Баран, Михайло Миколайович
Бара́н, Миха́йло Микола́йович (03.03.1928, с. Хмелиська, тепер Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 15.01.2004, м. Львів, Україна) — бандурист, композитор, художник, поет, заслужений працівник культури України (з 1988).
|
Баран, Михайло Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 03.03.1928 |
| Місце народження | Хмелиська |
| Смерть | 15.01.2004 |
| Місце смерті | Львів |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї січового стрільця (див. Українські січові стрільці), вояка Української галицької Армії, заарештованого 1949. Родина зазнавала постійних утисків із боку польських, німецьких, радянських окупаційних (див. Окупація) структур.
Дитинство та юність провів у с. Жеребки (тепер Тернопільського району Тернопільської області).
1942–1944 навчався у гімназії м. Тернополя. Оволодів грою на скрипці, гітарі. Від 1944 проживав у м. Львові, де брав уроки живопису у Р. Хробака та Р. Чистоганова.
Служив 1949–1953 у радянській армії. 5 разів успішно складав вступні іспити до Львівського державного університету імені Івана Франка (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), але до навчального закладу його не прийняли через репресованого (див. Репресії) батька.
Від 1958 захопився грою на бандурі, навчався у композитора-пісняра В. Листопада.
Закінчив Львівське культурно-освітнє училище (тепер Львівський фаховий коледж культури і мистецтв; 1969, спеціальність — керівник оркестру народних інструментів), 1979 — Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка (диплом учителя музики та співів).
Заступник голови правління Львівського обласного відділення Музичного товариства УРСР (1971–1988).
На пенсії — від 1990.
Діяльність
Музична діяльність
Виступав як соліст-бандурист та у складі ансамблів, капел.
Від 1962 організував ансамблі та капели бандуристів при трудових колективах; із львівських студентів — ансамбль (згодом капела) «Діброва». Створив мистецькі колективи «Троянда» (1964–1969), «Зірниця» (1969–1973), «Вишиванка» (1970–1987), «Тополенька» (1970–1971), «Калина» (1973–1976), «Срібні струни» (1986–1989).
Спільно із синами Орестом і Тарасом виступав у тріо «Жайвори» (вперше — 1964). Мали концерти містами України. Після відновлення незалежності України змогли гастролювати в Австралії, Грузії, Німеччині, Польщі, США, Чехії, Словаччині.
У репертуарі Барана — понад 200 пісень різних жанрів та їх обробки для бандури, народні пісні та думи, 30 пісень на слова Т. Шевченка, твори українських композиторів, власні твори («Ген-ген тумани гори вкрили»).
Організовував Шевченківські вечори в Україні та містах Австралії, Канади, Польщі, Словаччини, Чехії, США, РФ.
Художня діяльність
Малював у стилі графіки (пером і тушшю). Значну увагу приділяв історичній тематиці, малював портрети Лесі Українки, Б. Хмельницького, І. Франка, М. Шашкевича, Т. Шевченка (понад 20 портретів, зокрема скульптурні).
Займався сакральним живописом. 1960 реставрував церкву Покрови (с. Підгайчики Львівського району Львівської області) з елементами української декоративного розпису, відновив 90 ікон і 32 візерунки.
Літературна діяльність
Літературна спадщина Барана — поезії, пісні, прозові твори, есе. Публікував статті про діячів мистецтва та історії, пропагував кобзарську спадщину. Автор випуску збірки «Щедрінь» (1998).
Культурно-просвітницька діяльність
Брав участь у створенні на Львівщині понад 10 музеїв видатних діячів української культури, зокрема Ф. Колесси, С. Крушельницької, М. Менцинського, О. Мишуги, М. Шашкевича, Н. Нижанківського.
Відреставрував надгробок О. Мишузі (с. Новий Витків Радехівського району Львівської області).
Брав участь у відновлення могили М. Вербицького (с. Млини Підкарпатського воєводства, Польща).
Додатково
Брат Григорій Баран очолював відділення товариства «Просвіта» у с. Хмелиська. Заарештований поляками за участь в ОУН та замордований 1941 у в’язниці.
Брат Степан Баран засуджений до 10 років у м. Комсомольську-на-Амурі (РФ), засуджений до розстрілу (вирок змінили на 25 років концтабору). Після 17 років мордувань 1971 помер у концтаборі.
Брат Василь Баран розстріляний 1944 органами НКВС.
Мати Софія Баран перебувала 2 роки під слідством.
Праці
- Посвята героям що впали в борні за волю Вкраїни в Новомуселі // Гомін волі. 1992. 6 лист. С. 1.
- Повернення додому… Був такий маестро — Юрій Цимбора // Русалка Дністрова. 1994. № 12.
- А щоб наша пісня і дума не меркла й не в’яла // Русалка Дністрова. 1995. № 21.
- 75-річчя пом’янули і словом, і піснею // Бандура. 1995. № 53–54. С. 27–30.
- Чарівник бандури // Русалка Дністрова. 1995. № 13.
- Кобзарський батько // Русалка Дністрова. 1997. № 1.
Література
- Гуцал П. Баран Михайло Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / Редкол.: Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та ін. Тернопіль : Збруч, 2004. Т. 1. С. 78.
- Жеплинський Б. М. Баран Михайло Миколайович // Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. С. 12–13.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баран, Михайло Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баран, Михайло Миколайович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
