Бадью, Ален
|
Бадью, Ален (Badiou, Alain) | |
|---|---|
| Народження | 17.01.1937 |
| Місце народження | Рабат |
| Традиція/школа | постмодерн |
Бадью́, Але́н (франц. Badiou, Alain; 17.01.1937, м. Рабат, Марокко) — філософ, представник постмодерної філософії та культури.
Життєпис
Навчався у ліцеї Луї-Ле-Гран, отримав формальну філософську освіту у Вищій нормальній школі (1956–1961), одночасно відвідував Паризький університет.
Від 1963 викладав у ліцеї в м. Реймсі (Франція). Працював з 1969 викладачем в Університеті Париж VIII; з 1999 — у Вищій нормальній школі, інших вишах Європи та світу.
Захоплювався лівою ідеологією, став членом Об’єднаної соціалістичної партії, брав участь у комуністичних та маоїстських групах.
1969 був засновником французької маоїстської групи — Союзу комуністів марксистсько-ленінської Франції.
2002 став одним із засновників Міжнародного центру досліджень сучасної французької філософії.
Почесний президент Глобального центру перспективних досліджень (2014–2015).
Погляди
С. Жижек вказував на радикальну відмінність філософії Бадью від модернізму, деякі інші послідовники — від постмодернізму.
Бадью розумів головні тенденції сучасної постмодерної філософії та культури, передусім загрози деконструктивістської методології (Ж. Дерріда, Ж. Бодріяр, Ж.-Ф. Ліотар) для втрати предмета філософії («кінця філософії») та деконструювання культури. Вказав на головну особливість сучасної культури — софістичність. Прагнув довести, що критика класичної й некласичної філософії за доби постмодерну не призведе до «кінця філософії», а є кроком на шляху до нової культури, в основі якої — повернення до Платона з урахуванням досягнень у царинах психоаналізу, математики, соціології, політики та поезії.
Окреслив нову філософію як філософію множинності буття істини, називав свою філософську систему «платонізм множинності».
Реконструюючи античну філософію, виявив чотири умови («родові процедури»), сумісне існування яких призвело до появи філософії: матема (опора на математику), поема, політичний винахід і любов. Уважав, що такі ж умови повинні бути сформовані у сьогоденні. Ситуацію передоручення роботи мислення одній «родовій процедурі» називав «швом». Відповідно до цієї концепції, 19 ст. (від Г. Гегеля до Ф. Ніцше) перебувало під владою «швів», перш за все, позитивістського (або сцієнтистського), марксистського та поетичного. Філософія «пришивалася» до дискурсивних практик і розчинялася в них. У 20 ст. філософія послідовно позбавилася від цих «швів», що є необхідною умовою її відродження. Тільки після відродження 4-х умов існування істини («родових процедур») філософія може знову стати істинною.
Вважав, що істина з’являється лише там, де виникає подія, і розкривається процесуально (відродження Ісуса Христа є подією істини — прорив трансценденції смерті). Розвивав думку, що будь-яка філософська система намагається поєднати одиничне й загальне (неіменоване), але їхнє поєднання стало можливим лише у сучасній культурі. Пов’язував іменування з продукуванням істини. Філософія формує істину (проявлену через «родову процедуру»), яка завдяки своїй операціональності розгортає у мисленні виключення (порожнечу), неіменоване. Саме така онтологія виробництва істини є ключовою частиною концепції Бадью, базованої на теорії винятковості, порожнечі й іменування, та пояснює сутність сучасної філософії, політології, метаетики.
За Бадью, якщо сучасні політичні технологи називають те, що не може бути іменованим, наприклад, сучасний капіталізм, це трансформує уявлення про «істину» капіталізму. У такому контексті сучасна політична філософія має певне обличчя, яке Бадью називав буржуазним парламентаризмом. На думку мислителя, абсолютизація сили істини формує зло, і сучасні парламентські західні держави, які вже втратили істину, стають релятивними та скептичними (симулякрами). Вони не спираються на справжні «родові процедури» і втрачають реальність буття. Тільки справжня політика, що дотримується «родових процедур» (коли право поставлене у центр політики), може врятувати і сучасне суспільство, і філософію, яка у цьому сенсі «підшивається» до істинної політики. Політика, яка не спирається на суб’єкта (і на «родові процедури»), перестає генерувати істину і формується тільки завдяки державній владі (капітало-парламентаризму).
