Аполлонічне і діонісійське
Аполлонíчне (аполлóнівське) і діонісíйське — категорії естетики, запропоновані Ф. Ніцше для означення двох первнів культуротворчості — світлого, інтелектуального, раціонального і темного, пристрасного, екстатично-ірраціонального (названі за іменами давньогрецьких богів — Аполлона та Діоніса).
Історична довідка
Вчення про аполлонічне і діонісійське Фрідріх Ніцше виклав у працях «Народження трагедії з духу музики. Передмова до Ріхарда Вагнера», «Нариси несвоєчасного», «Людське, надто людське», «Досвід самокритики», «Автобіографія (Ессе homo)». На формування його концепції вплинули твори Геракліта Ефеського, Анаксагора, Платона, Аристотеля, Плотіна, а також вчення про «річ-в-собі» й «річ-для-нас» (І. Кант), «наївне» (Ф. Шиллер), естетичну гру (Й. Гете), світову волю (А. Шопенгавер).
Базові ідеї
Ф. Ніцше тлумачить людське буття як особисто пережиту історія, що сповнена протилежностей і протиріч. Він розглядає мистецтво, в якому гармонізуються Аполлон і Діоніс, як своєрідний спосіб набуття людиною «метафізичної втіхи». Існування світу, на його думку, може бути «виправданим» лише як естетичний феномен, тому своє вчення мислитель позиціонував як артистичну метафізику.
Дихотомія прекрасного та потворного визначала, на погляд мислителя, особливості способу життя давніх насельників Еллади, де мистецтво грало вагому роль. Прагнення до краси, порядку та святкувань було зумовлене потребою перемогти над природними негараздами, меланхолією та переживанням болю. Трагедія й комедія, невід’ємні від музики й танцю, породжувалися т. зв. діонісійським (екстатичним) надривом. Натомість пластичні мистецтва — закорінені в «аполлонічному» первні буття; художньо чутлива людина намагається привнести у життєву стихію розміреність, порядок, ясність, які асоціюються з божеством світла та провісника істини — Аполлоном. Внаслідок цього осягається задоволення (релаксація), порівнювані з відпочинком уві сні.
Наріжною ідеєю естетичної концепції Ф. Ніцше стало міркування про «народження трагедії із духу музики». За його висновком, через особливості світосприйняття давніх еллінів антична трагедія виникає як «художнє творення песимізму»; задовольняє потребу в тамуванні схильності до діонісійської основи — жорстокого, жахливого, злого, загадкового, фатального в існуванні. Мистецтво стає потрібним для подолання страху перед цими хаотичними силами й упорядкування повсякденного життя. А прагнення до аполлонівської основи — логіки та «логізування світу» набуває значущості у період втрати могутності давньогрецькими полісами, на тлі зростання демократії й утилітаризму.
Взаємодія категорій хаосу й порядку, екстазу та ритму, а також «художніх світів сновидіння та сп’яніння», на думку Ф. Ніцше, стимулювала глибше розуміння мистецтва. Митець, наслідуючи «безпосередні художні стани» природи, розкриває себе або як екстатичний «діонісійський митець сп’яніння» або як наївний «аполлонічний митець сну». При цьому «логізування», що розпочалося з Еврипіда, тлумачиться як ознака занепаду мистецтва. А творчість В.-Р. Вагнера — як повернення в життя європейців «діонісійських чар», спраги «трагічного міфу», чудес і афектів.
Значення
Вчення Ф. Ніцше про аполлонічне та діонісійське начала культури знайшло у 20 ст. психофізіологічну базу після доведення факту спеціалізації кожної з півкуль людського мозку для виконання логічних та емоційних алгоритмів.
Концепція Ф. Ніцше нерідко використовується як критерій розмежування типів художньої творчості та визначення авторської позиції митця.
Джерела
- Ніцше Ф. Повне зібрання творів. Том 1. Народження трагедії. Невчасні міркування I–IV. Твори спадку 1870–1873 / Пер. з нім. Катерина Котюк та Олег Фешовець. Львів : Астролябія, 2004. 769 с.
- Ніцше Ф. Повне зібрання творів. Том 5. Перемішані думки і вислови. Мандрівник і його тінь / Пер. з нім. Катерина Котюк. Львів : Астролябія, 2012. 300 с.
- Ніцше Ф. Повне зібрання творів. Том 6. Людське, надто людське. Книга для вільних умів / Пер. з нім. Катерина Котюк. Львів : Астролябія, 2012. 408 с.
Література
- Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. Москва : Политиздат, 1991. 525 с.
- Попович М. В. Раціональність і виміри людського буття. Київ : Сфера, 1997. 290 с.
- Визгин В. П. Конфликт эстетизма и историзма в философии Ницше // Историко-философский ежегодник. 2001. № 99. С. 228–260.
- Арсланов В. Г. История западного искусствознания XX века. Москва : Академический Проект, 2003. 768 с.
- Гужва О. П. Діонісійське та аполлонійське в поезії Лесі Українки // Науковий вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Філософія». Харків, 2015. Вип. 45 (частина ІІ). С. 33–42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Поліщук О. П. Аполлонічне і діонісійське // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аполлонічне і діонісійське (дата звернення: 28.04.2024).
Оприлюднено: 06.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
