Антидискримінаційне законодавство
Антидискримінаці́йне законода́вство (від анти… та дискримінація) ― система правових норм різної юридичної сили (конституційних, міжнародних, законодавчих, підзаконних актів), що спрямовані на усунення та недопущення будь-яких форм дискримінації як у публічній, так і приватній сферах життя. Базовим для антидискримінаційного законодавства є принцип рівності.
Зміст
Історична довідка
Антидискримінаційне законодавство є результатом боротьби людей за свої права та свободи. Першим актом антидискримінаційного законодавства була Декларація прав людини і громадянина 1789, ухвалена французькими Установчими зборами, вона мала значний вплив на подальший розвиток законодавства про права і свободи людини у 19–20 ст.
Історії відомі факти створення правових актів, що мають дискримінаційних характер (релігійні війни в Європі; створення смуги осілості в Російській імперії тощо). У 20 ст. численними були вияви дискримінації та порушення прав людини. Йдеться про ідеології, основою яких була дискримінація, зокрема: комунізм (окремі радянські республіки до 1922/1924, СРСР у 1922/1924–1936, до формального надання громадянських прав колишнім «позбавленцям»), фашизм (Італія 1922–1943), нацизм (Німеччина 1933–1945), франкізм (Іспанія 1939–1975), режим апартеїду (ПАР 1948–1991). Дискримінація у 20 ст. еволюціонувала від обмеження прав певних категорій людей до їх фізичного знищення (масові вбивства та депортації). Серед дискримінаційних законів ― ті, що сприяли та утверджували політику сегрегації у США.
Характеристика
Основними виявами порушення реалізації прав і свобод людини, на які спрямоване антидискримінаційне законодавство є: майновий стан, стать, вік, раса, етнічна належність, громадянство, інвалідність, психічні захворювання, розумові здібності, сексуальна орієнтація, гендер, гендерна ідентичність, гендерне вираження, гендерна дисфорія, віросповідання, особиста політична позиція.
На міжнародному рівні антидискримінаційні норми були сформульовані у ст. 1 Загальної декларації прав людини (1948), за якою «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах».
У другій половині 20 ст. ухвалено такі антидискримінаційні міжнародні акти:
- декларації ООН: «Про ліквідацію дискримінації щодо жінок» (1967), «Про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань» (1981);
- конвенції ООН: «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» (1965), «Про припинення злочину апартеїду і покарання за нього» (1976), «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1979);
- конвенції МОП: № 100 «Про рівну винагороду» (1951), № 111 «Про дискримінацію в галузі праці і занять» (1958), № 122 «Про політику у сфері зайнятості» (1964);
- конвенція ЮНЕСКО: «Про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти» (1960).
Норми антидискримінаційного законодавства містять також Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966) та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966).
Важливою серед актів антидискримінаційного законодавства є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), яка дозволяє захистити свої права та свободи у Європейському суді з прав людини.
До антидискримінаційного законодавства в ЄС відносять: Хартію основних прав Європейського Союзу (2000), директиви: про створення загальних стандартів на підтримку рівноправності у сфері зайнятості і праці (2000), про принцип рівного ставлення до осіб незалежно від їхньої расової чи етнічної належності (2000) та ін.
Окремі нормативно-правові акти у формі закону, що спрямовані на боротьбу з виявами усіх форм дискримінації ухвалено в Австралії, Бразилії, Великій Британії, Грузії, Ізраїлі, Ірландії, Молдові, Канаді, ПАР, Сінгапурі, США.
В Україні
Конституція України проголошує рівність конституційного права і свобод громадян та рівність їх перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24). Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2012) виокремлює такі форми дискримінації: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.
Одним із правових механізмів недопущення прийняття дискримінаційних норм є затверджений постановою Кабінету Міністрів України порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів (2013).
Додатково
У Декларації прав людини і громадянина 1789 зазначалось: люди народжуються і залишаються вільними й рівними у правах; ніхто не може зазнавати утисків через свої погляди, зокрема релігійні, якщо їх висловлення не порушує громадського порядку, встановленого законом; вільне повідомлення ідей і поглядів є одним з найцінніших прав людини. Як наслідок, кожен громадянин може вільно висловлюватись, писати і друкувати, але підлягає відповідальності за зловживання цією свободою у випадках, передбачених законом.
Джерела
- Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004
- Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України № 5207-VI від 06.09.2012 // Відомості Верховної Ради України. 2013. № 32. Ст. 412. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17
Література
- Дрьоміна-Волок Н. Кримінально-правови аспекти міжнародного антидискримінаційного права // Юридичний вісник. 2011. № 3. С. 76–80. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urid_2011_3_15
- Бахарєва Г. Антидискримінаційне законодавство України: шляхи подальшого розвитку // Слово Національної школи суддів України. 2013. № 2. С. 100–106. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/cln_2013_2_14
- Посібник з європейського антидискримінаційного права. Київ : К.І.С., 2013. 191 с.
- Петраускас О. Історичний контекст антидискримінаційного законодавства США за часів президентства Дж. Кеннеді та Л. Джонсон // Проблеми міжнародних відносин. 2015. Вип. 10–11. С. 403–417. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pmv_2015_10-11_31
- Кресіна І. Проблеми законодавчого забезпечення антидискримінаційної політики в Україні // Суспільно-політичні процеси. 2016. Вип. 2. С. 109–124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pubpolpr_2016_2_7
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шумило М. М. Антидискримінаційне законодавство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антидискримінаційне законодавство (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
