Бар, Герман
Бар, Ге́рман (нім. Bahr, Hermann; 19.07.1863, м. Лінц, тепер Австрія ― 15.01.1934, м. Мюнхен, тепер Німеччина) ― письменник, драматург, публіцист, літературний та театральний критик. Ключова постать суспільно-літературного руху «Молодий Відень». Писав німецькою мовою.
|
Бар, Герман (Bahr, Hermann) | |
|---|---|
| Народження | 19.07.1863 |
| Місце народження | Лінц |
| Смерть | 15.01.1934 |
| Місце смерті | Мюнхен |
| Місце діяльності | Австрія, Німеччина |
| Напрями діяльності | література, драматургія, театральна критика |
Життєпис
1881 вступив до Віденського університету. 1883 виголосив промову під час похорону Р. Вагнера, де підтримав ідеї композитора щодо великонімецького націоналізму. Це стало підставою відрахування з університету.
1883 один семестр навчався в Чернівецькому університеті імені Франца Йозефа (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).
1888–1890 провів у м. Парижі, де познайомився з сучасною французькою літературою, що вплинуло на низку ключових праць: «До критики модернізму» («Zur Kritik der Moderne»; 1890), «Подолання натуралізму» («Die Überwindung des Naturalismus»; 1891), «Студії до критики модернізму» («Studien zur Kritik der Moderne»; 1894).
З весни 1890 жив у м. Берліні. Співпрацював із режисером і театральним критиком О. Брамом (1856–1912; тепер Німеччина) у редакції журналу «Фае бюне» («Freie Bühne», «Вільна сцена»). Спілка та журнал стали рупором ідей натуралізму в Німеччині. Позаяк це суперечило власним поглядам Бара, вже в липні того самого року він припинив співпрацю.
По поверненні до м. Відня став співвидавцем тижневика «Ді цайт» («Die Zeit», «Час»; 1894–1904), де активно друкувався й І. Франко (27 статей з 1895 до 1904).
1906–1907 працював режисером у Німецькому театрі в м. Берліні з М. Рейнгардтом, з яким також співпрацював над концепцією Зальцбурзького фестивалю.
Творчість
В юності захоплювався творчістю та ідеями Р. Вагнера.
Працюючи в тижневику «Ді цайт», Бар став провідником і наставником для низки авторів (Г. фон Гофманнсталя, А. Шніцлера, Ф. Зальтена та інших), сприяв відходу від ідей натуралізму та зверненню до естетизму. Один із засновників угрупування «Молодий Відень», яке впливало на австрійську літературу початку 20 ст., зокрема на творчість Р. Музіля, Й. Рота, К. Крауса, Е. фон Горвата, С. Цвейґа та ін.
Відіграв важливу роль у становленні модернізму в Австрії та Німеччині. У програмній публікації «Модернізм» («Die Moderne»; 1890) відійшов від ототожнення «модернізму» й «натуралізму» та зауважив про багатоетапність процесу становлення модернізму, у якому «натуралізм» був лиш першою сходинкою. 1916 у праці «Експресіонізм» («Expressionismus») не лише одним із перших описав нове потужне явище в літературі, але й стверджував про появу нового способу вираження актуального світосприйняття, пов’язаного також із філософією та соціологією.
Межа 19 та 20 ст. стала найуспішнішим періодом у творчості Бара. Писав театральні рецензії: «Віденський театр (1892–1898)» («Wiener Theater (1892–1898)»; 1899, Берлін, тепер Німеччина), був активним учасником культурного життя австрійської столиці, долучився до Віденської сецесії: «Сецесія (Есеї)» («Secession»; 1900, Відень), «Промова про Клімта» («Rede über Klimt»; 1901, Відень).
Автор пʼєс, зокрема драм «Матір» («Die Mutter»; 1891), «Діти» («Die Kinder»; 1911), комедій «Віденські жінки» («Wienerinnen»; 1900), «Крампус» («Der Krampus»; 1902). Особливо популярною в театрі протягом усього 20 ст. була комедія «Концерт» («Das Konzert»; 1909). Написав романи «Вознесіння» («Himmelfahrt»; 1916), «Австрія на віки» («Österreich in Ewigkeit»; 1929) та ін.
Бар та Україна
1897 у часописі «Ді цайт» вийшла друком стаття І. Франка «Поет зради» про А. Міцкевича. Автор зазнав гострої критики в листі від Бара. 1898 в праці «Із секретів поетичної творчості» у «Вступній увазі про критику» І. Франко назвав Бара видатним критиком, але засудив його суб’єктивний стиль літературних і театральних критичних статей про творчість П. Верлена та М. Метерлінка.
Леся Українка згадала Бара в статті «Новейшая общественная драма» (1901) як одного з авторів поширеного в Австрії жанру «народної п’єси», зауваживши публіцистичний характер його творів та їхню короткотривалу популярність.
Твори
- Zur Kritik der Moderne. Zürich : J. Schabelitz, 1890. 268 p.
- Die Überwindung des Naturalismus. Dresden : E. Pierson, 1891. 322 p.
- Renaissanse. Berlin : S. Fischer, 1897. 244 p.
- Wiener Theater. Berlin : S. Fischer, 1899. 509 p.
- Das Konzert. Berlin : Erich Reiss, 1909. 154 p.
- Himmelfahrt. Berlin : S. Fischer, 1916. 400 p.
- Die Rotte Korahs. Berlin : S. Fischer, 1919. 489 p.
- Selbstbildnis. Berlin : S. Fischer, 1923. 310 p.
Література
- Kindermann H. Hermann Bahr: ein Leben für das europäische Theater. Köln : Bölhau, 1954. 379 p.
- Затонський Д. Феномен австрійської літератури // Вікно в світ: Наукові дослідження, історія, методика викладання. 1998. № 1. С. 6–45.
- Шахова К. Австрійська культура на межі сторіч // Вікно в світ: Наукові дослідження, історія, методика викладання. 2000. № 2 (11). С. 24–42.
- Simonek St. Franko, Mickiewicz, Bahr — Spielarten galizischer Subalternität um 1900 // Historyka. Studia metodologiczne. 2012. Vol. 42. P. 195–212.
- Traditionsbrüche: Neue Forschungsansätze zu Hermann Bahr / Hrsg. von T. Zelic. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2016. 154 p.
- Das Junge Wien — Orte und Spielräume der Wiener Moderne / Hrsg. von W. Hemecker, C. Mitterer, D. Österle. Berlin; Boston : De Gruyter, 2020. 286 p.
- Beißlich B. Das Junge Wien im Alter. Spätwerke (neben) der Moderne (1905–1938). Wien : Böhlau, 2021. 408 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ліпісівіцький М. Л. Бар, Герман // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бар, Герман (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