Творчість
Погляди Бадью сформувалася під впливом античних учень (Платон, Аристотель), марксистської філософії (К. Маркс, В. Ленін, Мао Цзедун, Л. П. Альтюссер), творчості філософів Нового часу (Р. Декарт, Б. Паскаль, Ж.-Ж. Руссо, Н. Мальбранш), психоаналітичної теорії суб’єкта Ж. Лакана, екзистенціалізму, постгайдеггеровської філософії (Е. Левінас, Ж. Дерріда, Ф. Лаку-Лабарт), постструктуралістської теорії Ж. Дельоза й П.-Ф. Гваттарі, сучасного софізму, поетів 19–20 ст., які розкрили суперечливу та багатоаспектну сутність сучасної людини (С. Малларме, А. Рембо, Ш. Бодлер, Ф. Пессоа, П. Целан, О. Мандельштам). Важливим витоком ідей Бадью було розуміння некласичної математики (зокрема множин теорії).
Головні ідеї Бадью виклав у дослідженнях: «Буття й подія» («L’Être et l’événement»; 1988), «Маніфест філософії» («Manifeste pour la philosophie»; 1989), «Умови» («Conditions»; 1992), «Століття» («Le Siècle»; 2005), «Логіки світів» («Logiques des mondes»; 2006), «Другий маніфест філософії» («Second manifeste pour la philosophie»; 2009), «Кінцеве і нескінченне» («Le Fini et l’Infini»; 2010), «Республіка Платона» («La République de Platon»; 2012). Написав декілька романів і п’єс.
Додатково
Бадью характеризував нову філософію як проект, у якому в нових умовах існування культури потрібно шукати межі софізму й релятивізму. Бадью вдався до пошуку сучасного «топосу» існування філософії.
На думку Бадью, будь-яка спроба іменувати неіменоване (наприклад, означувати спільність людей будь-яким обмежуючим її способом — іменами капіталізм, демократія, соціалізм або комунізм) призводить до катастрофічного зла (нацизму або сталінізму). Як противага йому виникає те, що пов’язане із процесом істини, — добро.
На основі критики «хрестового походу» на метафізику та аналізу першовитоків формування філософії в античній культурі виявив можливості для «порятунку» сучасної філософії та європейської культури.
Праці
- L’éthique. Essai sur la conscience du mal. Caen : Nous, 2003. 120 p.
- Second manifeste pour la philosophie. Paris : Flammarion, 2010. 130 p.
- А н г л. п е р е к л. — The Ignorant Schoolmaster: Five lessons in intellectual emancipation. *Stanford : Stanford University Press, 1991. 148 p.
- Being and Event. London : Continuum, 2007. 526 p.
- Р о с. п е р е к л. — Апостол Павел. Обоснование универсализма. Москва : Московский философский фонд ; Санкт-Петербург : Университетская книга, 1999. 94 с.
- У к р. п е р е к л. — Концепт моделі: вступ до матеріалістичної епістемології математики. Київ : Ніка-Центр, 2009. 232 с.
- Століття. Львів : Кальварія ; Київ : Ніка-Центр, 2014. 304 c.
- Етика. Нарис про розуміння зла. Київ : Комубук, 2019. 192 с.
Література
- Ћiћek S. Psychoanalisis and Post-Marxism: The Case of Alain Badiou // The South Atlantic Quarertly. 1998. Vol. 97. № 2. P. 235–261.
- Zammito J. H. A Nice Derangement of Epistemes. Post-Positivism in the Study of Science from Quine to Latour. Chicago; London : The University of Chicago Press, 2004. 406 p.
- Groff R. Critical Realism, Post-Positivism and the Possibility of Knowledge. London; New York : Routledge, 2007. 168 p.
- Синиця А. С. Аналітична філософія. Львів : Львівський державний університет фізичної культури, 2013. 304 с.
- Окороков В. Б. Конструирование языкового пространства в творчестве А. Бадью // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. 2014. Т. 22. Вип. 24 (1). С. 33–40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdufsp_2014_22_24(1)__8
- Бурлачук В. Метамарксизм у політичній теорії Алена Бадью // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2018. № 3. С. 96–111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stmm_2018_3_7
- Kulyk O. V. A Brief Introduction to Analytic Philosophy. Dnipro : LIRA, 2019. 76 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Окороков В. Б. Бадью, Ален // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бадью, Ален (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
