Бажул, Григорій Іванович
Бажу́л, Григо́рій Іва́нович (англ. Georg Baschul; псевдонім — Келеберда; 22.01.1906, хутір Ладижене Полтавської губернії, тепер у складі с. Василівка Полтавського району Полтавської області — 17.10.1989, м. Сідней, Австралія) — бандурист, фундатор кобзарських колективів в Австралії.
|
Бажул, Григорій Іванович | |
|---|---|
| Народження | 22.01.1906 |
| Місце народження | хутір Ладижене |
| Смерть | 17.10.1989 |
| Місце смерті | Сідней |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
У 1911 переїхав із батьками до м. Харкова, де здобув освіту агронома. Навчався у Харківському музично-драматичному інституті (існував до 1934) у класі Г. Хоткевича; виконував сольні й ансамблеві твори Г. Хоткевича, популяризував харківський спосіб гри на бандурі.
Заарештований 29.05.1934 за антирадянську агітацію. Спецколегією Харківського обласного суду 15.06.1935 був засуджений на два роки позбавлення волі, які провів у Бердянській сільськогосподарській трудовій колонії. Перебував у засланні на Північному Кавказі, в Сибіру, Тайшеті (Російська Федерація).
1938 повернувся в м. Харків.
1944 — 1947 перебував в еміграції в Німеччині. Був учасником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, організатором та художнім керівником ансамблю «Братство кобзарів ім. О. Вересая».
Від 1948 проживав в Австралії.
Реабілітований 26.04.1994.
Діяльність
Разом із Л. Гайдамакою (1898–1991; Україна — США) під час окупації здійснював спроби створити капелу бандуристів у м. Харкові. Друкував в окупаційній пресі статті, де згадував про знущання радянської влади над українськими культурними діячами, знищення владою кобзарів та бандуристів в 1930-ті. У період Другої світової війни виступав як соліст-бандурист.
1944 виступав для воїнів Української повстанської армії у складі ансамблю бандуристів на заході України разом із З. Штокалком, В. Юркевичем (1923–1985; Україна — США), С. Ганушевським, С. Ластовичем-Чулівський, С. Малюцою (1915–1991; Україна — США), Г. Смирним (невідомо–1944; Україна).
Організував Ансамбль бандуристів ім. Г. Хоткевича (1964, м. Сідней), школу юних бандуристів (1970, м. Сіднеї).
Перший секретар дирекції Фундації українознавчих студій в Австралії, фундатор Кафедри українознавства в Австралії.
Разом із дружиною був співробітником і меценатом газети «Вільна думка». Автор статей про Г. Хоткевича, популяризатор його мистецької спадщини.
Справу Бажула продовжив В. Мішалов.
Капела бандуристів ім. Г. Хоткевича 1968
Бажул. Братство кобзарів
Бажул у Німеччині
Бажул із дружиною
Бажул. 1942 р.
Бажул. 1948 р.
Додатково
Саме в м. Харкові зацікавився кобзарським мистецтвом, коли почув гру сліпого кобзаря Павла Келеберди.
Повернувшись із заслання, Бажул отримав на збереження рукописи Г. Хоткевича (від його дружини Платоніди).
Праці
- Про бандуру // Нова Україна.1942. № 25 (12). С. 4.
- Гнат Хоткевич // Новий обрій (Мельбурн, Австралія). 1960. № 2. С. 142–149.
- З бандурою по світу // Бандура. 1984. № 9/10. С. 46–52.
- Альфа і омеґа мистецької одиниці в Сіднеї // Бандура. 1985. № 13–14. С. 27–32.
Література
- Дутчак В. Бажул Григорій // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 118.
- Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. С. 183; 250; 474; 654.
- Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ століття. Івано-Франківськ : Фоліант, 2013. 488 с.
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура. Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті. Харків : Савчук О. О., 2013. 368 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Карась Г. В. Бажул, Григорій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бажул, Григорій Іванович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
