Аристотелізм
Аристотелíзм (від імені Аристотель, грец. Αριστοτέλης) — багатозначний термін:
Значення терміна
1) вчення послідовників Аристотеля, система мислення, яка сформувалася під впливом його ідей і в цілому наслідує його принципам, особливо у сфері етики та тлумачення благ. Термін не є тотожним поняттю перипатетичної школи (див. Перипатетики).
2) історія виникнення, поширення, перекладу та впливу творів Аристотеля, рецепція його вчення у середньовічних теологічних традиціях.
Дієслово ἀριστοτελίζειν («аристотелізувати») вперше зустрічається у Страбона, що свідчить про відродження аристотелізму вже у 1 ст. до н. е. У Середні віки аристотелізм, часто у поєднанні з неоплатонізмом, набув поширенння в грецькій патристиці (Іван Дамаскин), у візантійській, арабській (Аверроес, Аль-Кінді, Аль-Фарабі) і єврейській (М. Маймонід) філософії. Наприкінці 12 ст. аристотелізм витісняє в Західній Європі платонізм, і з 13 ст. стає філософським підґрунтям схоластики, пізніше — католицької неосхоластики.
Епоха Відродження (Мануїл Хрисолор, Іоанн Аргиропул, Феодор Газа, Георгій Трапезундський, Вісаріон Нікейський) внесла у західний аристотелізм живий струмінь, протиставляючи схоластиці гуманізм християнський. Твори Аристотеля активно перекладалися новоєвропейськими мовами. Одночасно у європейську філософію інкорпорується витлумачення Аристотеля, подане Аверроесом.
Філософія 15–16 ст. концентрується навколо опозиції Платон — Аристотель. Флорентійські платоніки (М. Фічіно, Дж. Піко делла Мірандола) розглядали аристотелізм як «підготовку» до платонізму. У Німеччині схоластика як католицького (Ф. Суарес), так і протестантського (Ф. Меланхтон) спрямування ґрунтувались на аристотелізмі.
Наукова революція 17 ст. і формування механістичної картини світу (див. Механіцизм) призвели до падіння авторитету аристотелізму в природознавстві (Г. Галілей, Й. Кеплер, Ф. Бекон, П. Гассенді, Г. В. Ляйбніц), але метафізика, етика та логіка Аристотеля лишалися важливим джерелом філософського розумування.
В Україні традиції аристотелізму започатковані в другій половині 15 ст., разом із перекладами текстів Аристотеля (зокрема й «Органону») та філософських творів М. Маймоніда, Аль-Газалі, І. де Сакробоско. Вчення Аристотеля викладалося у братських школах, Острозькій колегії, інших закладах освіти; стало основою курсів філософії та логіки в Києво-Могилянській академії: Йоасаф (Кроковський), Стефан (Яворський), Феофан (Прокопович), Михайло (Козачинський), Георгій (Кониський) та ін.
Джерела
- Нікомахова етика / Пер. з давньогр. В. Ставнюка. Київ : Аквілон-плюс, 2002. 480 с. URL: http://www.ae-lib.org.ua/texts/aristoteles__nicomachean_ethics__ua.htm
- Політика / Пер. з давньогр. О. Кислюк. Київ : Основи, 2005. 239 с.
- Поетика / Пер. з давньогр. Б. Тен. Харків : Фоліо, 2018. 160 с.
- Аристотель. Книги онлайн. URL: http://www.koob.ru/aristotel/
Література
- Асмус В. Ф. Античная философия. Москва : Высшая школа, 1999. 544 с.
- Антисери Д., Реале Дж. Западная философия: от истоков до наших дней. Античность и Средневековье / Пер. и ред. С. А. Мальцевой. Санкт-Петербург : Пневма, 2003. 688 с.
- Аристотель: традиція, адаптація, переклад / Упоряд. О. Панич. Київ : Дух і літера, 2017. 184 с.
- Войтинская Н. С. Аристотелизм. Записная книжка // Вопросы философии. 2017. № 7. С. 192–206.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Козловець М. А. Аристотелізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аристотелізм (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
