Аура (міфологія, езотерика)
А́ура (грец. Αὔρα — віяння, вітерець) — багатозначний термін. 1) У давньогрецькій міфології — молодше божество, жіноча персоніфікація легенького вітерця, повівання; донька Зефіру (Борея або титана Левантуса); швидка, мов вітер, супутниця Артеміди. У міфах описана як висока гарна дівчина, юнацької статури, «діва гір» і вправна полювальниця. Діонісом підступно згвалтував Ауру, через що вона безжально мстила чоловікам. Зевс перетворив Ауру на гірське джерело.
2) Псевдонаукове поняття: у містичних та езотеричних вченнях, альтернативній медицині, парапсихології, неорелігіях — недоступне чуттєвому сприйняттю світіння, випромінювання (часто різнокольорової гамми) навколо голови чи всього тіла людини, прояв її внутрішніх духовних або фізичних «енергій».
Уперше містико-теософську концепцію аури висунув колишній священник Церкви Англії, окультист і теософ Чарльз Вебстер Ледбітер у книгах «Людина видима й невидима» (1903), «Внутрішнє життя» (1910). У 1980-х його ідеї були увібрані рухом Нью-Ейдж і перетлумачені в дискурсі езотеричної контркультури.
Домінують дві розбіжні позиції: за однією з них, колір, розмір, інтенсивність аури безпосередньо пов’язані з фізичним, емоційним станом людини, її моральними і духовними якостями (кожна емоція, слово, риса характеру породжує специфічне випромінювання); за іншою — колір аури є унікальним, індивідуальним атрибутом людини, що переважає у світінні, незалежно від поточного фізико-емоційного стану.
У різноманітних езотеричних вченнях ауру тлумачать як біоенергетичне або психоенергетичне поле людини, її особливе «тонке тіло» («аура-сома»), прояв сутності її душі або духу. Іноді наявність аури приписують не тільки людині, а всім живим істотам та матеріальним об’єктам. Представники альтернативної медицини стверджують про здатність бачити розмір, колір, тип вібрації аури, «читати» її та тлумачити.
У неорелігійних вченнях поняття застосовують на позначення сяйва, що сходить від Бога, янголів, святих. У модерному живописі зображується як золотавий чи сріблястий ореол, який оточує їхні постаті.
Термін «аура» не є науковим поняттям та предметом вивчення спеціальних наук. Але широко використовується, напр., в естетиці, мистецтвознавстві та критичних контекстах.
Станом на 2023 жодні контрольовані науково-експериментальні дослідження не підтвердили існування аури. Вчення про ауру нерідко використовують у спекулятивних, прозелітичних, комерційних цілях. Наявна практика «читання», аналізу, фото- й відеозйомки, реєстрації чи комп’ютерної діагностики аури розцінюється як псевдонаукова.
Література
- Hammer O. Claiming Knowledge: Strategies of Epistemology from Theosophy to the New Age. Leiden : Brill, 2003. 547 р.
- Hines Terence. Pseudoscience and the Paranormal (2nd ed.). Amherst, New York: Prometheus Books, 2003. 425 р.
- Hanegraaff, W. J. Dictionary of Gnosis & Western Esotericism. Leiden : Brill Academic Pub, 2006. 1228 р.
- Артюх В. В. Про деякі джерела походження поняття "аура" у Вальтера Беньяміна // Наукові записки НАУКМА. Теорія та історія культури. 2010. Т. 101. С. 15-19. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/3880/Artiukh_Pro_deiaki.pdf
- Tillett G. J. The Еlder Brother: a Biography of Charles Webster Leadbeater. London: Routledge, 2016. 352 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Аура (міфологія, езотерика) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аура (міфологія, езотерика) (дата звернення: 1.05.2024).
