може вимиватися з ґрунту. Під час амоніфікації можливе тимчасове локальне підлуження ґрунту внаслідок гідролізу амоній карбонату. Потім амоній зазнає нітрифікації, утворюється нітратна кислота й ґрунт підкислюється:
Близько 50 % амонію перетворюється на нітрат-аніони за температури ґрунту 5 °С за 6 тижнів. За температури 10 °С для цього знадобиться 2 тижні, а за 20 °С ― лише 7 діб. Процес нітрифікації практично призупиняється в ґрунтах з водневим показником рН < 5,5.
Отже, карбамід є біологічно кислим добривом, оскільки після засвоєння його Нітрогену в ґрунті не залишається ні катіонів Гідрогену (водню), ні гідроксид-аніонів.
За ефективністю карбамід не поступається аміачній селітрі, але найвищу ефективність спостерігають після внесення його в ґрунт.
Карбамід найефективніше використовувати для основного удобрення, рядкового підживлення просапних і овочевих культур та для позакореневого підживлення рослин, оскільки це органічна сполука. Поверхневе підживлення озимих культур, луків і пасовищ менш ефективне порівняно з аміачною селітрою, що зумовлено втратами аміаку, повільнішою дією карбаміду, ніж аміачної селітри. На відміну від інших азотних добрив рослини здатні частково засвоювати Нітроген з карбаміду без попереднього перетворення. При цьому клітини листків поглинають молекули карбаміду, він включається в цикл перетворення нітрогеновмісних речовин, пов’язаний з утворенням діамінокислот.
Позакореневе підживлення ― складний технологічний процес, позитивна дія якого виявляється лише за певних умов. Для різних культур визначено допустимі концентрації розчину карбаміду, які не пригнічують розвитку рослин, %: кукурудза, квасоля, помідор, огірок, виноград ― 0,5; яблуня, вишня, слива, тютюн ― 1,0; картопля, капуста ― 1,6; буряк, персик ― 2,0; цибуля ― 2,5; морква ― 3,0; зернові ― 5–30. Позакореневе підживлення зернових культур 10–15%-м розчином карбаміду в періоди колосіння та на початку молочної стиглості зерна сприяє підвищенню врожайності (на 2,5–3 ц/га) та білковості зерна (на 1–3 %).
Розчинення карбаміду у воді супроводжується зниженням температури розчину. Наприклад, розчинення карбаміду масою 20 кг у воді об’ємом 100 л знижує температуру розчину на 9 °С. Таке охолодження може стати причиною виникнення термічного стресу в рослин, адже температура робочого розчину має бути не нижчою від температури повітря більш як на 10–12 °С.
Позакореневе підживлення карбамідом можна поєднувати зі заходами захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів. Зокрема, обприскування гороху в період початку формування бобів 30%-м розчином карбаміду сприяє підвищенню продуктивності рослин, боротьбі проти попелиці та бур’янів.
Карбамід широко використовують як добриво; компонент для виробництва комплексних і тривалої дії азотних добрив; протеїнову добавку до кормів, що містять багато вуглеводів і мало білків; ним можна замінити 25–30 % білка в кормовому раціоні тварин.
Література
- Науково-методичні рекомендації з оптимізації мінерального живлення сільськогосподарських культур та стратегії удобрення / Укл.: Городній М. М. та ін. Київ : Алефа, 2004. 140 с.
- Якість ґрунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред. Дж. Хофмана, Д. Мельничука, М. Городнього. Київ : Арістей, 2004. 488 с.
- Городній М. М. Агрохімічний аналіз. Київ : Аристей, 2005. 487 с.
- Господаренко Г. М. Агрохімія. 3-тє вид., перероб. і допов. Київ : СІК ГРУП Україна, 2018. 558 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Господаренко Г. М. Амідні добрива // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амідні добрива (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
