Без'ядерна зона
Без’я́дерна зо́на — територія, вільна від ядерної зброї, зокрема її виробництва, розміщення, зберігання, випробування і транзиту.
Характеристика
Правовий статус без’ядерної зони регулюють міжнародним договором. Встановлення без’ядерних зон — одна з форм підтримання міжнародного миру й безпеки, відповідно до принципів статуту ООН.
Без’ядерні зони можуть утворювати регіони, окремі держави, частини держав (окремі адміністративно-територіальні одиниці).
Базові характеристики без'ядерної зони:
- демонтаж існуючої ядерної зброї;
- заборона на володіння або ввезення ядерної зброї до визначеної зони;
- заборона на використання або погрози використання ядерної зброї;
- заборона володіння ядерною зброєю для «мирних цілей»;
- запровадження стандартів для моніторингу ядерних об’єктів та перевірок дотримання зобов’язань учасниками без’ядерної зони.
Утворення без'ядерних зон передбачено Договором про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 (схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 12.06.1968, відкритий для підписання 01.07.1968 у містах Москві, Вашингтоні і Лондоні, набув чинності 05.03.1970).
Процес створення без’ядерної зони започатковано Вашингтонським договором 1959, який урегулював відповідний правовий режим Антарктики (заборонено будь-які ядерні вибухи, скидання ядеремх запасів і матеріалів у цьому регіоні).
1965 декларація Генеральної Асамблеї ООН оголосила Африку без’ядерною зоною.
1967 країни Латинської Америки та Карибського басейну ухвалили Договір про заборону ядерної зброї у Латинській Америці (Договір Тлателолко).
Договором 1967 щодо космосу без’ядерною зоною проголошені небесні тіла.
До без’ядерних зон належать дно і надра Світового океану: за Договором 1971 держави зобов’язалися не встановлювати і не розміщувати тут ядерну та інші види зброї масового ураження.
1985 Австралія, Нова Зеландія та острівні держави регіону уклали Договір про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга).
1995 члени АСЕАН уклали Договір про встановлення без’ядерної зони в Південно-Східній Азії (Бангкокський договір 1995).
1996 у м. Каїрі (Єгипет) країни Африки підписали Договір Пеліндаба, в якому проголосили континент зоною, вільною від ядерної зброї.
У вересні 1997 на міжнародній конференції в м. Ташкенті (Узбекистан) у спільній заяві міністрів закордонних справ Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Узбекистану Центральну Азію оголошено зоною, вільною від ядерної зброї.
Україна після розпаду СРСР отримала у спадок третій за величиною ядерний арсенал у світі. Прагнення здобути без’ядерний статус в Україні проголошено 1990 в Декларація про державний суверенітет України, у заяві ВР Ради України «Про без’ядерний статус України» (1991). 23.05.1992 Україна разом з Білоруссю та Казахстаном підписали Лісабонський протокол, чим започаткували процес ядерного роззброєння. 16.11.1994 Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, ухваливши відповідний закон.
Джерела
- Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_098#Text
- Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року: Закон України № 248/94-ВР від 16 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 47. Ст. 421. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248/94-%D0%B2%D1%80#Text
Література
- Перепелиця Г. М. Без’ядерний статус і національна безпека України. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 1998. 108 с.
- Галака С. П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнародних відносинах. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2002. 278 с.
- Галака С. П. Зона, вільна від ядерної зброї // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. ред. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. 760 с.
- Cserveny V. Building a Weapons of Mass Destruction Free Zone in the Middle East: Global Non-Proliferation Regimes and Regional Experiences. Geneva : UNIDIR, 2004. 140 p.
- Галака С. П. ООН та нерозповсюдження ядерної зброї // Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 96. Ч. 1. С. 11–17.
- Вишньов В. М. Перепони на шляху до створення близькосхідної без’ядерної зони // Міжнародні відносини. Політичні науки. 2014. № 4. С. 1–13. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2453
- Ядерна безпека: міжнародний та національний вимір / За заг. ред. В. І. Розвадовського. Київ : КНТ, 2017. 224 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Без'ядерна зона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Без'ядерна зона (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
