Бе́кетт, Се́мюел Ба́рклі (Беккет; англ. Beckett, Samuel Barclay ; 13.04.1906, Фоксрок, передмістя м. Дубліна, Ірландія — 22.12.1989, м. Париж, Франція) — поет, прозаїк, драматург, почесний доктор Триніті-коледжа у м. Дубліні (з 1959), почесний член Американської академії мистецтв і наук (з 1968), лауреат Нобелівської премії з літератури (1969). Писав англійською та французькою мовами.

Бекетт, Семюел (Beckett, Samuel Barclay)
Народження	13.04.1906
Місце народження	Фоксрок
Смерть	22.12.1989
Місце смерті	Париж
Alma mater	Триніті-коледж Дублінського університету
Місце діяльності	Ірландія (держава), Франція
Напрями діяльності	літературна творчість, переклад, педагогіка, журналістика

Життєпис

Народився у сім’ї інженера-сметника. Родина ірландських протестантів походила від французьких гугенотів, які знайшли притулок в Ірландії. Навчався у приватній початковій школі, Ерлсфордській школі-інтернаті (з 1915), Королівській школі Портора (1920–1923) у Північній Ірландії.

Закінчив 1927 Триніті-коледж у м. Дубліні, здобув ступінь бакалавра мистецтв. Відтоді викладав англійську мову в м. Белфасті, а згодом (1928–1930) — у Вищій нормальній школі (м. Париж), де познайомився з Дж. Джойсом. Наприкінці 1930 повернувся у Триніті-коледж, 1931 здобув там ступінь магістра мистецтв. Упродовж року викладав французьку мову. 1933 жив у м. Лондоні, наступного року повернувся у м. Париж.

Від 1937 остаточно облаштувався у Франції.

Під час Другої світової війни брав участь у Русі Опору. 1942 переховувався від гестапо на півдні Франції, де був батраком.

Після війни працював перекладачем у госпіталі ірландського Червоного Хреста у м. Сен-Ло (тепер регіон Нормандія), згодом повернувся у м. Париж і зайнявся творчістю. Відтоді присвятив себе театру, постановкам, роботі для радіо й телебачення, писав також і прозу.

Творчість

Автор книг-есе про М. Пруста (1931), Дж. Джойса (1936), збірок оповідань «Більше уколів, аніж стусанів» («More Pricks than Kicks»; 1934), віршів «Кастаньєти відлуння» («Les Os d’Écho»; 1936) тощо. Романи «Мерфі» («Murphy»; 1938), «Моллой» («Molloy»), «Мелон вмирає» («Malone meurt»), обидва — 1951, «Неназваний» («Innommable»), «Уотт» («Watt»; обидва — 1953) — близькі до абсурду літератури. Трилогія («Моллой», «Мелон вмирає», «Неназваний») показує розпад поняття романного персонажа та романної форми.

Бекетта вважають провідним драматургом театру абсурду. П’єси «Чекаючи на Годо» («En attendant Godot»; 1952), «Кінець гри» («Fin de partie»; 1957), «Щасливі дні» («Oh les beaux jours»; 1963), «Огайо — експромт» («Ohio Impromptu»; 1981) та інші — типовий вияв філософії й поетики модернізму.

Написав також сценарій до німої чорно-білої кінострічки «Фільм» (1964, режисер А. Шнейдер), в якій персонаж (у ролі актор Б. Кітон) намагається сховатися від усіх живих істот, що можуть за ним спостерігати.

Більшість творів Бекетта пройнята песимізмом, відображає духовну кризу в суспільстві. Постійною темою його творів є деградація людства. У своїх романах і п’єсах автор зображує самотніх, спустошених персонажів, безладна доля яких ставить під сумнів сенс людського існування. Якщо Ж. П. Сартр і А. Камю виступали за політичні дії або бунт, то Бекетт вагався між скептицизмом і нігілізмом. Філософію Бекетта з елементами гротеску і трагічного фарсу літературознавці називають негативізмом, але водночас вбачають у ньому джерело внутрішнього очищення та життєвої сили.

Митець руйнував канонічні форми літератури, кордони між жанрами.

Від кінця 1960-х до кінця життя кількість публікацій Бекетта зменшувалася, а стиль ставав мінімалістичним.

Нагороди і визнання

Лауреат Нобелівської премії з літератури (1969); була присуджена за сукупність новаторських творів у прозі та драматургії, в яких трагізм поневірянь сучасної людини стає її тріумфом.

