Барбареум
Барбаре́ум, Королівська греко-католицька Генеральна семінарія у Відні при Святій Варварі (лат. Regium generale Seminarium Graeco-Catholicum Viennae ad Sanctam Barbaram) — Генеральна духовна семінарія для студентів-католиків візантійського обряду, заснована імператрицею Марією Терезією 1774 у м. Відні при церкві Святої Варвари.
Зміст
Історична довідка
Зародження ідеї заснування семінарії для католицьких студентів візантійського обряду пов’язують з віденськими урядовими колами. Зачин був активно підтриманий імп. Марією Терезією. У розвитку богословської освіти вбачали не тільки релігійно-політичні зиски, а й засіб виховання нового покоління високоосвіченого духовенства, готового до душпастирської й громадської праці. Згідно з декретом, Генеральна семінарія заснована «задля сприяння надзвичайно важливій справі унії греко-уніатської й неуніатської конфесій, успіх якої залежить насамперед від вищої освіти уніатського духовенства» (див. Берестейська церковна унія 1596).
Початково заклад планували відкрити для румунських, сербських та хорватських студентів. За наполяганням єпископів Мукачівського, Львівського та Перемишльського контингент слухачів було розширено для вихідців з українських земель, а також студентів-василіян.
Імператриця подарувала закладу церкву Святої Варвари та будівлю семінарії, які належали ордену єзуїтів і були конфісковані владою у період антиєзуїтської кампанії (1773–1814), виділила кошти на реконструкцію семінарії та облаштування церкви під візантійські обряди. Семінарію відкрито 15 жовтня 1775, перший набір складався з 22-х студентів; перше греко-католицьке богослужіння в церкві Св. Варвари відбулося 15.10.1776 (у присутності Марії Терезії).
Положення (статут) Генеральної семінарії були складені за зразком Грецького коледжу Оксфордського університету. Марія Терезія залишила за собою та своїми наступниками право вносити до нього будь-які зміни.
Барбареум діяв упродовж 1775–1784, заклад ліквідовано 01.05.1784 за розпорядженням імп. Йосифа ІІ (церква Св. Варвари діяла як парафіяльна для греко-католиків м. Відня). Спадкоємницею Барбареума стала Львівська греко-католицька духовна семінарія (заснована 1783, тепер Львівська духовна семінарія Святого Духа), що перебрала функції провідного навчального центру для греко-католиків Австрійської імперії.
Другу фазу розвитку віденського освітнього осередку (або «другий Барбареум») пов’язують з діяльністю Центральної греко-католицької духовної семінарії (1852–1893), відкритої за імп. Франца Йосифа І.
Діяльність
До Барбареуму вступали випускники гімназій; якщо на час відкриття (1775) контингент слухачів налічував 22 особи, то у 1779/1780 — 48 осіб. Місця для кандидатів духовного стану були розподілені залежно від греко-католицьких єпархій різних канонічних юрисдикцій (так, для кандидатів від Львівської та Перемишльської єпархій було виділено 14 стипендіальних місць: по 6 — для представників кожної єпархії, 2 — для слухачів ЧСВВ).
Навчання тривало 7 років, за програмою було прирівняне до європейських університетів. Низку курсів слухачі вивчали у Віденському університеті (зокрема, мови, богослов’я), мали можливість користуватися університетською бібліотекою. Заклад утримувався за кошти фонду єзуїтів, а також внески єпархій (відповідно до кількості направлених учнів).
Упродовж усього періоду існування Барбареуму посаду генерального інспектора обіймав Крижевецький єпископ Василь Божичкович (1719–1785; тепер Хорватія); першим префектом був Йосафат Басташич (у 1775–1780), останнім — Атанасій Гвозданович (у 1783–1784; усі — василіяни, з Крижевецької єпархії, тепер на території Хорватії); віце-ректором (з 1781) о. Михайло Щавницький (згодом — ректор Львівської греко-католицької духовної семінарії).
Студентів добирали й рекомендували до навчання єпископи, а студентів-василіян — провід ЧCВВ, остаточне рішення ухвалював гофканцлер. Слухачів могли відрахувати з закладу за відсутність здібностей, порушення порядку, політичну ненадійність. Випускники Барбареуму поверталися на батьківщину, де ставали кандидатами на вищі церковні посади, викладачами духовних закладів та університетів, сприяли поширенню унії.
Сукупно до семінарії було прийнято 116 студентів, з яких 58 закінчили навчання у Барбареумі, 33 — в інших семінаріях після його закриття (зокрема, 25 осіб у м. Львові). Серед загального числа вихованців 32 були направлені із Закарпаття та 29 — з Галичини (Львівської та Перемишльської єпархій). Чимало з них знані як церковні та світські діячі, провідники освіти і культури (підраховано, що 6 випускників стали єпископами, 16 — каноніками, 10 — викладачами університетів, 8 — ректорами семінарій, 8 — письменниками тощо). Серед вихованців семінарії: митрополит Антін Ангелович, єпископи Олексій Повчій, Григорій Таркович, Микола Скородинський, історики Йоаникій Базилович, Михайло Гарасевич, освітні діячі Костянтин Сабатовський, Яків Лабчинський, Федір Фединкевич, Іван Ольшавський, Іван Бартошевський, Іван Пулюй та ін.
Значення
Генеральна семінарія виконувала функції вищого духовного навчального закладу для підготовки греко-католицького духовенства з-поміж хорватів, сербів, румунів, галицьких і закарпатських українців, які перебували під австрійською владою.
Мала важливе значення для формування високоосвіченої верстви духовенства, освітніх і громадських діячів. Започаткувала розбудову цілісної системи греко-католицької богословської освіти: вже 1779, на зразок її «філій», засновано єпархіальні семінарії у містах Львові, Галичі, Кам’янці, Барі та Перемишлі, які доклали внесок до формування національної еліти галицьких українців.
Через Барбареум українські слухачі долучалися до європейського культурного й політичного життя, знайомилися з історією, літературою, мистецтвом інших народів, налагоджували життя парафіяльного центру діаспори.
Історію Барбареума та його значення для церковного життя й освіти в Україні вивчали дійсні члени НТШ Амвросій Андрохович, митроп. Йосиф Сліпий, Василь Щурат та ін.
Додатково
- Імператриця Марія Терезія активно підтримувала діяльність закладу. 20 жовтня 1775 запросила студентів першого набору до резиденції Шенбрунн, у 1778, 1780 давала приватні аудієнції з вечерею випускникам. Подарувала церкві Св. Варвари Євангелія з дарчим підписом (яке використовують дотепер на Великодньому богослужінні).
Відео
Література
- Андрохович А. Віденське Babrareum. Історія королівської Ґенеральної Греко-Католицької семинарії при церкві св. Варвари у Відні з першого періоду її існування (1775–1784) // Греко-католицька духовна семинарія у Львові : в 2 ч. / Уклад. о. Йосиф Сліпий Львів : Бібльос, 1935. Ч. 1. С. 42–213.
- Plöchl W. St. Barbara zu Wien: die Geschichte der griechisch-katholischen Kirche und Zentralpfarre : in 2 bd. Wien : Herder, 1975.
- Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576–1983). Rome : Analecta OSBM, 1984. 366 р. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/20052/file.pdf
- Паславський І. Галицька митрополія. Історичний нарис. Львів : Сполом, 2007. 128 с.
- Пилипів І., Десятинський Р. Становлення Богословської освіти Греко-католицької церкви в першій половині ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. 2016. Вип. 2. Ч. 2. С. 122–126.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Барбареум // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барбареум (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.05.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