Лауреат Міжнародної літературної премії «Форментор» (1961, разом із Х. Л. Борхес).

Володар ірландського почесного звання «сі» (ірланд. saoi — майстер, мудрець; 1984).

За антифашистську діяльність нагороджений французьким Військовим хрестом і медаллю Опору (обидва — 1945).

Іменем Бекетта названо алею в м. Парижі, міст у м. Дубліні.

На основі текстів Бекетта створили музичні твори композитори Л. Беріо, Д. Куртаг, Ф. Гласс та інші.

Цитата

«Отже, ми бачимо вивільнене письмо, в якому не можна стверджувати нічого, чого не можна було б за мить заперечити в руках Бекета-автора й Бекета-актора, що читає роль героя і, звичайно, вставляє від свого ім’я додатки, які спадають йому на гадку. Вони завжди вдвох, поки розгортається твір, що є досвідом труднощів, неможливости жити. Бекет відчуває роздвоєність, і саме цей змішаний характер витворює його оповідь […]»
Жан-Жак Маю (1901–1987; Франція), літературний критик. Цит. за: Маю Ж.-Ж. «Молой»: літературна подія, видатний твір // Бекет С. Молой / З франц. пер. П. Таращук. Київ : Юніверс, 2006, С. 23.

Твори

Malone meurt. Paris : Les Éditions de Minuit, 1951. 217 p.
En Attendant Godot. Paris : Les Éditions de Minuit, 1952. 134 p.
Molloy. Paris : Les Éditions de Minuit, 1989. 292 p.
Poèmes. Paris : Les Éditions de Minuit, 1992. 48 p.
Eleutheria. Paris : Les Éditions de Minuit, 1995. 166 p.
Р о с. п е р е к л. — Больше лает, чем кусает. Киев : Ника-центр, 1999. 382 с.
Мерфи. Киев : Ника-центр, 1999. 395 с.
У к р. п е р е к л. — Чекаючи на Ґодо. Остання стрічка Краппа / Пер. з англ.: Б. Бойчук, Ю. Тарнавський. Мюнхен : Сучасність, 1972. 99 с.
Остання стрічка Среча: п’єса / Пер. з англ. В. Діброва // Всесвіт. 1988. № 1. С. 134–138.
Ендшпіль / Пер. з фр. В. Діброва // Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард. Київ : Основи, 1993. С. 302–341.
Чекаючи на Годо / Пер. з фр. В. Діброва // Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард. Київ : Основи, 1993. С. 341–413.
Молой / Пер. з фр. П. Таращук. Київ : Юніверс, 2006. 256 с.
Малон умирає. Несказанний / Пер. з фр. П. Таращук. Київ : Юніверс, 2009. 260 с.
Мерсьє та Кам’є / Пер. з англ. І. Кричфалушій. Брустури : Дискурсус, 2015. 108 с.
Уот / Пер. з англ. В. Діброва. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. 293 с.

Література

Якимович Т. К. Драматургия и театр современной Франции. Киев : Киевский университет, 1968. 303 с.
Лібман З. Я. Агонія сміху. Київ : Дніпро, 1969. 395 с.
Якимович Т. К. Монодрами пізнього Беккета // Всесвіт. 1978. № 10. С. 170–179.
Якимович Т. К. З художнього світу Франції. Київ : Дніпро, 1981. 276 с.
Simon A. Beckett. Paris : Belfond, 1983. 293 p.
Беккет Сэмюел // Лауреаты Нобелевской премии : в 2 кн. Москва : Прогресс, 1992. Кн. 1. С. 88–91.
Бенуа Е. Семюель Беккет // Алхімія слова живого. Французький роман 1945–2000 рр. Київ : Промінь, 2005. С. 137–142.
Маю Ж.-Ж. «Молой»: літературна подія, видатний твір // Бекет С. Молой / Пер. з фр. П. Таращук. Київ : Юніверс, 2006. С. 229–254.
The Letters of Samuel Beckett : in 4 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 2009–2016.
Gontarski S. E. Revisioning Beckett: Samuel Beckett's Decadent Turn. New York : Bloomsbury Academic, 2018. 297 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бекетт, Семюел // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бекетт, Семюел (дата звернення: 29.04.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.12.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бекетт, Семюел // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бекетт, Семюел (дата звернення: 29.04.2024).

Бекетт, Семюел

Зміст

Життєпис

Творчість

Нагороди і визнання

Цитата

Твори

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України